Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права жінок (), повна назва Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир (рішенням ООН від 1977 року) — міжнародна дата, яку щорічно відзначають 8 березня на згадку про культурні, політичні та соціально-економічні досягнення жінок. Темою цієї дати теж є рух за права людини, виокремлюючи права жінок, привертаючи увагу до таких питань, як: статева рівність, сексизм, репродуктивні права та насильство щодо жінок. Міжнародний день боротьби за права жінок розпочинався як соціалістичне політичне свято і є змішаним у культурі багатьох країн, насамперед у Європі, особливо в соціалістичному блоці. Протягом 20 століття його відзначали в СРСР і країнах соцтабору як державне свято. Міжнародний день боротьби за права жінок є найзначнішим із феміністичних свят.
Уперше це свято відзначалось 28 лютого 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки як «Національний день жінки». Наступного року, натхненні американським прикладом, учасниці в Копенгагені вирішили щороку за зразком Міжнародного дня праці відзначати «День жінок», присвячений передусім боротьбі за здобуття жінками виборчих прав.Second International Conference of Socialist Women p.21 19 березня 1911 року в Австро-Угорщині, Данії, Німеччині й Швейцарії уперше відбувся Міжнародний жіночий день, який протягом наступних кількох років відзначали в різні дні наприкінці лютого чи на початку березня. З початку 1920-х років у Радянському Союзі затвердилась дата 8 березня, оскільки саме цього дня 1917 року з демонстрації робітниць почалась Лютнева революція. Відтоді день відзначався переважно в країнах колишнього «радянського блоку»Rochelle Goldberg Ruthchild, «From West to East: International Women's Day, the First Decade», Aspasia: The International Yearbook of Central, Eastern, and Southeastern European Women's and Gender History, vol. 6 (2012): 1-24., доки його у 1967 році не взяли на озброєння феміністки другої хвилі.Temma Kaplan, «On the Socialist Origins of International Women's Day», Feminist Studies, 11/1 (Spring, 1985) 1977 року, за радянської ініціативи, рішенням Організації Об'єднаних Націй отримав статус міжнародного дня з повною назвою — Міжнаро́дний де́нь боротьби́ за права́ жіно́к і міжнаро́дний мир.
У таких країнах: Росія, Білорусь, Північна Корея, Азербайджан, Вірменія, Ангола, Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Камбоджа, Конго, Лаос, Монголія, Непал, Уганда та ще деяких 8 березня є вихідним днем.
Історія 8 березня 1857 року в Нью-Йорку американські текстильниці виступили з вимогами за рівну оплату праці з чоловіками, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня («марш порожніх каструль»). Страйк не дав жодних результатів, а мирний мітинг було розігнано поліцією. Дослідники часто вказують на той факт, що у 1857 році 8 березня припало на вихідний, неділю, коли текстильниці не працювали.
8 березня 1908 року в Нью-Йорку відбулася демонстрація «соціалістичних жінок», пов'язана з текстильними страйками у 1857-58 роках. Тисячі жінок вимагали права голосу, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей.
До 1908 року щорічні демонстрації стали настільки масштабними, що це спонукало Соціалістичну партію Америки оголосити 28 лютого 1909 першим Міжнародним днем жінок. У 1909–1910 рр. у США в останні тижні лютого відбулися марші та страйки жінок, очолені Соціалістичною партією Америки.Міжнародному жіночому дню виповнилося 100 років. ТСН, 8.03.2011Хто і як відзначає Жіночий день , Марія Щур, Радіо Свобода, 7.03.2011 Соціалістична партія Америки оголосила 28 лютого 1909 року першим Міжнародним днем жінок.8 березня в Україні та світі святкують Міжнародний жіночий день. 08.03.21 ТСН
Свято швидко поширилося в Європі, коли Соціалістичний Інтернаціонал (всесвітня спілка соціалістичних та соціал-демократичних партій та організацій) ухвалив свято (без фіксованої дати) в Копенгагені в 1910 році.
