Ізмаї́л — місто в Одеській області України, адміністративний центр Ізмаїльського району, колишній центр Ізмаїльської області. Являє собою окрему Ізмаїльську міську громаду. Відстань до Одеси становить понад 200 км і проходить автошляхом , із яким збігається .
Географія
Розташування Розташований на півдні області, на лівому березі річки Дунай (простягнувся на 13 км уздовж Кілійського гирла), за 80 км від берега Чорного моря. На протилежному березі Дунаю навпроти міста — румунське село Плауру. Протяжність із півночі на південь — 7,3 км, із заходу на схід — 6,2 км . У місті діє управління однойменного прикордонного загону ДПСУ та пункт контролю на кордоні з Румунією Ізмаїл-Плауру.
Ізмаїл лежить на півдні Буджацької рівнини в межах однойменного степового регіону. Середня висота міста над рівнем моря — 28 м, а найменша — 12 м н. р. м. (берег Дунаю). Попри велику кількість природних водойм навколо Ізмаїла основним джерелом водопостачання тут є артезіанські свердловини.
Місто розташоване в східноєвропейському часовому поясі.
Клімат Ізмаїл розташований у південній зоні помірного клімату: спекотне, посушливе літо та помірно холодна зима. Період активної вегетації тут припадає на період з 15 квітня по 20 жовтня.
Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 22,6 °C (72,7 °F), найхолодніший — січень, із середньою температурою -1,5 °C (29,3 °F).
Назва Ізмаїл стоїть на місці, де в IV—V сторіччях була грецька колонія АнтиофіласКоваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. — К. : Либідь, 2001..
Дослідники новоісторичного періоду міста — професори Мехмет Тютюнджі та Андрій Красножон — зазначають, що перше «селище на переправі Ісмаїл» зафіксовано в архівних документах 1543 року, невдовзі було зруйноване; друга спроба датована 1560-м, проте його теж зруйновали молдовани.
У місцевому історико-краєзнавчому музеї є точна копія указу султана Османської імперії Мурада ІІІ, що стосувався заснування Ізмаїла,Багдад на Дунаї, що став Ізмаїлом — грамота від 14 листопада 1589 року про надання у власність Мехмеду Хабіші-азі обширних земель у пониззі Дунаю. У документі міститься доручення третьому за ієрархією чиновнику османської Порти — впорядкувати переправу «у місцевості „Ісмаїл Гедічі“ та заснувати поблизу місто й пристань». Протягом кількох років Мехмед Хабіші-ага на виконання волі султана облаштував переправу, а також збудував поряд із нею на пологому березі річки невеличке укріплення, а також пристань, верф і мечеть.
За тодішніми традиціями місто було назване на честь засновника — Мехмедабад. Проте смерть Хабіші-аги 1591 року призвела до того, що пов'язаний з його іменем топонім «Мехмедабад» не прижився — уже на початку XVII століття остаточно закріпилась назва «Ісмаїл».
За словами професора Красножона згадки про існування тут слов'янського поселення під назвою «Сміл» не підкріплені фактами. Хоча такий топонім зустрічається на деяких старовинних мапах (близько 360 року римський картограф Касторій позначив Сміл на своїй картіИзмаилу обновили возраст, вид и городского голову (2000, 21-27 листопада 2008) ), але насправді він походить від турецької назви.
Після Бухарестського мирного договору, 26 жовтня 1812 р. Ізмаїл отримав статус міста і назву «Тучков» на честь коменданта фортець Бессарабії генерал-майора Сергія ТучковаПодарок к 200-летию города Тучков . Назву Ізмаїл місту повернули 1856 рокуІзмаїл . Сторінка на mistaUA .
Історія
Відомий з IX—X століття у складі Київської Русі. З середини XII століття — під впливом Галицького та Галицько-Волинського князівств. З кінця XIV сторіччя селище під назвою Сміл — у складі Молдавського князівства. Наприкінці XV сторіччя Сміл захоплено турками. З XVI ст. відбувались неодноразові походи козаків, загонів подільських магнатів під Ізмаїл, Очаків. Під час молдовського походу Северина Наливайка один із козацьких загонів здобув Сміл. Невдовзі турки знову заволоділи селищем і збудували тут фортецю для боротьби проти запорозького війська. Її було названо Ізмаїл. Найбільш відомим став морський похід у 1609 році козаків Петра Сагайдачного, які здобули Ізмаїл, Кілію, Білгород.
