Ро́берт Кох (; 11 грудня 1843 — 27 травня 1910) — німецький мікробіолог, один з основоположників сучасної бактеріології і епідеміології.

Знаний завдяки ролі у визначенні збудників туберкульозу, холери та сибірки та проведенням експериментів для підтвердження концепції інфекційного захворювання«Robert Koch.» World of Microbiology and Immunology. Ed. Brenda Wilmoth Lerner and K. Lee Lerner. Detroit: Gale, 2006. Biography In Context. Web. 14 Apr. 2013.. Кох проводив на мешканцях африканських колоній експерименти з ліками, які нині вважаються недопустимими, зокрема, з препаратами арсену. Крім своїх інноваційних досліджень із захворювань, які включали експерименти з людьми, Кох створив і вдосконалив лабораторні технології та методи в галузі мікробіології, зробив основні відкриття в галузі громадського здоров'яBrock, Thomas. Robert Koch: A life in medicine and bacteriology. ASM Press: Washington DC, 1999. Print.. Його дослідження стали основою для створення постулатів Коха — серії з чотирьох узагальнених принципів, що пов'язують певні мікроорганізми з конкретними хворобами, які сьогодні залишаються «золотим стандартом» у медичній мікробіології. 1905 року Кох отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини за свої новаторські дослідження в галузі туберкульозу. Інститут Роберта Коха названо на його честь.

Біографія

Дитинство і юність Народився 11 грудня 1843 року в родині гірничого інженера Германа Коха, гірничого інженера та Матильди Джулі Генрієтти, був третім із тринадцяти братів і сестер. До 5 років він самостійно навчився читати та писати за допомогою газет. Досягав успіху в природничих науках та в математиці в школі.

Навчання У віці 19 років вступив до Геттінгенського університету для вивчення природничих наук. Під час навчання він отримав дослідницьку премію за дослідження нейронної іннервації матки. Це дозволило йому поїхати до Ганновера, де Кох зустрівся з найвідомішим німецьким лікарем того часу Рудольфом Вірховим. Після трьох семестрів Кох вирішив змінити галузь навчання на медицину. Протягом п'ятого семестру Фрідріх Густав Якоб Генле (Friedrich Gustav Jakob Henle), анатом, який опублікував теорію зараження у 1840 році, попросив його взяти участь у дослідницькому проекті з вивчення структури нервів матки. На шостому семестрі Кох почав проводити дослідження у Фізіологічному інституті, де вивчав секрецію бурштинової кислоти, сигнальної молекули, що бере участь у метаболізмі мітохондрій. Згодом це лягло в основу його дисертації. У 1866 році він закінчив Геттінгенський університет з відзнакою cum extrema lauda («з найвищою похвалою).

Кар'єра Після закінчення навчання працював лікарем у кількох провінційних містах, зокрема в Гамбурзі.

У 1870 році він добровольно пішов служити польовим хірургом у франко-прусській війні (1870-71). Досвід, який він здобув у догляді за ранами та лікуванні черевного тифу, пізніше виявився безцінним надбанням у його дослідженнях. Після повернення з війни він склав іспити на державного лікаря.

У 1872—1880 роках працював санітарним лікарем у Вольштині (Польща), де організував домашню лабораторію і здійснив свої перші мікробіологічні дослідження. Там є його меморіальний музей.

У той час сибірська виразка була поширена серед сільськогосподарських тварин, і тому в імпровізованій лабораторії Кох вирішив довести, що причиною сибірської виразки є саме сибірська паличка. Він дотримувався лабораторних методів ботаніка Фердинанда Кона, вирощуючи сибірську паличку протягом кількох поколінь, демонструючи стадію її спор та вводячи її здоровим тваринам, щоб довести, що вона спричиняє захворювання. Кох представив свою роботу Кону в Університеті Бреслау, вчений був настільки вражений цим дослідженням, що опублікував його у своєму ботанічному журналі в 1876 році.

