Чемпіонат Європи з футболу 2004, або Євро-2004 (, ) — 12-й чемпіонат Європи з футболу, що проходив із 12 червня до 4 липня 2004 року в Португалії. Матчі турніру відбулися на десяти стадіонах у восьми містах країни.
Титул захищала збірна Франції, яка виграла групу B, однак у чвертьфіналі поступилася майбутній переможниці турніру — збірній Греції — з рахунком 0:1. Греція вперше стала чемпіоном Європи, перемігши у фіналі господарів турніру — Португалію — з рахунком 1:0. Ці ж команди зустрічалися в матчі-відкритті, у якому Греція також здобула перемогу — 2:1. Найкращим бомбардиром турніру з п'ятьма голами став нападник збірної Чехії Мілан Барош, а найкращим гравцем було визнано капітана збірної Греції Теодороса Загоракіса.
Вибір країни-господаря На проведення чемпіонату було подано три заявки:
та — спільна заявка
12 жовтня 1999 року на церемонії в Аахені президент УЄФА Леннарт Юганссон оголосив переможцем португальську заявку. Під час оцінювання заявок УЄФА враховувала співпрацю та гарантії державних органів, а також організаційний досвід і спроможність кандидатів. Виконавчий комітет УЄФА одностайно схвалив рекомендацію Комітету чемпіонату Європи на користь Португалії. Португальський уряд гарантував фінансування необхідного будівництва й реконструкції стадіонів на суму близько 415 мільйонів євро, завершити які планували до літа 2003 року.
Учасники
Кваліфікація
У кваліфікації, яка тривала з 7 вересня 2002 до 19 листопада 2003 року, взяли участь 50 збірних — усі члени УЄФА, крім Португалії, яка автоматично кваліфікувалася як господар турніру. Команди розподілили на десять груп по п'ять учасників. Переможці груп виходили до фінальної частини безпосередньо, а десять збірних, що посіли другі місця, розіграли останні п'ять путівок у двоматчевих стикових протистояннях.
Єдиною збірною, що виграла всі матчі своєї кваліфікаційної групи, стала чинний чемпіон Європи Франція. Головною несподіванкою відбору став вихід Латвії, яка посіла друге місце у своїй групі, а у стикових матчах перемогла бронзового призера чемпіонату світу 2002 року — Туреччину — із загальним рахунком 3:2 та вперше у своїй історії кваліфікувалася до фінальної частини великого міжнародного турніру.
До фінальної частини турніру кваліфікувалися 16 збірних: ЗбірнаКваліфікувалася якДата кваліфікації Участі у фінальних турнірахГосподар12 жовтня 19993 (1984, 1996, 2000)Переможець групи 110 вересня 20035 (1960, 1984, 1992, 1996, 2000)Переможець групи 310 вересня 20035 (1960, 1976, 1980, 1996, 2000)Переможець групи 410 вересня 20032 (1992, 2000)Переможець групи 810 вересня 20031 (1996)Переможець групи 211 жовтня 20036 (1964, 1984, 1988, 1992, 1996, 2000)Переможець групи 511 жовтня 20038 (1972, 1976, 1980, 1984, 1988, 1992, 1996, 2000)Переможець групи 611 жовтня 20031 (1980)Переможець групи 711 жовтня 20036 (1968, 1980, 1988, 1992, 1996, 2000)Переможець групи 911 жовтня 20035 (1968, 1980, 1988, 1996, 2000)Переможець групи 1011 жовтня 20031 (1996)Переможець плей-оф19 листопада 20031 (1996)Переможець плей-оф19 листопада 2003ДебютПереможець плей-оф19 листопада 20036 (1976, 1980, 1988, 1992, 1996, 2000)Переможець плей-оф19 листопада 20036 (1964, 1980, 1984, 1988, 1996, 2000)Переможець плей-оф19 листопада 20037 (1960, 1964, 1968, 1972, 1988, 1992, 1996)
Склади команд
Кожна збірна мала заявити на турнір 23 футболістів, серед яких обов'язково мали бути троє воротарів. Остаточні заявки потрібно було подати не пізніше 2 червня 2004 року; футболістам присвоювали номери від 1 до 23. Після завершення строку подання змінювати або доповнювати заявку дозволялося лише в разі серйозної травми футболіста до першого матчу його збірної та за дозволом лікаря Медичного комітету УЄФА.
Жеребкування Жеребкування фінального турніру відбулося 30 листопада 2003 року у Атлантичному павільйоні у Лісабоні. Португалію як господаря турніру автоматично розмістили на позиції A1, а решту 15 збірних розподілили на чотири кошики. Посів визначали за результатами команд у кваліфікації чемпіонату світу 2002 року та кваліфікації Євро-2004.
