Запорóзький дуб, також Запорíзький дуб — пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує понад 700 років. Розташований у правобережній частині Дніпровського району міста Запоріжжя, в межах колишнього селища Хортиця (нині — Верхня Хортиця), на перетині вулиць Тараса Бульби та Нечипора Дейкуна.
Дерево розташоване з правого боку від струмку, в одній з численних балок розгалуженої системи долини річки Верхня Хортиця. На триверстовій військово-топографічній карті другої половини ХІХ століття ця балка названа Кайдацькою («ов. Кайдацкой»)http://narod . Серед менонітів села Хортиця вона була відома під іменем SchlehtalKroeker N.J. Erste Mennoniten-Doerfer Russlands. 1789—1943. Chortitza-Rosental. — Vancouver: D.W. Friesen & Sons Ltd., 1981. — 292 s. (s. 208).
«Хортицький дуб» в історії менонітів В перші роки росту (орієнтовно, XIII—XIV століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Існує хибна думка, що, можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки у ХІХ столітті. Дослідники, які у ХІХ столітті спеціально займалися вивченням козацтва та української етнографії регіону — Олександр Афанасьев-Чужбинський, Яків Новицький та Дмитро Яворницький — жодним словом не обмовилися про видатне дерево. Перша з відомих згадок про Запорозький дуб у Верхній Хортиці пов'язана не з українцями, а з менонітами. Дерево вгадується у переказі про прибуття в Україну колоністів-піонерів влітку 1789 року: «Після огляду місцевості вони поставили свої намети під розкішним дубом, котрий, як прийнято вважати, був одним із найстарших у країні дерев на той час. Він залишався пам'яткою великого історичного значення та викликав великий інтерес протягом всього перебування менонітів у Росії»Bergen H. Chortitza Colony atlas. Mennonite Old Colony (1867). — Saskatoon: Mennonite Historical Society of Saskatchewan, 2004. — 116 p. (p. 96). Є також свідчення, що під кроною дуба щойно прибулі колоністи проголосили свою першу молитву на новій землі з подякою за успішне завершення тривалої подорожіО. Ю. Власов. Hundertjärige eiche — Запорізький дуб // Заповідна Хортиця. — Запоріжжя, 2018. — Вип. VII. — C. 272—286 (c. 275).
Дерево отримало серед місцевих менонітів назву Hundertjährige Eiche — Віковий дуб, або Grosse Eiche — Великий дубKroeker N.J. Erste Mennoniten-Doerfer Russlands. 1789—1943. Chortitza-Rosental. — Vancouver: D.W. Friesen & Sons Ltd., 1981. — 292 s. (s. 206). За свідченнями уродженця на Хортиці 1905 року Н. Я. Крьокер (N.J. Kroeker), Віковий дуб — свідок перших важких років на шляху до процвітання, «дорогоцінний зв'язок із далеким минулим» — завжди викликав велике захоплення менонітів. Дуб був осередком сільського життя — тут проходили зустрічі, пікніки, великі сімейні свята, весілля тощо. Колоніст Корнеліус Гільдебранд (Kornelius Hildebrand) забажав прослідкувати ріст дерева. Для цього він змайстрував дерев'яний обруч, який обвів навколо стовбура. До обруча було приєднано пружину та шкалу із вказівником. Дані записувалися протягом кількох років. Kroeker N.J. Erste Mennoniten-Doerfer Russlands. 1789—1943. Chortitza-Rosental. — Vancouver: D.W. Friesen & Sons Ltd., 1981. — 292 s. (s. 207). Пастор Вернер Де Йонг (Werner De Jong) з Нью-Брансвіка, Східна Канада, називав хортицький Віковий дуб найвідомішим деревом в історії менонітів усього світуВласов О. Ю. Hundertjärige eiche — Запорізький дуб // Заповідна Хортиця. — Запоріжжя, 2018. — Вип. VII. — C. 272—286 (c. 276).