У 1877 році Кох розпочав свої дослідження ранових інфекцій у тварин. Завдяки новим методам ідентифікації бактерій він розрізняв різні хворобливі стани – септицемію, гангрену, абсцес – на мікроскопічному рівні. Він висунув теорію про те, що бактерії існують як окремі види, кожен з яких викликає унікальний клінічний синдром, і спростував поширене уявлення про те, що бактерії з різною морфологією походять від одного виду. У 1878 році Кох підсумував свої експерименти з етіології ранової інфекції. Він спостерігав відмінності в патогенності для різних видів господарів і продемонстрував, що організм тварини є чудовим середовищем для культивування бактерій. Він став першим лікарем, який використав лінзу для масляної імерсії, першим, хто використав конденсор (темне поле), і першим, хто опублікував фотографії бактерій.

У 1879 році Кох переїхав до Бреслау, що на території сучасної Польщі, щоб стати районним лікарем. Незадоволений там, наступного року на запрошення імперського уряду він переїхав до Берліна.

У 1880 році Кох перейшов до Імперського управління охорони здоров'я в Берліні, де продовжив використовувати методи, яких він навчився у Кона та патологоанатома Юліуса Конгейма.

Там він невпинно працював над розробкою своєї методу чашкового вирощування для отримання «чистих» культур бактерій. Один з його асистентів, Юліус Петрі (розробник чашки Петрі), сконструював неглибоку, закриту чашку, в яку можна було наливати середовища, охолоджувати до твердого стану та захищати від забруднення. Кох тепер мав усі інструменти для своєї «методики чашкового вирощування». У 1880 році Коха визнали науковим дослідником першого рангу і він був призначений професором Берлінського університету.

Дослідження туберкульозу Кох працював над туберкульозом, розробляв нові методи фарбування та культивування бактерій на твердих матеріалах (таких як агар), а також роблячи мікрофотографії бактерій. 24 березня 1882 року Кох представив свої висновки Берлінському фізіологічному товариству, підтвердивши, що туберкульозна паличка є причиною туберкульозу.

Ця демонстрація включала понад 200 мікроскопічних препаратів, зараз вважається однією з найвпливовіших презентацій в історії медицини. Аудиторія Коха була приголомшена ретельністю його методів.

, – коментує Стефан Кауфманн (Інститут інфекційної біології імені Макса Планка, Берлін, Німеччина). «Це був величезний прорив для всієї медичної мікробіології та знаменує собою народження цієї дисципліни».

У 1884 році Кох опублікував чотири постулати, які узагальнили метод визначення того чи іншого мікроорганізму і причину того чи іншого захворювання. Кожен з постулатів Коха являє собою критерій, який має бути дотриманий, перш ніж хвороба може бути пов'язана зі збудником. Для того щоб визначити, чи відповідають критерії, проводились тести на лабораторних тваринах і порівнювалися культури здорових і хворих тварин.

У 1885—1891 роках — професор Берлінського університету і директор інституту гігієни. Директор інституту інфекційних хвороб у Берліні (1891—1904 роки), що пізніше був названий його ім'ям.

Міжнародний конгрес з туберкульозу

Британський конгрес з питань туберкульозу відбувся в Лондоні 22–27 липня 1901 року. Було запрошено близько 2500 британських та іноземних делегатів, включаючи багатьох видатних патологоанатомів та лікарів. Герцог Кембриджський відкрив конгрес від імені короля. Великий наголос робився на важливості раннього лікування, але також зазначалося, що члени сім'ї пацієнта часто повинні отримувати допомогу. Важливим також вважалося покращення санітарних умов та покращення житла для бідних. Усі доповідачі погодилися, що людське мокротиння є основним переносником інфекції.

Пошуки вакцини

Кох виготовив вакцину з ослаблених бактерій туберкульозу, але запобігти захворюванню за допомогою цієї вакцини йому не вдалося. Антиген під назвою туберкулін дотепер застосовують як допоміжний засіб при діагностиці туберкульозу для виявлення реакції гіперчутливості сповільненого типу на токсин туберкульозної бактерії. Вакцинація проти туберкульозу з'явилась тільки за декілька років після смерті Коха, але це ніяк не зменшує важливості відкриття і заслуг його в справі боротьби з туберкульозом. Він не тільки відкрив збудника туберкульозу — бактерії, які одержали назву «паличок Коха», але й довів, що певні види бактерій завжди спричиняють певну хворобу. Крім того, Кох розробив метод селекції окремих видів бактерій і їхньої культивації на поживних середовищах.

