Стоколос безостий, стоколоса гладка (Bromus inermis) — рослина родини тонконогові (Poaceae). Кормова рослина.
Морфологічна характеристика
Поширена багаторічна кореневищна верхова злакова рослина.
Розрізняють 4 типи стоколосу безостого: степовий, лісостеповий, лучний північної нечорноземної смуги, лучний південної нечорноземної смуги. Стоколос безостий — рослина озимо-ярого типу.
Високі стебла за сприятливих умов вирощування досягають висоти 120–150 см. Листя шорсткувате або голе, піхва листка на більшій частині замкнена коротким тупим язичком. Завдяки високій врожайності (300–400 ц/га) і облистненості, що пояснюється наявністю в травостої вегетативних пагонів, стоколос безостий займає одне з перших місць серед сінокісних злакових. Характеризується підвищеною посухостійкістю. Більшість коренів розміщена в шарі ґрунту 0 — 30 см, а окремі корені проникають углиб його на 1,5—2 м і більше. Суцвіття — розкидиста волоть. Насіння велике, має високу схожість.
Повного розвитку досягає на другому році життя, за сприятливих умов дає високі врожаї протягом 10—12 років і більше. Відростає рано навесні, дає два укоси. На родючих ґрунтах при достатній вологості вихід сіна становить 60—70 ц/га, насіння 7—10 ц/га.
Практичне використання Введена в культуру в 1860 р. селянами Воронезької губернії (с. Студений Колодязь). Використовують переважно для створення багаторічних сіножатей і пасовищ із сумішей з нещільнокущових трав. Росте в заплавах річок і на наносних ґрунтах, схилах балок.
Стоколос висівають у травосумішах із злаковими і бобовими травами. Особливо підходить він для висівання з еспарцетом і люцерною на схилах. Сіють одночасно з озимими або рано навесні. За звичайної рядкової сівби норма висіву стоколосу становить 18—20 кг/га, у сумішах 8—10 кг/га. В Україні широко районовано сорти стоколосу Козаровицький, Полтавський 30, Дніпровський. Заслуговує на увагу збір і розмноження місцевих дикоростучих екотипів.
Поширення
Природний ареал
Азія Західна Азія: Афганістан; Індія Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан Сибір: Росія — Східний Сибір, Західний Сибір Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан Монголія Китай Східна Азія: Японія — Хоккайдо, Хонсю, Кюсю, Сікоку Індійський субконтинент: Пакистан Європа Середня Європа: Австрія; Чехія; Німеччина; Нідерланди; Польща; Словаччина Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна Південно-Східна Європа: Болгарія; Хорватія; Італія; Румунія; Сербія; Словенія Південно-Західна Європа: Франція; Португалія; Іспанія
Натуралізація
Африка Південна Африка Австралія Австралія Нова Зеландія Північна Америка Канада Сполучені Штати Америки Південна Америка Аргентина; Уругвай
Культивування Австралія Європа Середня Європа: Угорщина Східна Європа: Україна Північна Америка
Див. також Список видів роду стоколос
Примітки
Джерела
Bromus inermis на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США Bromus inermis в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду