Серветт

«Серве́тт» () — швейцарський професійний футбольний клуб із Женеви. Заснований 17 січня 1900 року. Виступає у Суперлізі.

Історія

Зародження клубу Регбійний клуб «Серветт» був заснований 20 березня 1890 року. Кольорами клубу було обрано червоний та зелений, а тренування проходили щочетверга вранці. Ігри та тренування члени клубу в кількості дванадцяти осіб змушені були проводити там, де доведеться, у різних садах та парках біля Женеви, за що їх постійно штрафувала місцева адміністрація. Нарешті 22 травня 1890 року бургомістр дозволив «Серветту» використовувати стадіон у Пленпалі. У липні були готові правила клубу, який налічував 17 членів. Щорічний внесок становив 10 раппенів.

Регбійному клубу «Серветта» дедалі важче було знаходити гідних суперників у Швейцарії, бо більшість місцевих клубів перейшли під егіду і правила заснованої в 1895 році Швейцарської футбольної асоціації (SFV). У 1899 році Франсуа Дежерін створює футбольну секцію «Серветта», так звану «Команду Неділі», а клуб стає першим мультиспортивним об'єднанням Женеви. У тому ж році «Серветт» вступає до SFV, а в 1902 році переїжджає на стадіон «Парк-де-Спорт». Будівництво арени коштувало клубу близько двох тисяч франків. У тому ж році клуб проводить серію ігор у межах міста. Тоді ж клуб уперше їде за кордон, щоб зіграти в Парижі з місцевим «Расінгом». Зустріч завершилась нічиєю 2:2.

Перший титул чемпіона Швейцарії «Серветт» здобув у 1907 році, обігравши у фінальному турнірі «Базель» (5:1) і «Янг Фелловз» (1:0)Switzerland 1898-1930.

Золота ера Дуже успішним для команди був період кінця 1910-х — 1920-х років. У той час чемпіонат Швейцарії проводився за таким регламентом: команди були поділені на три групи за географічним принципом — Захід, Центр і Схід, а у фінальному турнірі грали лише переможці цих груп. «Серветт» був лідером Західного дивізіону (також його називали франкомовним) і дев'ять розіграшів поспіль у 1918—1926 роках вигравав його.

У фінальному турнірі чемпіонату Швейцарії команда виступала з перемінним успіхом. У 1918 році «Серветт» виграв свій другій в історії титул чемпіона Швейцарії, впевнено обігравши «Янг Бойз» (4:2) і «Санкт-Галлен» (4:0)Resultate_Servette_1917-18. У 1919 році команда із Женеви посіла друге місце, зігравши 0:0 з «Вінтертуром» і програвши «Ла Шо-де-Фон» з рахунком 2:3Resultate_Servette_1918-19. У 1920 році «Серветт» переміг «Грассгоппер» (2:1), програв «Янг Бойзу» (0:4) і знову став срібним призеромResultate_Servette_1919-20. У 1921 році у фінальному турнірі грали ті самі три команди, що й роком раніше. «Серветт» поступився обом: 0:5 «Грассгопперу» і 1:3 «Янг Бойзу»Switzerland 1920/21 на rsssf.org. Того ж 1921 року «гранатові» отримали першого тренера, котрим став англієць Тедді Дакворт, що незмінно працюватиме з командою до 1929 року. У 1922 році клуб нарешті зумів виграти чемпіонський титул, обігравши у фінальному турнірі «Блю Старз» (1:0) і «Люцерн» (2:0)Switzerland 1921/22 на rsssf.org. 1923 року «Серветт» посів третє місце у фінальному турнірі, але той розіграш пізніше був оголошений нерозіграним, бо його переможець «Берн» використовував незаявленого гравця ще на груповому турніріSwitzerland 1922/23 на rsssf.org. У 1924 році клуб із Женеви з однаковим рахунком 0:1 поступився «Нордштерну» і «Цюриху»Switzerland 1923/24 на rsssf.org.

Влітку 1924 року збірна Швейцарії з футболу сенсаційно для багатьох здобула срібні медалі на Олімпійських іграх в Парижі. Тренером збірної був наставник «Серветта» Дакворт, який робив ставку на гравців свого клубу. У заявці команди на Олімпіаді були: Шарль Був'є, Адольф Реймонд, Луї Ріхард, Адольфо Менготті, Вальтер Дітріх, Робер Паш і Фелікс БедуреСклади команд на Олімпійських іграх 1924.