У часи російсько-турецьких воєн Ізмаїл (тоді відомий з такою назвою) був важливою османською фортецею на кордоні Російської та Османської імперій. Однак перший час Росія не мала претензій на Ізмаїл і двічі після виграних нею воєн місто поверталося Османській імперії. Зокрема, під час війни 1768—1774 рр. 5 серпня (26 липня за старим стилем) 1770 року російські війська під командуванням Миколи Репніна взяли фортецю Ізмаїл. Однак після закінчення війни в 1774 році згідно з умовами Кючук-Кайнарджійського мирного договору фортецю було повернуто Османській імперії. 1789 року Репнін знову намагався взяти місто, але штурм закінчився невдачею. 11 (22) грудня 1790 року фортецю штурмом взяв Олександр Суворов під час Російсько-турецької війни 1787—1791 років. Проте 1791 року за Ясським договором, що ознаменував закінчення чергової війни, місто знову повернули Османській імперії. Третє здобуття російськими військами Ізмаїлу відбулося 1809 під час Російсько-турецької війни 1806—1812 років. До складу Російської імперії ненадовго потрапив у результаті домовленостей Бухарестського мирного договору 1812 року. Отримавши статус міста, Ізмаїл швидко перетворився на значний морський та річковий порт, населення якого зростало селянами-утікачами, переселенцями з турецьких володінь — болгарами, молдованами, греками. Наприкінці 1820-х років тут оселилося чимало колишніх запорожців, що повернулися з-за Дунаю. Від 1813 року Ізмаїл — повітовий центр Бессарабської області; у 1830—1835 роках — центр Ізмаїльського градоначальства. Наприкінці 1820 року в Ізмаїлі відбулася очолювана генералом російської армії Олександром Іпсіланті нарада «Філікі Етерія» — останній етап підготовки до Грецької революції проти панування османів«Измаил для нас всегда был и будет священным местом»: Генконсул Греции в Одессе посетила столицу Придунавья . Після поразки Росії в Кримській війні 1853—1856 років за Паризьким мирним договором 1856 року місто разом із навколишніми територіями опинилося у складі Молдовського князівства (яке проголосили автономією в рамках Османської імперії). За розпорядженням царського уряду фортецю було висаджено в повітря. Після російсько-турецької війни 1877—1878 років, відповідно до Сан-Стефанського договору 1878 року регіон закріплено за Російською імперією. Це було ще раз записано у підсумках Берлінського конгресу, за якими південь Бессарабії знову відійшов до Російської імперії та став частиною однойменної губернії, де Ізмаїл став повітовим центром.
У 1918—1940 роках — під румунською юрисдикцією (з 1925 до 1938 року — центр однойменного жудця). Тоді місто не мало пасажирського залізничного сполучення (через відсутність залізниці), але було частиною маршруту Галац — Вилкове внутрішніх водних шляхів Румунії (). Також працювала авіалінія (використовувалися аеростати) Бухарест — Галац — Ізмаїл — Аккерман — Кишинів і назад.
Влітку 1940 року, як і передбачав додаток до підписаного Пакту Молотова — Ріббентропа, місто разом з околицями в ході Бессарабсько-буковинського походу окупували радянські війська (201-ша ПДБр). Тоді було створено Аккерманську (згодом — Ізмаїльська) область УРСР, адміністративним центром якої з 7 грудня 1940 року став Ізмаїл. 8 липня 1941 року група радянських кораблів (частина так званого «Дунайського десанту») проривається до міста при відступі від Старої Кілії, але менш ніж за два тижні полишає позиції. З 19 липня 1941-го до 25 серпня 1944 року територія Ізмаїльської області перебувала під владою Румунії в складі Губернаторства Бессарабія. Повторна окупація населеного пункту радянськими військами відбулася 26 серпня 1944 року, після вдалого завершення Кишинівсько-Ізмаїльської наступальної операції. Відтоді й до 15 лютого 1954 року місто знову стає обласним центром.
Після об'єднання Ізмаїльської та Одеської областей Ізмаїл став районним центром УРСР. З 24 серпня 1991 року — незалежної України.
