Інший «Челсі»: історія з Донецька () — дебютний повнометражний документальний фільм німецького режисера Якоба Пройса. Формат 16:9 - HD CAM / DigiBeta / DVD.

Сюжет

Донецьк. Поки сотні тисяч людей за мізерну платню працюють на застарілих шахтах, декілька осіб роблять реальні гроші. Байдуже, з якого боку соціальної прірви ви опинились: якщо ви з Донецька, то майже напевне будете противником Помаранчевої революції та фанатом місцевої футбольної команди Шахтар (Донецьк). Мільярдер Ахметов вкладає у клуб величезні кошти. Однак спортивний успіх лише увиразнює політичний і соціальний застій в регіоні. За межами «Донбас-Арени» перспективи далеко не райдужні… „Інший «Челсі»“ з гумором розповідає історію цих двох антагоністичних світів, швидкого підйому та неуникненного розпаду. Представники двох сторін пострадянського суспільства, які зустрічаються на стадіоні, формують колоритне соціальне середовище. Люди знають, що їхні лідери — популісти, корупціонери, часом навіть кримінальні елементи. Але вони поки можуть обирати лише між Партією регіонів та «помаранчевими». У Східній Україні голосуватимуть за «регіоналів», заганяючи у глухий кут всю країну, віддану «новим елітам».

Уважний глядач побачить не лише інший Донбас (не такий, який про нього оповідають шпальти газет і телеканали) і не той, яким він видається з вершин Верховної Ради чи вікна п'ятизіркового «Донбас Паласу», а насамперед Донецьк через призму життя простих людей, їхнього побуту, інтересів, переконань і роботи. В цьому одна з найбільших переваг фільму, як можливості показати не тільки фасад краю — його гіпертрофовану самозакоханість чиновників та «Донбас Арену», гарно вбраний центр міста, а й ті соціальні проблеми, що з ними стикається більшість мешканців.

Персонажі

Глядачі мають можливість побачити життя і роботу донецького чиновника Миколи Левченка, який просторікує про велику політику, Йосипа Сталіна, вирішує питання пов’язані з будівельним бізнесом, в якому він має партнерську долю. Водночас, він намагається з усіх сил подобатися своїм виборцям, демонструючи відвертий популізм і невігластво, – робочий кабінет нагадує більше пострадянську кунсткамеру, де поруч портрет Сталіна і Махно, численні ікони і зброя, російські прапори і герб міста Москва. Попри те, що ця еклектично вибухова суміш оточує головного героя, об’єктив висвітлює його любов до влади і, зрештою, бажання її примножити.

Під вражаючою галерею з портретів Сталіна в своєму кабінеті Коля обговорює зі своєю дизайнеркою, які штори потрібно придбати в його нову віллу. З одного боку він гордо демонструє своє багатство, а з іншого – з усіх сил намагається показати себе сумлінним слугою народу. Це виглядає комічно та жахливо водночас і є вражаючим портретом зі світу олігархів.

Виробництво

Загальний бюджет фільму склав 280 тисяч євро. Знімальна група знайшла тільки 190 тисяч. Більшу частину коштів на зйомки фільму виділив 2-ий канал німецького громадського телебачення ZDF. Стрічка фінансувалася також коштами спеціальної медіа-програми для кіновиробництва Євросоюзу, фондом Роберта Боша та Санденс інститутом.

Прем'єра та фестивалі

Прем'єра фільму відбулася 19 листопада 2010 року на міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі.

Фільм був представлений на фестивалях: Міжнародний фестиваль документального кіно в Амстердамі (IDFA) 2010 IFF Trieste 2011 (Official Selection)/I, Max Ophüls Preis (Award) 2011/D, One World Film Festival 2011/Чехія, Прага Фестиваль документальних фільмів Docudays25 березня 2011/ Україна, Київ

Нагороди і номінації

Найкращий документальний фільм кінофестивалю імені Макса Офюльса-2011 Приз глядацьких симпатій "11mm Festival" 2011 Adolf-Grimme-Preis 2012

