Ян Менжик з Домброви (Дуброви) гербу Вадвич () (1370 — 1437) — шляхтич, придворний та урядник Королівства Ягеллонів. Найвідоміший представник, імовірно, з походження німецького роду Вадвичів з Домброви гербу Вадвич у сьогоднішньому воєводстві Свєнтокшиському.
Біографія Завдяки добрій освіті, знанню мов німецької і руської при королі Владиславі ІІ Яґайлі виконував функції секретаря, перекладача, лицаря зі спеціальних доручень, дипломата. Очолював посольства до імператора Сиґізмунда І Люксембурґа (1429 рік), до великого литовського князя Свидриґайла (1430), брав участь у перемовинах з хрестоносцями 1435 у Бересті, був ґарантом союзу з Данією (1419 рік), свідком укладення перемир'я з Угорщиною (1423 рік). Брав участь у підписанні Городельської унії (1413), заради чого прийняв до гербу Вадвич литовських бояр, зокрема, Петра МонтигердовичаKrupska A. Moniwidowicz Montygierdowicz Piotr (Petrassius, Pietrasz, Petrasy), (zm. po r. 1456) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 675. . Виконував особисті доручення короля, зокрема, у контактах з Ельжбетою Грановською — майбутньою 3-ю дружиною Яґайла.
У Ґрюндвальській битві 1410 року очолив приватну хоругву гербу Вадвич, хоча у битві знаходився у супроводі короля. Перед битвою був перекладачем при виклику послами магістра Ордену до битви короля Владислава ІІ та князя Вітовта. Разом з Вінцентом з Шамотул командував польським військом, розбитим 30 листопада 1432 р. над рікою Мурафою військом князя Федора Несвіцького, воєводи князя Свидриґайла. Був важко поранений 1433 р. у битвах з хрестоносцями, які підтримували Свидриґайла.
За заслуги Владислав ІІ щедро нагородив Яна Менжика, який перед 30 листопада 1405 р. управляв лише невеликим селом Печеніги (королівщиною). 1406 року отримав 1000 гривень, у 1422—1425 р. маєтки з королівщини на Русі, староства. У 1427—1431 роках був генеральним старостою Русі,Jan Mężyk — zm. 1437 з 1434 р. воєводою руським.
Був одружений з Ганною з Ритвян. Помер бездітним 1437 року, був похований у костелі Божого Тіла у Велюні.F. Kiryk. Mężyk Jan z Dąbrowy… — S. 513. Скориставшись з відсутності вдови, родичі забрали майна у золоті, сріблі, коштовному камінні на 3000 гривень.
Посади Королівський постільничий 1394 р., коронний підчаший, чашник (1403—1434). Генеральний староста Русі, львівський воєвода, секретар короля. староста, — S. 553. воєвода львівський з 1433 р., перший воєвода руський (1434—1437), староста кшепицький (найпізніше — з 1424 р.), остжешувський (найпізніше — з 1426 р.). Був першим війтом Дрогобича.
Примітки
Джерела Kiryk F. Mężyk Jan z Dąbrowy // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1975. — T. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 513—514. . Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 243—244.
Посилання Документ за підписом Яна Менжика Jan Mężyk — zm. 1437 Dąbrowa k. Wielunia Колегіата Божого Тіла у Велюні (не працює). Jan Mężyk z Dąbrowy h. Wadwicz (ID: 12.418.38).