Перша згадка Хортицького дубу в українській літературі датується тільки 1905 роком. Яків Новицький у праці «Очерки Днепра» пропонував віддати дуб під захист «товариства чи лісоохоронного комітету»Я. П. Новицкий. С берегов Днепра (очерки Запорожья): Путевые записки и исследования // Я. П. Новицький. Твори. — Запоріжжя, 2007. — Т. 1. — С. 48-183 (c. 82). У 1910 році в селі Хортиця було створено Хортицьке товариство охранителів природи, чому значно сприяло сусідство такої визначної пам'ятки, як Віковий дубЮ. В. Берестень. Організація охорони довкілля в менонітських колоніях Півдня України в ХІХ — початку ХХ століття: до історії Хортицького товариства охоронців природи // Історія і культура Придніпров'я: невідомі та маловідомі сторінки. — Дніпропетровськ, 2012. — Вип. 9. — С. 45-57 (c. 51).
Внаслідок політичних і соціальних катастроф першої половини ХХ століття менонітські колонії в Україні припинили існування. Для тих менонітів, кому пощастило емігрувати за межі колишнього СРСР, Віковий дуб у Хортиці набув ще більшого сакрального значення, як символ туги за втраченою батьківщиною предків. Канадійка К. Н. Классен (C.N. Klassen) називає дерево «живим доказом та справжнім свідком славного минулого Хортиці»Klassen C. N. Klassen genealogy: from the lend of revolution and war to the land of freedom and peace. — Printed by: Valcraft Printing LTD, 1990. — 636 p. (p. 18). Американка Х. Р. Паулс (H. R. Pauls) констатувала: «Більшість з нас пов'язує місто Хортиця з „великим дубом“»Pauls H. R. The Geat Oak of Chortitza // Roots and branches. Newsletter of the Mennonite Historical Society of BC. — 2006. — Vol. 12, № 2. — P. 8-9. (p. 8-9). Саме поняття власної історії у свідомості розкиданих по всьому світу нащадків українських менонітів асоціюється з Віковим дубом. Не випадково, з 1999 року, емблемою журналу «Mennonite Historian», що видається Центром Вивчення Братських Менонітів у Канаді є силует цього дерева.
Чимало туристів-менонітів намагаються привезти з собою з Хортиці жолуді Вікового дубу з тим, щоби посадити їх вдомаPauls H. R. The Great Oak of Chortitza // Roots and branches. Newsletter of the Mennonite Historical Society of BC. — 2006. — Vol. 12, № 2. — P. 8-9. (p. 8). Наразі десятки таких дерев, вирощених у багатьох менонітських колоніях Канади, США та інших країн, сприймаються, як свого роду історичні пам'ятки. Досить часто біля них встановлюються меморіальні таблички з відповідними написами. Одна з таких стоїть біля молодого дубу, що росте у парку міста Вінклер, штат Манітоба, Канада. Текст на ній починається словами: «У найстарішій менонітській колонії в Україні стояв величезний 1000-літній дуб — Хортицький Дуб. Це прекрасне старе дерево було місцем збору поколінь козаків. Те ж саме значення він мав і для менонітів, що приїхали в Російську імперію 1789 року на запрошення Катерини ІІ…»https://maryloudriedger2.wordpress.com/2015/12/01/another-chortitza-oak/img.
Хворобу дерева, що протягом 1990-х років призвела до відмирання майже всіх його гілок, меноніти сприйняли, як символ пережитого ними горя. На початку 2000-х років у менонітській громаді з'явився вельми сміливий задум консервації загиблого дуба та перетворення його на «Меморіал жертвам радянського пекла». Як найкраще місце для нього, пропонувався розташований біля Дніпровської ГЕС постамент тоді ще не демонтованого пам'ятника ЛенінуBergen H. Chortitza Colony atlas. Mennonite Old Colony (1867) — Saskatoon: Mennonite Historical Society of Saskatchewan, 2004. — 116 p. (p. 109).