Два наступні фінальні турніри чемпіонату Швейцарії «Серветт» виграв. У 1925 році команда зіграла в першому матчі 0:0 з «Янг Фелловз», а у вирішальній грі перемогла з рахунком 1:0 «Берн» завдяки голу Раймона ПасселлоSwitzerland 1924/25 на rsssf.org. У 1926 році «Серветт» переміг з рахунком 5:2 «Янг Бойз», а в другому матчі зіграв унічию 2:2 з «Грассгоппером». Обидві команди набрали однакову кількість очок, тому був призначений додатковий матч, попри перевагу команди з Женеви за різницею м'ячів. У переграванні «Грассгоппер» мав перевагу в два голи після першого тайму, але в кінці поєдинку «Серветт» зумів здобути вольову перемогу з рахунком 3:2 завдяки голу Пасселло (75 хв.) і двом голам Баї (80 і 84 хв.)Switzerland 1925/26 на rsssf.org.

У 1927 році «Серветт» вперше з 1918 року не зумів виграти Західну лігу, поступившись одним очком «Білю»Switzerland 1926/27 на rsssf.org. У наступному році клуб знову був другим у своїй лізі, суттєво поступившись «Етуалю»Switzerland 1927/28 на rsssf.org. Але в тому ж 1928 році «Серветту» вдалось вперше виграти Кубок Швейцарії. У фіналі команда перемогла «Грассгоппер» з рахунком 5:1Кубок Швейцарії 1928.

У 1929 році «Серветт» став лише четвертим у Західній лізі, а в 1930 році — другим. Але на той момент фінальний турнір чемпіонату Швейцарії було розширено до шести учасників, по двоє найкращих з кожної групи. Клуб із Женеви виграв усі свої матчі фінального турніру і став чемпіоном Швейцарії після трирічної перервиSwitzerland 1929/30.

Влітку 1930 року на честь відкриття стадіону «Стад-де-Шарміль» «Серветт» став організатором Кубка Націй, престижного футбольного міжнародного змагання. Запрошення отримали 12 провідних футбольних федерацій Європи того часу. Відмовились Англія і Португалія, а інші десять країн делегували своїх представників, причому діючих чемпіонів або володарів національних кубків. Винятком стала лише Іспанія, яку представляв «Реал Уніон», що став шостим у чемпіонаті, але цей клуб був підсилений кількома гравцями з інших іспанських команд. Перед турніром у «Серветт» повернувся тренер Тедді Дакворт. У першому раунді клуб розгромно програв австрійській «Вієнні» з рахунком 0:7. Але формат змагань був таким, що команди, які поступились у першій грі, потрапляли в додатковий раунд. Господарі обіграли бельгійський «Серкль» (Брюгге) з рахунком 2:1 і вийшли у чвертьфінал, де переграли сильну італійську «Болонью» — 4:1. У півфіналі «Серветт» поступився з рахунком 0:3 угорському «Уйпешту», майбутньому чемпіону. У матчі за 3-тє місце швейцарці вдруге програли з великим рахунком «Вієнні» — 1:5Coupe des Nations 1930.

Прихід Раппана. Фінансові проблеми

У 1931 році швейцарська Серія А перетворюється на Національну лігу А, футбол стає професійним і з'являється можливість підписувати контракти із закордонними та місцевими гравцями. У першій половині 30-х формат чемпіонату постійно змінюється і стабілізується, починаючи з сезону 1933/34, коли була утворена єдина ліга без поділу на групи.

У «Серветті» відбувається зміна поколінь, бо більшість героїв 20-х років залишили команду. Лише на два роки затримався в клубі знаменитий захисник Северіно Мінеллі, один з лідерів чемпіонського складу 1930 року. У 1931 році в команду прийшов 26-річний австрійський нападник Карл Раппан, якому незабаром президент клубу Едуард Фуллік запропонував стати граючим тренером команди. Сам Раппан перемістився в центр захисту, звідки координував дії колективу, ставши одним з прообразів ліберо. Революційні ідеї австрійського тренера дали результат, і «Серветт» зумів виграти два чемпіонські титули поспіль в 1933 і 1934 роках. В обох чемпіонатах клуб із Женеви пропускав найменше, а забивав найбільше. Успіхом можна вважати також вихід у фінал Кубка 1934 року і друге місце в чемпіонаті 1935 року. Але в тому ж 1935 році Раппан пішов працювати тренером у цюрихський «Грассгоппер», де став винахідником схеми «Riegel» (нім. «засув») або «verrou» (фр. «ланцюг»), яка була однією з перших революційних захисних тактик у футболі. Завдяки успішній роботі в «Серветті», «Грассгоппері» і збірній Швейцарії, Раппан вважається одним з найбільш значимих футбольних тренерів свого часу.