Ідея Міжнародного жіночого дня запропонована Кларою Цеткін (Соціал-демократична партія Німеччини) на великій жіночій зустрічі на Другому світовому конгресі соціалістичної партії, організованому Соціалістичним Інтернаціоналом у Копенгагені 26 і 27 серпня 1910 року, що вітав учасників із 17 країн світу. Німецька соціалістка та журналістка Клара Цеткін запропонувала визнати 8 березня Міжнародним жіночим днем на честь пам'яті демонстрацій робочого жіноцтва в Америці. Так і народилося найвідоміше жіноче свято у світі, яке зараз відзначають в 40 країнах світу. Ухвалене свято було без фіксованої дати. Понад 100 учасниць із 17 країн вирішили щороку в березні відзначати Міжнародний жіночий день — день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні та соціальні права. Точну дату дня на конференції визначено не було.
У резолюції, запропонованій Кларою Цеткін, зокрема, зазначалось:
Перший Міжнародний жіночий день був проведений 19 березня 1911 року з вимогами жінок права голосу та займати державі посади, права на працю і припинення дискримінації на роботі. Відзначався в Німецькій імперії, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії в різні дні. Більш одного мільйона чоловіків і жінок по всій Європі взяли участь у мітингах з нагоди Міжнародного дня жінок. Німкені обрали 19 березня, бо саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав обіцянки) провести реформи — включно з узаконенням виборчого права для жінок. Жінки вимагали, щоб їм надали право голосувати і займати державні посади. У 1912 році свято відзначалося тими ж чотирма країнами, що й попереднього року, і знову в різні дні.Святкування Міжнародного жіночого дня Газета Житомирського національного агроекологічного університету. Березень, 2014. № 3 (134). 1912 року день відзначили 12 травня. У перші роки існування жінки проводили свято на мітингах та акціях протесту, особливо, з початком Першої світової війни, у межах руху за мир.
У 1913 та 1914 роках, у рамках руху за мир напередодні Першої світової, мільйони жінок по всій Європі, Російській імперії і Північній Америці вийшли 8 березня з протестами проти насування Першої світової війни. Лише 1914 року день відзначався 8 березня одночасно в шести країнах: Австро-Угорській імперії, Данії, Німецькій імперії, Нідерландах, Російській імперії та Швейцарії.
Дата 8 березня була започаткована на III комуністичній Інтернаціональній зустрічі в 1921 році. Дата 8 березня визначена на 2-й Комуністичній жіночій конференції в 1921 році.
8 березня 1917 року жінки в Петрограді та інших містах по всій Російській імперії вийшли на демонстрації в неділю, 8 березня (за новим стилем), закликаючи до «хліба і миру», тому на думку ББС, дата святкування походить від Росії. Після загибелі двох мільйонів солдатів на війні жінки в останню неділю лютого вийшли на демонстрацію з гаслом «хліб і мир», яка переросла в лютневу революцію. Ця історична неділя припадає на 23 лютого за юліанським календарем, або 8 березня за григоріанським. Жіночий рух вбачався ще одним джерелом для зміцнення більшовицької влади. Петроградські більшовики скористалися святкуванням Міжнародного жіночого дня для організації мітингів і зібрань проти війни, дорожнечі і важкого становища робітниць. Через чотири дні імператор Микола II зрікся престолу, і Тимчасовий уряд Росії надав жінкам право голосу. Таким чином, уперше в Росії, і лише в єдиному місті — Петрограді , вперше був відзначений жіночий день у 1913 році.
Протягом 1920-х і 1930-х років день був найбільш помітним як соціалістичний жіночий день.
