Отар Давидович Іоселіані, (; , Тбілісі — 17 грудня 2023Помер кінорежисер Отар Іоселіані, Укрінформ, 17.12.2023) — грузинсько-французький кінорежисер, сценарист, актор. З 1982 року мешкав і працюв у Франції, куди емігрував у зв'язку з проблемами з радянською цензурою.
Біографія Отар Іоселіані народився 2 лютого 1934 року в Тбілісі, Грузія.
Вчився на механіко-математичному факультеті Московського державного університету. У 1961 році закінчив режисерський факультет ВГІКу (майстерня О. Довженко, М. Чіаурелі).
У 1961 році Іоселіані поставив короткометражну стрічку «Квітень», а в 1964 році зняв документальний фільм «Чавун», показавши у ньому один день роботи металургійного заводу. Вже для цих фільмів був характерний оригінальний режисерський стиль, який яскраво виявився в його першій повнометражній картині «Листопад» (1966 рік), яка була відзначена в Каннах і отримала нагороду ФІПРЕССІ та Жоржа Садуля за найкращий дебют. У 1971 році на екрани вийшов фільм «Жив співучий дрізд», а в 1976 році режисер поставив «Пастораль», який отримав приз ФІПРЕССІ на Берлінському фестивалі.
З початку 1980-х років Отар Іоселіані працював у Франції, там він зняв декілька документальних і короткометражних картин: у 1984 році фільм «Фаворити Місяця», нагороджений на Венеціанському кінофестивалі Спеціальним призом журі. Цією ж премією були відзначені ще два фільми Іоселіані— «І стало світло» (1989 рік) і «Розбійники. Глава 7» (1996 рік). У 1999 році на екрани вийшов новий фільм Отара Іоселіані, у якому він зіграв одну з головних ролей, — «Прощавай, рідний дім». Лауреат Царськосельської художньої премії (2001 рік).
Режисер Акварель (1958 рік) Саповнела (1959 рік) Квітень (, 1961 рік) Чавун (1964 рік) Листопад (1966 рік) Старовинна грузинська пісня (, 1969 рік) Жив співучий дрізд (1970 рік) Пастораль (1975 рік) Еускади, літо 1982 (, 1983 рік) Сім п'єс для чорно-білого кіно (, 1983 рік) Фаворити Місяця (1984 рік) Маленький монастир у Тоскані (, 1988 рік) І стало світло (, 1989 рік) Полювання на метеликів (, 1992 рік) Грузія одна (, 1994 рік) Розбійники. Глава 7 (1996 рік) Прощавай, рідний дім (, 1999 рік) Ранок понеділка (, 2002 рік) Сади восени (2006 рік) Шантрапа (, 2010 рік) Зимова пісня (, 2015 рік)
Сценарист
Саповнела (1959 рік) Квітень (, 1961 рік) Чавун (1964 рік) Старовинна грузинська пісня (, 1969 рік) Жив співучий дрізд (1970 рік) Пастораль (1975 рік) Еускади, літо 1982 (, 1983 рік) Фаворити Місяця (1984 рік) Маленький монастир у Тоскані (, 1988 рік) І стало світло (, 1989 рік) Полювання на метеликів (, 1992 рік) Грузія одна (, 1994 рік) Розбійники. Глава 7 (1996 рік) Прощавай, рідний дім (, 1999 рік) Ранок понеділка (, 2002 рік) Сади восени (2006 рік) Шантрапа (, 2010 рік)
Актор Історія однієї дівчинки (1960 рік) Мій блондине, чуєш ти в місті? (, 1980 рік) — синдикаліст Сім п'єс для чорно-білого кіно (, 1983 рік) Він син Гасконі (, 1995 рік) — грає самого себе Прощавай, рідний дім (, 1999 рік) — батько Ранок понеділка (, 2002 рік) — Ензо ді Мартіно Інше око (, 2005 рік) — фотограф Сади восени (2006 рік) — Арнольд
Примітки
Посилання
Життя як імпровізація Отар Іоселіані: «Перетворитися на французького режисера я ніяк не можу…» Нерадянське радянське кіно Отара Іоселіані