Але поруч з успіхами на футбольному полі в клубі виникали й проблеми. У 1934 році сталася перша з багатьох фінансових криз у «Серветті». Із запровадженням професійного футболу у Швейцарії було скасовано членські збори, у клубі виникли серйозні труднощі із виплатою зарплат співробітникам, з утриманням стадіону та тренувальної бази. І лише дії Густава Бетампа (президента в 1935—1936 роках) та Фреда Грайнера (1936—1946) врятували клуб від розорення. Водночас команді довелося попрощатися з кількома важливими гравцями. Найвідоміший з них — бомбардир Леопольд Кільгольц, який у 1934 році забив 40 голів за сезон у чемпіонаті, що досі залишається рекордом швейцарської СуперлігиSwitzerland - Super League - Top Scorer.

Війна та повоєнні роки На чемпіонаті світу 1938 року у Франції збірна Швейцарії несподівано вибила в переграванні в першому раунді збірну гітлерівської Німеччини з рахунком 4:2, причому два останні голи, на 75-й та 78-й хвилинах, записані на рахунок Андре Абегглена, граючого тренера «Серветта». Також у збірній виступали женевці Жорж Ебі, Ернст Лерчер, Альбер Гіншар та Ежен Валашек.

У 1940 році команда, ведена Андре Абеггленом, братом не менш знаменитого Макса Абегглена (на честь якого був названий футбольний клуб «Ксамакс») на 50-річний ювілей спортивного товариства «Серветт» виграла свій дев'ятий титул чемпіона країни, незважаючи на загальну мобілізацію у Швейцарії. Команда набрала загалом 41 очко з можливих 44 (19 перемог та 3 нічиї) і жодного разу не програла за весь чемпіонат. Після чотирьох сезонів із «Серветтом» Андре Абегглен перейшов до «Ла Шо-де-Фон», і «Серветт» лише в 1944 році наблизився до свого чергового чемпіонського титулу, посівши друге місце у чемпіонаті.

За наступного тренера, Фернана Жаккара, команда здобула десяте чемпіонство в 1946 році. У той же час з'явилося одне з прізвиськ команди, «Вихор» (). Так прозвали майстерну лінію нападу того часу, яка сповідувала яскравий атакувальний футбол із безліччю комбінацій. Жак Дюкре, який написав книгу про «Серветт», виділяє в команді того періоду «вибуховість Таміна, самовідданість Факкінетті, надійність Беллі та дриблінг Люсьєна Пастера»Jacques Ducret, Servette Football-Club, Lausanne: l'Age d'homme, 1976.

Під час президентства Андре Россета стадіон клубу було збільшено до 30 тисяч глядачів, а також було придбано ділянку в Балез'єр площею 36 000 квадратних метрів, де було збудовано тренувальну базу, яку використовує клуб донині. А з 2005 року там знаходиться і адміністрація клубу.

1948 рік був ознаменований поверненням в «Серветт» Карла Раппана. У перший же свій сезон Раппан із командою виграли Кубок Швейцарії, а через рік — і чемпіонат Швейцарії на своє 60-річчя. Раппан очолював «Серветт» до 1957 року з помічниками Альбертом Шателейном та Тео Брінеком. Однак, при ньому клуб займав у чемпіонаті лише місця з 3-го до 6-го.

У 1955 році в Парижі заснували Кубок європейських чемпіонів і «Серветт», хоч і не був чемпіоном, став першою швейцарською командою, яка взяла участь у новоствореному турнірі. У першому раунді «Серветту» випало зіграти з мадридським «Реалом» з Ді Стефано, проти яких швейцарці не мали жодних шансів, програвши 0:2 вдома та 0:5 в Іспанії.

1956 року шестеро молодих угорців втекли до Швейцарії після виступу у складі юніорської збірної Угорщини. Тренер Карл Раппан запросив їх до «Серветта», створивши у клубі на роки угорську присутність. У 1957 році Раппан йде з «Серветта».

Наступні титули клубу пов'язані із французьким тренером Жаном Снелла, колишнім тренером збірної Франції та ветераном Другої світової війни. За нього «Серветт» виграв чемпіонати 1961 і 1962 років. В основі команди блищали угорці Макай, Немет та Пазманді, які втекли з країни після Угорського повстання та залишились у Швейцарії, а також Жак Фаттон, що став найкращим бомбардиром чемпіонату сезону 1961/62 з 26 голами. А наступного титулу женевцям довелося чекати довгі 17 років.