За “дослідження й відкриття, що стосуються лікування туберкульозу” в 1905 році Нобелівський комітет відзначив Роберта Коха Нобелівською премією з фізіології або медицини.

Експедиції

Основні праці Коха присвячені виявленню мікроорганізмів — збудників інфекційних хвороб і розробці методів боротьби з ними. З цією метою Кох здійснив експедиції до Єгипту, Індії. Уперше одержав чисту культуру раніше відкритої бактерії (тоді — бацили) сибірки, чим довів її здатність утворювати спори, і пояснив шляхи поширення цієї хвороби. Відкрив та описав холерний вібріон — збудника холери.

Коли в 1883 році спалахнула серйозна епідемія холери, Кох брав участь у медичній експедиції до Єгипту як член німецької урядової комісії. Невдовзі він виділив невелику паличку у формі коми, яку вважав її причиною. Коли спалах стих, він вирушив до Індії, де холера була ендемічним явищем, і виявив, що хвороба передається через питну воду, їжу та одяг.

Хінін і малярія У 1893 році, після відходу Австро-Угорського флоту, архіпелаг Бріуни був куплений австрійським сталевим магнатом Паулем Купельвізером. Купельвізер розпочав проект з перетворення островів в літній курорт і санаторій. Були розпочаті роботи з будівництва прогулянкових зон, плавальних басейнів, стаєнь і спортивних майданчиків. Однак, будівництво виявилося під загрозою малярії, спалахи якої сталися в літні місяці. Навіть сам Купельвізер заразився цим захворюванням. На рубежі століть Купельвізер запросив Роберта Коха, який на той часи займався вивченням різних форм малярії та способів її лікування. Кох прийняв запрошення і провів на Бріуні два роки — з 1900 по 1902. В 1900 році, на острові близько 300 людей перебували під загрозою злоякісної малярії (ймовірно,  P. falciparum). Усіх 300 людей протестували, у 22% була важка форма. Після встановлення діагнозу Кох ввів хінін у потрібній концентрації та врятував їх від майже неминучої смерті. На честь цього великого успіху на острові було встановлено статую за його подобою.

Подальший шлях Роберт Кох був відзначений багатьма нагородами, зокрема прусським орденом Пошани (1906).

У 1908 році Кох вирушив до США, щоб відвідати родичів та зібрати гроші на вивчення туберкульозу. На його честь у готелі «Вальдорф Асторія» в Нью-Йорку було влаштовано бенкет. На ньому був присутній Ендрю Карнегі, який пожертвував 500 000 марок Фонду Роберта Коха для боротьби з туберкульозом. Після Нью-Йорка Кох вирушив на Середній Захід, щоб відвідати двох своїх братів. (Один жив у Сент-Луїсі, інший у Кістоуні, штат Айова.)

У 1908 році Кох та його дружина Гедвіґа вирушили до Японії, але його візит був перерваний, оскільки він прийняв запрошення взяти участь у Міжнародному конгресі з туберкульозу у Вашингтоні.

Помер раптово від серцевого нападу в Баден-Бадені.

Особисте життя

Перший шлюб Коха з Еммою Фраатц, від якої у нього народилася дочка Гертруда Кох, закінчився в 1893 році. Пізніше того ж року Кох одружився з Гедвіґою Фрайберг(Hedwig Freiberg), художницею, яка була молодше за Коха принаймні на 30 років. Хоча його другий шлюб був предметом багатьох спекуляцій, Фрайберг була віддана Коху та виявляла жвавий інтерес до його творчості, будучи супутницею в багатьох його експедиціях.

Вшанування пам'яті

На його честь назвали Берлінський інститут інфекційних хвороб. Його іменем названо наукові премії —Премія Роберта Коха ( Німеччини та .) Його іменем названо багато вулиць у різних містах Німеччини.

Велику мармурову статую Роберта Коха можна побачити в берлінському районі Мітте, трохи північніше від кампусу Шаріте Мітте, у невеликому парку під назвою Роберт Кох Плац.

В медично-історичному відділі міського музею Гютерсло зберігається письмовий стіл Роберта Коха.

На честь Роберта Коха названо астероїд 10847 Кох.

В культурі