Даймьо́, або магна́ти (, , «великоімениті») — провінційні або регіональні володарі у феодальній Японії (XIV—XIX століття). Представники заможних самурайських родів, голови сюґо. У період Едо всі землевласники, прибуток яких перевищував 10 тисяч коку, називалися магнатами.
Назва Даймьо́ — термін, вживаний у сходознавчій і японській науковій літературі; Да́йміо (да́ймйо) — адаптоване написання; Магнати — термін, вживаний в європейській історіографії; Князі — термін, вживаний в українській історіографії.
Класифікація Сюґо-даймьо (, магнати-воєводи) — магнати XIV—XV століття, у період існування сьоґунату Муроматі. Початково були воєводами — військовими управителями, головними представниками центрального уряду в провінціях. Поступово перетворилися на повноправних провінційних володарів, що розпоряджалися усіма режисурами провінції. Сенґоку-даймьо (, магнати часів міжусобиць) — магнати XVI століття, які існували у період Сенґоку. Виникли на базі потужних регіональних самурайських родів, які керували значними володіннями (від повіту до декількох провінцій) і мали власні армії з місцевої самурайської знаті та заможного селянства.
Див. також Хоу (титул)
Примітки
Джерела
Посилання
Довідник магнатських родів періоду Едо Підрахунки прибутку даймьо періоду Едо