+ Кошики жеребкування Кошик 1 Коефіцієнт Кошик 2 Коефіцієнт Кошик 3 Коефіцієнт Кошик 4 Коефіцієнт 3,000 2,313 2,167 1,889 2,389 2,313 2,125 1,611 2,333 2,313 2,056 1,563 2,188 2,056 1,250 За результатами жеребкування збірні розподілили на такі групи:
Група A Група B Група C Група D
Міста та стадіони Фінальний турнір провели на десяти стадіонах у восьми містах. Лісабон і Порту, два найбільші міста країни, мали по дві арени, тоді як Авейру, Брага, Гімарайнш, Коїмбра, Лейрія та Фару/Лоле — по одній. До затвердження остаточного переліку стадіонів також розглядали можливість проведення матчів на островах Мадейра та Порту-Санту, а також у Віла-Реалі та Візеу.
Для відповідності вимогам УЄФА щодо місткості та інфраструктури спорудили шість нових стадіонів: муніципальні стадіони Авейру й Браги, «Алгарве», «Луж», «Жозе Алваладе» та «Драгау». Ще чотири арени — «Сідаде де Коїмбра», «Афонсу Енрікеш», «Беса Секулу XXI» та «Магальяйш Песоа» — реконструювали й розширили. Найбільшою ареною турніру був Ештадіу да Луж із місткістю 64 642 місця, де провели фінал. Церемонія відкриття та перший матч відбулися на Ештадіу ду Драгау.
Євро-2004 стало першим чемпіонатом Європи після розширення фінальної частини до 16 збірних у 1996 році, матчі якого провели більш ніж на восьми стадіонах.
У таблиці наведено місткість стадіонів під час фінального турніру, яка може відрізнятися від їхньої повної або сучасної місткості.
Лісабон Авейру Да Луж Жозе Алваладе Муніципальний стадіон Місткість: 64 642 Місткість: 50 095 Місткість: 32 830 Порту Фару/Лоле Драгау Беса Секулу XXI Алгарве Місткість: 50 033 Місткість: 28 263 Місткість: 30 305 Брага Гімарайнш Коїмбра Лейрія Муніципальний стадіон Афонсу Енрікеш Сідаде де Коїмбра Магальяйш Песоа Місткість: 30 286 Місткість: 30 029 Місткість: 29 622 Місткість: 29 366
Арбітри 4 грудня 2003 року УЄФА оголосила список із дванадцяти головних і чотирьох четвертих арбітрів, призначених на турнір. Кожна суддівська бригада складалася з головного арбітра та двох асистентів з однієї країни; ці трійки вже мали досвід спільної роботи в турнірах УЄФА.
У квітні 2004 року Суддівський комітет УЄФА замінив російського асистента Геннадія Красюка білорусом Юрієм Дупановим. Рішення ухвалили після помилки Красюка в матчі-відповіді 1/8 фіналу Ліги чемпіонів між «Манчестер Юнайтед» і «Порту», коли він помилково зафіксував офсайд і не зарахував гол Пола Скоулза.
Країна Головний арбітр Асистенти арбітра Кім Мільтон Нільсен Єнс ЛарсенЙорген Єпсен Майк Райлі Філіп ШарпГленн Тернер Жиль Вессьєр Фредерік АрноСерж Валлен Маркус Мерк Крістіан ШреєрЯн-Гендрік Зальвер П'єрлуїджі Колліна Марко ІвальдіНарчізо Пізакрета Тер'є Хауге Уле Герман БорганСтейнар Гольвік Лусіліу Батішта Жозе КардиналПаулу Жануаріу Валентин Іванов Геннадій КрасюкВолодимир Єнютін Юрій Дупанов Любош Міхель Ігор ШрамкаМартін Балко Мануель Мехуто Гонсалес Оскар МартінесРафаель Герреро Андерс Фріск Кеннет ПетерссонПетер Екстрем Урс Маєр Франческо БурагінаРудольф Кеппелі
Країна Четвертий арбітр Франк де Блекере Кірос Вассарас Ален Амер Шотландія Стюарт Дугал
Груповий етап Регламент Шістнадцять збірних були розподілені на чотири групи по чотири команди. У межах кожної групи збірні провели по одному матчу з кожним суперником. За перемогу нараховували три очки, за нічию — одне, за поразку — жодного. До чвертьфіналу виходили команди, що посіли перше та друге місця у своїх групах.