Радянська історія. Свято в Радянському Союзі У Радянському Союзі, перед тим як свято укріпилося в громадському, а після цього і в сімейному побуті «робітників», активістам — комуністам і комсомольцям — довелося провести значну роз'яснювальну роботу. Радянські науковці в цій сфері своїми історіографічними працями були підкорені офіційній ідеології держави і, опираючись на положення офіційних державних документів, підкреслювали рівноправне становище жінок в СРСР та широкий спектр можливостей особистісного розвитку жінки, акцентували увагу на наступних ролях жінки в суспільстві: робітниця, мати, активна громадська діячка.Березіна З. Жінки Радянської України — активні будівники комунізму. — К., 1954. — 112 с. Та попри те, що було ухвалено закони, які давали значні права, свободи та можливості жінкам у політичній, освітній, економічній, культурній та інших сферах, жінка все ж не позбавлена ролі хранительки домашнього вогнища та матері-господині, а ще й поступово перебирає на себе традиційно чоловічі обов'язки.Кісь О. Повертаючи власне минуле: жіноча історія як джерело сили для сучасного жіночого руху в Україні // Міжнародний жіночий день — і100рія у фотографіях. — К., 2010. — С. 15 Офіційна декларація статевої рівності полегшила справу експлуатації жінок — на них відтепер покладалась подвійна функція — робота і материнство.Марія Музичка. Образ ідеальної домогосподарки в СРСР 16.01.2011. Історична правда
В СРСР за ініціативою В. І. Леніна для «захисту інтересів жіночого робочого руху» і пропаганди «робочого руху» був створений журнал «Работница (Робітниця)», перший номер якого вийшов в 1914 році 23 лютого (8 березня) за новим стилем.Велика радянська енциклопедія
Підкреслюючи роль жінок у колгоспній праці, Йосип Сталін зазначав, що жінка відтепер працює вже не на батька і не на чоловіка, а насамперед на себе, саме колгоспний лад робить жінку-робітницю рівною чоловіку-робітнику.Кірсанова К. Повна рівність жінок в СРСР. — К., 1937. — С.9.
Актуальні жіночі образи офіційна державна ідеологія творить також через періодику — «Радянська жінка», «Колгоспниця», «Селянка» та ін., літературу.
Олександра Коллонтай переконала Леніна зробити Міжнародний жіночий день офіційним радянським святом.Жіночий день. Як американський страйк став радянською традицією www.istpravda.com.ua В 1921 році було ухвалене рішення про надання дню 8 березня статусу державного свята. Проте становище жінок у тоталітарній державі було важким: вони працювали нарівні з чоловіками на виробництві та у сільському господарстві, а крім того дбали про дітей і займалися хатніми справами. Відсутність елементарних засобів гігієни, низький рівень медицини шкодили їхньому здоров'ю.
В Радянському Союзі результатом «боротьби за права жінок» було те, що жінки освоїли багато промислових і будівельних професій, успішно почали працювати на колгоспних полях і в тваринництві. І вже згодом жінки стануть ніби-то ініціаторами так званого «стаханівського руху» — Герої Соціалістичної праці Марія і Євдокія Виноградови, а Зінаїда Троїцька — перша жінка-машиніст — організувала першу в історії залізничного транспорта жіночу паровозну бригаду. З 20–30 років XX ст. жінка стає деталлю механізму радянської держави — безликою, усуспільненою та повністю підкореною загальній інерції суспільства.
В 1918 і 1919 роках в Радянському Союзі жінки-робітники висували бойові гасла «Все — для Червоної Армії!», «Все — для фронту!». В 1921 році, в день 8 березня перед жінками-робочими ставились завдання: боротись з холодом і розрухою, налагоджувати «народне господарство». Ленін писав на рахунок виборів в Московську Раду в лютому 1920 року так:
8 березня 1922 року проходило як загальнопролетарське свято з основними лозунгами — об'єднання робочого класу навколо російської комуністичної партії більшовиків (РКП(б)) і профспілок, боротьба з голодом і жіночим безробіттям. Международный женский день 8 марта // Современные праздники и обряды народов СССР / Л. А. Тульцева ; отв. ред. Ю. В. Бромлей ; АН СССР. — : Наука, 1985. — (Серия «Страны и народы»). — С. 32—39.
8 березня 1923 року проходило під закликами підвищення громадсько-політичного і культурного рівня і виробничої кваліфікації робітниць.