Влітку 12 червня 2017 року місті розпочато набір у патрульну поліціюГлава МВД Арсен Аваков посетил Измаил и дал старт набору в местную патрульную полицию . Також голова МВС України анонсував в Ізмаїлі створення та розміщення тут додаткового підрозділу Національної гвардіїАваков вводит в Измаил батальон Нацгвардии . 6 червня 2025 року в Ізмаїльській гімназії № 10 відбулося відкриття меморіальної дошки на честь полеглого захисника України Геннадія Степанова.
Російське вторгнення 2 серпня 2023 року Ізмаїл був атакований російськими БпЛА Shahed 136, внаслідок обстрілу пошкоджено: морський вокзал, елеватор, зерносховища та будівлю «УДП»Глава МЗС Румунії засудила удари РФ по українських зерносховищах.
27 вересня 2024 року російські війська влаштували масовану атаку БпЛА на Ізмаїл: відомо про трьох загиблих та 14 постраждалих, серед них двоє хлопчиків 3 і 13 років та 14-річна дівчинка. У ніч на 30 травня 2025 року ворог здійснив атаку на Ізмаїл безпілотними літальними апаратами. У ніч на 17 травня 2025-го після влучань російських ударних дронів пошкоджено два трансформатори: без світла залишились тридцять дві з половиною тисячі абонентів в Ізмаїлі та сусідній Бросці, а всі школи в місті того дня працювали дистанційно.
Адміністрація
До складу міської ради входять 50 депутатів, котрих раз на 5 років обирають мешканці міста.
З 2010 року в міській раді були представлені 7 політичних сил: Партія регіонів (заборонена), партія «Сильна Україна», Комуністична партія України (заборонена), партія «Руський блок» (заборонена), Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», партія «Фронт Змін», Партія промисловців і підприємців України.
VII скликання депутатів було представлено лише двома партіями: БПП (58,9 %, 28 депутатів) та Опозиційним блоком (15 %, 8 депутатів)Измаильский городской совет VII созыва провел первую сессию и выбрал секретаря . Єдиною фракцією в Ізмаїльській міськраді тоді стала Фракція партії "Блок Петра Порошенка «Солідарність» .
Після місцевих виборів 2020 року абсолютну більшість у міськраді отримала партія «Слуга народу»: 29 депутатів з-поміж 38, решта місць відійшла ОПЗЖЗагальні відомості про результати голосування: Ізмаїльський р-н, Ізмаїльська міська рада . // cvk.gov.ua.
Населення
У 1810—1811 рр. генералом Тучковим при фортеці був заснований посад, населений переважно болгарами. До кінця 1813 року тут налічувалося 6000 жителів, а 1817 року кількість населення зросла до 9000.
1856-го у місті проживало 30,6 тисяч осіб.
У 1892 році у місті мешкало 31171 особа (17461 чоловік і 13710 жінок)Измаил . Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона .
За даними перепису населення 1897-го року населення міста становило 22 295 осіб. З них 8 271 осіб або 37,10 % вказали, що розмовляють українською мовою, 7 797 осіб або 34,97 % — російською, 2 736 осіб або 12,27 % — єврейською, 1 589 осіб або 7,13 % — румунською, 936 осіб або 4,20 % — болгарською, 503 осіб або 2,26 % — грецькою, 463 осіб або 2,07 % — іншою.
У 1918—1930 рр. через безробіття, голод, хвороби та щорічне зростання смертності населення в Ізмаїлі скоротилося до 26 тисяч мешканців станом на 1931 рік. З міста емігрувало до СРСР та інших країн 13 % жителів.
За переписом 1931 року у місті жило 26 123 особи, а за розрахунками 1937 року населення становило вже 26 669 жителів, природний приріст склав 546 осіб, або 2,1 %.
Станом на 1 січня 1941 року 25 823 осіб.
На рубежі 1983—1984 рр. в Ізмаїлі проживало 87 тис. осіб (30 національностей). 1990 року чисельність населення становила 94,1 тис. жителів.
На початку 2000-х у місті налічувалося 84,8 тис. мешканців (перепис 2001 року). Національний склад: росіяни — 43,7 %, українці — 38 %, болгари — 10 % і молдовани — 4,3 %.
У 2012 році населення міста становило 73 тис. мешканців .
Економіка та промисловість