Історія

Події навколо фільму У фільмі секретар донецької міськради Микола Левченко у робочий час, коли він має виконувати свої безпосередні обов’язки, летить у Дубай на будівельну виставку. Він не без гордості пояснює німецькому гостю доцільність відвідання цієї виставки тим, що разом із друзями є власником будівельної компанії, яка побудувала за Донецьком котеджне містечко "Хорошово". В аеропорт їде на "Лексусі", а вдома демонструє бігову доріжку, прислугу та інші атрибути нуворіша. На матчі "Шахтаря" він літає бізнес-класом, хоча зізнається, що футбол йому байдужий. В той же час батько секретаря донецької міськради несподівано заявляє, що будівельний бізнес належить не сину, котрий на своїй посаді не має права займатись ним, а йому, і на безбідне життя заробляє батько секретаря міськради адвокатською практикою (демонструє з десяток тек, які тримає дома) і будівництвом житлових будинків. Сам секретар донецької міськради після цієї розмови також кардинально міняє думку щодо того, хто є власником бізнесу, і повчальним тоном наче й не було його попередніх заяв зазначає, що на його посаді власного бізнесу мати не може.

Микола Левченко прем’єру фільму «Інший Челсі» відвідав із дружиною, а всі неприємні для нього моменти моменти у фільмі прокоментував. Стосовно будівельної фірми, яку потім згадує і батько Левченка у самій стрічці, секретар заявив що забув її назву і давно передав цей бізнес батьку, а тепер він цим не займається.

Дізнавшись про це, режисер фільму Якоб Пройс зауважив:

Після перегляду фільму політик намагався пом’якшити свої слова щодо політичних переслідувань: «З приводу політичних переслідувань я казав це в 2005 році, коли переслідували регіоналів. Коли ці переслідування економічного характеру, я вважаю це правильним і справедливим».

Втім, Якоб Пройс заявив: «Як ви можете бачити у переліку сцен, це неправда. Він казав це 6 березня 2009, коментуючи намагання Колеснікова притягти Луценка до кримінальної відповідальності».

Чи не вперше представники західноєвропейського світу зняли документальний фільм про Донецьк, а в ньому не декорації головних вулиць міста і правильні вислови з боку чиновників та мешканців, а звичайне, буденне життя шахтарів. Головне нарікання з боку місцевої преси було в тому, що Якоб Пройсс, чи не навмисне вибрав одну з депресивних шахт міста. Однак, як стверджує сам режисер, він не обирав жодної шахти для зйомок, а лише познайомився з шахтарями, які й стали його провідниками в одну з найстаріших копалень міста шахту «Путіловську». Можна собі лише уявити, який би вийшов документальний фільм Якоба Пройсса про невеликі міста Донбасу, де є закриті вугільні підприємства, а шахтарі вимушені працювати нелегально на «копанках», саморобних шахтах.

Показ фільму «Інший Челсі» в Донецьку відбувався за підтримки Генерального консульства Німеччини та Фонду імені Гайнріха Бьолля .

Гендиректор Першого національного Єгор Бенкендорф повідомив, що ані фінансової можливості, ані необхідності показувати цей фільм у нього немає.

Цитати з фільму Коля (Левченко):

Валя:

Степанич:

Старе прислів'я з Донбасу:

Офіційний сайт фільму The Other Chelsea фейсбук

Посилання

Німець зняв фільм про будні донецьких шахтарів і одного політика "Інший Челсі": донецькі реалії німецькими очима Інші ми – «Інший Челсі» Фонд імені Гайнріха Бьолля «Інший "Челсі": історія з Донецька» «Иной Челси. История из Донецка». Фильм немецкого режиссера стал сенсацией в Киеве Мэр Донецка сам хочет посмотреть фильм о бизнесе секретаря горсовета и другим мешать не будет Секретарь Донецкого горсовета не намерен уходить с поста после фильма «Иной Челси» (Видео) Мэр Донецка доверяет своему секретарю Николаю Левченко и не верит автору "Другого Челси" The Other Chelsea,: The Donetsk Story Double reality „The Other Chelsea“, Arbeiter und Oligarchen 2. Juli 2011 Der Tagesspiegel Трейлер до фільму Результаты Кинофестиваля имени Макса Офюльса-2011 Якоб Пройсс хоче, щоб «Інший "Челсі"» показав не ТВі, а Перший національний

Примітки