Масагети (, ) — збірне ім'я, яке використовували античні автори для позначення середньоазійських кочових і напівкочових племен споріднених із скіфами. Культура масагетів тісно пов'язана з саками настільки, що точно ідентифікувати приналежність археологічних пам'яток неможливо — використовується термін «культури Сако-масагетського кола». Передбачається, що массагети говорили однією з іранських мов Karasulas, Антоній. Кінних лучників степової 600 р. до н. е.-AD 1300 (Elite). Osprey Publishing, 2004, ISBN 184176809, р 7. Вілкокс, Пітер. Риму Вороги: парфян і Сасанідів. Osprey Publishing, 1986, ISBN 0-85045-688-6, стор 9. Gershevitch, Ілля. Кембридж Історія Ірану(том II). Cambridge University Press, 1985, ISBN 0-521-20091-1, стор 48. Груссе, Рене. The'Empire степів. Rutgers University Press, 1989, ISBN 0-8135-1304-9, стор 547. . Основні осередки культур Сако-масагетського кола — зони Центрального і Східного Казахстану, Приаралля, Семиріччя, Паміру.
Походження назви
Існує кілька версій походження назви. Томашек та Маркварт припускають, що назва пов'язана з авестійським masyo = «риба» (Страбон характеризував масагетів як «Рибоїдів»). Звідси походить masyaka ~ masyaga з осетинським суфіксом множини. Є пояснення його як складового зі слів «мас», «сака» і «та», що означає «велика сакська (скіфська) орда». Більш імовірно, що етнонім означав — «великі гети», що почасти близько «да (великі) юечжі» за давньокитайськими літописами.
Згадки массагетів у Геродота
Звичаї За Геродотом, саки мешкали на правобережжі Сирдар'ї в Приаральї. Ось як він описував їх: "Саки ж'За Геродотом, піддані Томіріс билися пішими і на конях, коні мали на грудях лати (фалари, іноді з зображеннями); начиння і зброю вони виготовлялися з міді і золота. За Страбоном, вони поклонялися сонцю і приносили йому в жертву коней. Оскільки до масагетів відносили і залежні від них етноси, то під цей етнонім потрапляли мешканці прикаспійських і приаральських боліт і островів, що жили примітивним збиранням і рибним ловом, але також деякі з них знали землеробство (наприклад, хорезмійці).
Союзні масагетам саки, згодом частково перейшли на службу Персії, брали участь у походах на Грецію та інші країни.
Історичні відомості За розповіддю Геродота, саме на землі массагетів загинув знаменитий полководець, засновник Перської держави Кір II.
Саки та массагети мешкали на північних кордонах великих азійських держав старовини — Персії, Согдіани, Парфії. Вони вели війни з найбільшими полководцями — Дарієм I, Кіром, Олександром Македонським. Кочівники Середньої Азії в III—I ст. до н. е.. Брали участь у створенні Парфіянського і Кушанського царств, може бути, що їх перші царські династії були пов'язані з саками або масагетами.
Кушанське царство і Парфія використовували мобільність і войовничість кочовиків у війнах проти Персії та Індії, постійно розширюючи свої володіння. Самі ж воїни поступово змінювали свої звички, змішувалися з іншими групами населення держав і поступово розчинилися в них. Коли в III ст. н. е. великі середньоазійські держави розпалися, то про Саків і масагетів'' уже ніхто не чув, етнонім масагети залишився лише у назви певної групи алан, що мешкали на пн.-зах. узбережжі Прикаспію (алани-маскути).
У пізнішій традиції Пізньоантичні оповіді вважали, що на згадку про Томіріс місто Томи (нині Констанца, Румунія) — кілька століть була столицею Малої Скіфії ВДИ. 1947—1949; покажчик 1950 до склепіння джерел В. В. Латишева .
Прокопій Кесарійський в VI століттіПрокопій Кесарійський, З «Готської війни». Публ. за вид. Давні слов'яни в уривках греко-римських і візантійських письменників по в VII. н. е.. // Вісник древньої історії. 1941. № 1. С.230 порівнював спосіб життя слов'ян і масагетів: «Вони дуже високого зросту і величезної сили. Колір шкіри і волосся в них не дуже білий або золотистий і не зовсім чорний, але все ж вони темно-червоні. Спосіб життя у них, як і у масагетів, грубий, без жодних зручностей, вічно вони покриті брудом, але по суті вони непогані люди і зовсім не злобні, але у всій чистоті зберігають гунські звичаї. І інколи навіть ім'я у слов'ян і антів було одне й те саме. У давнину обидва ці племена називали спорами („розсіяними“ (1)), думаю тому, що вони жили, займаючи країну „Споради“, „розсіяно“, окремими селищами. Тому-то їм і землі доводиться займати багато»Складність проблеми массагетів і саків близька величиною до проблеми етногенезу скіфів, які не вкладаються в одну індоіранську тенденцію.
Джерела
Література Серед найповніших зведень джерел з масагетами матеріали фундаментальної «Археології СРСР», включаючи монографії: Степ європейської частини СРСР, скіфо-сарматський час. 1989 рік. Степова смуга азійської частини СРСР, скіфо-сарматський час. 1992 рік.