Гельвеція () — національне уособлення Швейцарії, офіційна назва — Confoederatio Helvetica, Швейцарська Конфедерація.

Алегорія зазвичай зображена в розвіяному одязі, зі списом і щитом, прикрашеними швейцарським прапором, і зазвичай із заплетеним волоссям і вінком як символом конфедерації. Назва походить від етноніму гельвети, назви племені галлів, що населяло Швейцарське плато до римського завоювання.

Історія

Мода зображати Швейцарську Конфедерацію в жіночих алегоріях виникла в XVII столітті. Це замінило попередню конвенцію, популярну в 1580-х роках, що представляла Швейцарію у вигляді бика ().

У першій половині XVII століття жодна алегорія не була ідентифікована як Гельвеція. Швидше, кілька алегорій представляли як чесноти, так і вади конфедерації. На титульній сторінці своєї Топографії 1642 року Маттеус Меріан зобразив дві алегоричні фігури, розташовані під титульною панеллю: одна — це фігура озброєного (), що символізує швейцарську військову доблесть і суверенітет, інша — жіноча алегорія Абунданція, увінчана міськими валами.

Жіночі алегорії окремих кантонів передують окремій фігурі Гельвеції. Є зображення Республіка Тігурина-Вірго (1607), Люцерна, показана в 1658 році з переможцем Фільмергена Крістофом Пфіффером, і Берна 1682 року.

У наступні півстоліття Абунданція Меріан розвинеться до фігури власне Гельвеції. Масляна картина 1677/78 років із Золотурна, відома як Лібертас Гельвеція (Libertas Helvetiae), показує жіночу алегорію Лібертас, що стоїть на стовпі. У 1672 році на олійній картині Альбрехта Каува було зображено кілька фігур, позначених як Гельвеція модерна (Helvetia moderna). Вони представляють такі пороки, як і Аваритія, що контрастують з чеснотами Helvetia antiqua (не показано на картині).

14 вересня 1672 року в Цугу була поставлена монументальна барокова п'єса Йоганна Каспара Вейсенбаха під назвою Eydtgnossisch Contrafeth Auff- und Abnemmender Jungfrawen Helvetiae. П'єса сповнена алегорій, що ілюструють піднесення Гельвеції та її занепад після Реформації. У 4-му акті Abnemmende Helvetiae або «Гельвеція, що занепадає», стикається з Атейсмом і Політиком, тоді як старі чесноти залишають її. У фінальній сцені Христос з’являється, щоб покарати норовливу дівчину, але Богородиця та Ніклаус фон Флюе заступаються, і розкаяна грішниця отримує прощення.

Ідентифікація швейцарців як «гельветів» (Hélvetiens) стає загальноприйнятою у XVIII столітті, особливо у французькій мові, як у дуже патріотичній «Histoire des Hélvetiens» Франсуа-Жозефа-Ніколя д'Альт де Тіффенталя (1749–1753), а потім Олександра Людвіга (Histoire de la Confédération hélvetique) (1754). Гельвеція з’являється в патріотичному та політичному мистецтві в контексті побудови національної історії та ідентичності на початку XIX століття, після розпаду Наполеонівської Гельветійської Республіки, і вона з’являється на офіційних федеральних монетах і марках від заснування Швейцарії як федеральної держави в 1848 році.

Назва Швейцарії Швейцарська монета номіналом п'ять франків з латинським написом Confœderatio Helvetica

Швейцарська Конфедерація продовжує використовувати назву в латинській формі, коли використання будь-якої або всіх її чотирьох офіційних мов є недоречним або незручним. Таким чином, ім'я з'являється на поштових марках, монетах та інших цілях; повна назва, Confœderatio Helvetica, скорочена для використання на кшталт і реєстраційного коду транспортного засобу CH, а також ccTLD, .ch.

Примітно, що переклади терміну Гельвеція досі служать назвою Швейцарії в таких мовах, як ірландська, в якій країна відома як An Eilvéis, грецька, в якій вона відома як Ελβετία (Elvetia), і румунська, в якій вона відома як Elveția. В італійській мові Elvezia вважається архаїчним, але демонім іменник/прикметник elvetico зазвичай використовується як синонім svizzero. Французькою мовою швейцарців можна назвати Helvètes. Німецьке слово Helvetien використовується як синонім слова КурсивSchweiz і має вищу поетичну цінність. Helvetien також більш поширений у Німеччині; німецькомовні швейцарці використовують Helvetia або Helvetica як поетичні синоніми своєї країни.

Галерея

Примітки

Бібліографія Gianni Haver, L'image de la Suisse, collection « Comprendre », Éditions loisirs et pédagogie, 2011, 128 pages (). Gianni Haver, Dame à l'antique avec lance et bouclier: Helvetia et ses Déclinaisons, in M.-O.Gonseth, B. Knodel, Y. Laville and G. Mayor (editors), Hors-champs. Eclats du patrimoine culturel immatériel, Musée d'ethnographie de Neuchâtel, 2013, pages 274-282. Thomas Maissen, Von wackeren alten Eidgenossen und souveränen Jungfrauen. Zu Datierung und Deutung der frühesten Helvetia-Darstellungen, Zeitschrift für schweizerische Archäologie und Kunstgeschichte 56 (1999), 265-302. kibre negest (ክብረ ነገስት) dice 'Helvetia e una località di impero Romana.pp347 [ibid ]