Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (білор. Андрэй Андрэевіч Грамыка; рос. Андрей Андреевич Громыко; 5 (18) липня 1909, Старі Громики, Речковська волость, Могильовська губернія, Російська імперія — 2 липня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський дипломат білоруського походження, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985). З 1952 до 1956 — кандидат у члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 року — член Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 5-11-го скликань (у 1946—1950 і 1958—1989).

Життєпис Походив зі збіднілого, білоруського шляхетського роду, відомого від початку XVI ст., одна з гілок якого — відомий український старшинський рід Громики, велику частину якого за часів Російської імперії було переведено в податні стани. В офіційних біографіях зазначалося селянське походження і те, що його батько був селянином, який працював на заводі. Навчався в профтехшколі, технікумі.

У 1932 закінчив Білоруський державний інститут народного господарства, а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.

З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКЗС) СРСР. У 1939 — завідувач Відділу американських країн НКЗС.

З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР у США. З 1943 до 1946 — посол СРСР у США й одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР у Раді Безпеки ООН.

З 1946 до 1949 — заступник міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великій Британії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 року — міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті у світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів СРСР.

З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 року — голова Президії Верховної Ради СРСР; після смерті К. У. Черненка на цей пост було обрано Громика, а не нового Генсека ЦК КПРС М. С. Горбачова, всупереч усталеній у 1977—1985 традиції суміщення цих посад. Вересневий (1988) пленум ЦК дав генеральному секретареві (Горбачову) рекомендацію виставити свою кандидатуру на вакантну у зв'язку з переходом А. Громика на пенсію посаду голови президії ВР СРСР.Бібліографічне посилання: Кульчицький С. В. КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1988 // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон — Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2008. — 568 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiyna_Reforma_V_Srsr_1988 Зі жовтня 1988 — на пенсії.

Після його смерті в Гомелі відбувся траурний мітинг, в центрі міста встановлено бюст.

Родина

Батько — Андрій Матвійович Громико. Мати — Ольга Євгенічна Бекаревич. Брати — Олексій, Федір та Дмитро, усі троє брати участь у німецько-радянській війні та загинули у боях. Сестра — Марія Андріївна Громико (Петренко). Дружина - Лідія Дмитрівна Гріневич (1911—2004). Син - Анатолій (1932—2017) — дипломат і вчений-міжнародник, фахівець з американістики, африканістики, міжнародних відносин. Кандидат юридичних наук, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент АН СРСР (1981). Внуки — Ігор, Олексій та Ганна. Донька Емілія Громико-Пірамідова (1937), кандидатка історичних наук, дружина дипломата Олександра Пірамідова. Внуки — Андрій та Лідія.

Відзнаки Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).

Див. також Комісія Громика

Примітки

Джерела та література М. М. Білоусов. Громико Андрій Андрійович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X Кубальський О. Н. Громико Андрій Андрійович // О. М. Мироненко. Громико Андрій Андрійович //

Посилання Громико // Біографія на сайті dic.academic.ru Біографія на сайті hrono.ru