«Запорозький дуб» як український сакральний об'єкт Якщо для емігрантів-менонітів у другій половині ХХ століття сакральне значення Вікового дубу ще більш підсилилося, то перед радянським офіціозом постала проблема введення дубу в контекст української радянської культури та історії. Ця задача була вирішена шляхом штучної міфологізації та розповсюдження нових легенд за допомогою друкованих засобів та екскурсійної роботи. Впродовж декількох післявоєнних десятиліть великих зусиль до цього доклав мешканець Верхньої Хортиці, «добровільний доглядач Запорізького дубу» та самодіяльний екскурсовод Н. А. Дейкун, хата якого стояла поряд із деревомМ. П. Киценко. Хортиця в героїці і легендах — Дніпропетровськ: Промінь, 1972. — 132 с. (c. 55-58) . У різних популярних виданнях тиражуються декілька легенд, які не мають під собою фактичної основи: Під гіллям дуба навесні 1648 року, перед битвою під Жовтими Водами, зупинявся Богдан Хмельницький з військом. Кошовий отаман Іван Сірко з козаками писав під дубом знаменитого листа турецькому султану. Запорожці зустрічалися з козаками донського отамана Кіндрата Булавіна на початку XVIII століття. Козаки святкували під деревом повернення у склад російської імперії у 1734 році. Поет Олександр Пушкін перебував біля дуба під час подорожі на Кавказ у 1820 році. Тарас Шевченко у 1843 році під дубом читав селянам свою поему «Катерина». Махновці намагалися порубати дуба на дрова для свого бронепоїзда у 1919 році. Під час німецько-радянської війни Адольф Гітлер наказав фельдмаршалу Манштейну перевезти дуб у БерлінК. Рыжов. Национальная святыня — 700-летний Запорожский дуб (легенды, предания, факты) // Запорожское казачество: от прошлого — к грядущему. — Запорожье: АТ «Мотор-Січ», 2012. — С. 386—389 (c. 386).
В жодному з популярних видань радянського періоду абсолютно нічого не сказано про те велике значення, яке дуб мав для місцевих колоністів-менонітів. Натомість розповсюджувалися цілком безпідставні твердження про те, що дерево ніби-то дивовижним чином уникло знищення від їхніх рук. Впродовж 1950—1980-х років за дубом остаточно закріплюється назва «Запорозький» або «Запорізький». Він перетворюється на один з найвизначніших туристичних об'єктів обласного центруО. Ю. Власов. Hundertjärige eiche — Запорізький дуб // Заповідна Хортиця. — Запоріжжя, 2018. — Вип. VII. — C. 272—286 (c. 279—280). У 1972 році «Запорозький 700-річний дуб» отримав офіційний статус пам'ятки природи місцевого значення рішенням Запорізького облвиконкому № 206 від 24 травня 1972 рокуДАЗО, ф. 1335, оп. 21, спр. 692, арк. 91. За даними 1979 року дуб плодоносив один раз на два роки, даючи до чотирьох центнерів жолудів. У той час пам'ятка була філією Державного історико-культурного заповідника «Хортиця», куди щорічно приїздили не лише сотні тисяч туристів зі всього світу, а й іноземні офіційні делегації. Поряд із дубом діяв виставковий зал, ресторан, встановлено гранітну брилу з написом: «Запорозький дуб — унікальна пам'ятка первісних дубових лісів Придніпров'я. Висота дерева — 36 м. Діаметр крони — 63 м. Довжина окружності стовбура — 6 м. 32 см. Вік дерева 600—700 р.»Запорожский дуб. Záporožsky dub. Фотобуклет. — К.: Мистецтво, 1979. — 24 с. (c. 9-22).
Хвороба дубу та спроби його рятування Наприкінці 1980-х років територію ботанічної пам'ятки природи «Запорозький 700-річний дуб» разом з прилеглим сервісним комплексом (кафе, сувенірна крамниця і… громадський туалет) було передано в оренду одному кооперативу (малому підприємству). Поблизу дуба розташована річка Верхня Хортиця, яка щороку навесні розливалась і перетворювала територію біля туалету в низку калюж, які тривалий час не висихали. Відвідувачі комплексу не могли потрапити до туалету, і санепідстанція погрожувала закрити кафе. Тоді кооператори вирішили поглибити русло річки. Навесні 1989 року декілька днів над цим працював екскаватор. Русло річки поглибили і ... разом з тим мимоволі різко понизили рівень ґрунтових вод у долині річки, де споконвіку ріс Запорозький дуб. Корені дерева, які до речі у дуба в основному поверхневі, втратили контакт з шаром ґрунту, з якого черпали вологу. І дуб на очах почав засихати. Влітку 1989 року Запорізьким міськвиконкомом була створена комісія з обстеження стану дубу, яка виклала все у відповідному акті. Про висновки комісії всі скоро забули, а акт обстеження кудись зникВ. І. Петроченко. Охорона ландшафтів (на прикладі Запорізької області): навч. посібник. — Запоріжжя, 2015. — 60 с. (с. 43).