Якщо дві або більше команд завершували груповий етап з однаковою кількістю очок, їхні місця визначали за такими критеріями: більша кількість очок у матчах між відповідними командами; краща різниця голів у матчах між відповідними командами; більша кількість голів у матчах між відповідними командами — якщо однакову кількість очок набрали понад дві збірні; краща різниця голів у всіх матчах групи; більша кількість голів у всіх матчах групи; вищий коефіцієнт за результатами кваліфікації чемпіонату світу 2002 року та кваліфікації Євро-2004, розрахований діленням набраних очок на кількість проведених матчів; показники чесної гри у фінальному турнірі; жеребкування.
Якщо дві команди зустрічалися між собою в останньому турі, перед матчем мали однакову кількість очок, а після нічиєї також однакові різницю та кількість забитих голів, їхні місця визначали серією післяматчевих пенальті, а не наведеними вище критеріями.
У чвертьфіналах переможець групи A грав із другою командою групи B, переможець групи B — із другою командою групи A, переможець групи C — із другою командою групи D, а переможець групи D — із другою командою групи C.
Група A
Група B
Група C
Група D
Плей-оф
У плей-оф вийшли команди, що посіли перші два місця в кожній із чотирьох груп. Усі протистояння складалися з одного матчу. Якщо основний час завершувався внічию, призначали додатковий час за правилом срібного гола, а за потреби — серію післяматчевих пенальті.
Сітка
Чвертьфінали
Півфінали
Фінал
Статистика У 31 матчі турніру було забито 77 голів — у середньому 2,48 гола за матч.
Бомбардири 5 голів Мілан Барош
4 голи Вейн Руні Руд ван Ністелрой
3 голи Йон-Даль Томассон Френк Лемпард Зінедін Зідан Ангелос Харістеас Генрік Ларссон
2 голи Марек Гайнц Ян Коллер Тьєррі Анрі Антоніо Кассано Руй Кошта Маніше Кріштіану Роналду Златан Ібрагімович
1 гол Мартін Петров Ніко Ковач Дадо Пршо Мілан Рапаїч Ігор Тудор Владімір Шміцер Єспер Гренк'єр Стівен Джеррард Майкл Оуен Пол Скоулз Давід Трезеге Міхаель Баллак Торстен Фрінгс Ангелос Басінас Траянос Деллас Йоргос Карагуніс Зісіс Врізас Сімоне Перротта Маріс Верпаковскіс Вілфред Баума Рой Макай Нуну Гоміш Елдер Поштіга Дмитро Буликін Дмитро Кириченко Фернандо Морієнтес Хуан Карлос Валерон Маркус Альбек Маттіас Юнсон Фредрік Юнгберг Йоган Фонлантен
Автоголи Ігор Тудор — у матчі проти Франції; Жорже Андраде — у матчі проти Нідерландів.
Нагороди
Найкращий гравець Технічна дослідницька група УЄФА визнала найкращим гравцем турніру капітана збірної Греції Теодороса Загоракіса. Півзахисник узяв участь у всіх шести матчах команди та привів її до першого чемпіонського титулу.
Збірна турніру Після завершення чемпіонату технічна дослідницька група УЄФА сформувала символічну збірну з 23 футболістів — двох воротарів, семи захисників, семи півзахисників і семи нападників.
Воротарі Захисники Півзахисники Нападники Петр Чех Антоніос Нікополідіс Сол Кемпбелл Ешлі Коул Траянос Деллас Улоф Мельберг Рікарду Карвалью Юркас Сейтарідіс Джанлука Дзамбротта Міхаель Баллак Луїш Фігу Френк Лемпард Маніше Павел Недвед Теодорос Загоракіс Зінедін Зідан Мілан Барош Ангелос Харістеас Генрік Ларссон Кріштіану Роналду Вейн Руні Йон-Даль Томассон Руд ван Ністелрой
Атрибути турніру
Логотип і гасло Офіційний логотип турніру представили в травні 2002 року в Лісабоні. Його розробила лондонська агенція Euro RSCG Wnek Gosper. Центральним елементом став футбольний м'яч усередині філігранного серця, оточеного сімома зеленими крапками. Серце символізувало пристрасть португальців до футболу, орнаменти м'яча ґрунтувалися на традиційному португальському народному мистецтві, а сім крапок відсилали до семи морів і семи замків на державному гербі Португалії. У кольоровій гамі поєднали жовтий, помаранчевий, червоний і зелений кольори.
Гаслом турніру стало «Живи 2004-м» ().
Талісман
Офіційним талісманом турніру став хлопчик на ім'я Кінаш (), створений компанією Warner Bros. Consumer Products. Його представили 29 березня 2003 року у фонді Серралвіша в Порту. Ім'я походило від португальського слова quinas — п'яти щитів на гербі Португалії. Персонаж уособлював захоплення футболом, майстерність, чесну гру та енергійність.
Офіційний м'яч