Ґава-голігради культура, Ґава-голіградська культура — археологічна культура ранньої залізної доби (XII—VII ст. до н. е.), яка була поширена в Східних Карпатах і Подунав'ї. Регіональний ареал Гальштатської культури, що отримав назву «фракійський варіант».
Назва «Ґава» походить від археологічного об'єкта Ґава у Північно-Східній Угорщині, «голігради» — від поселення біля с. Голігради на Тернопільщині.
Етнічна належність Питання про етнічну належність народу культури достатньо складне. Найвірогідніше, що ґава-голіградське населення є одним із північно-фракійських племен, формування яких відбулося в Карпато-Дунайському регіоні протягом 1200—900 рр. до н. е. Разом з тим, є думка про ілірійське походження згаданих племен.
Сусідня Висоцька культура Крім носіїв ґава-голіградської культури на території Північно-Східного Прикарпаття існували також племена, представлені кількома археологічними культурами, зокрема висоцькою культурою (1000—600 рр. до н. е.). Населення, що належало до цієї культури, розташовувалося у районі вододілу Західного Бугу, Дністра та Стиру. На відміну від прийшлих племен ґава-голіградської культури, носії висоцької культури за походженням є автохтонними, зв'язаними генетичне з попередніми племенами тшинецько-комарівської культури доби бронзи. Існує цілком обґрунтована думка щодо внеску носіїв висоцької культури у формування перших елементів культури праслов'ян.
Поширення Ґава-голіградська культура була поширена на сході Словаччини, північному сході Угорщини, та північному заході Румунії у Семимісті.
Ґава-голіградська культура почала формуватись у Верхньому Потиссі, поступово просуваючись у сусідні райони України. Пізні групи населення ґава-голіградської культури взяли участь у формуванні місцевих етнічних груп, що належали до фракійців.
В Україні пам'ятки цієї культури поширені в Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській, південній частині Львівської і Хмельницької областей. Існувала в 1100—700 рр. до н. е. (іноді 1000—600 рр. до н. е.).
Пам'ятки культури Відомі понад 100 поселень, 6 городищ, 21 скарб. Городища виявлені біля сіл Лисичники та Нижнє Кривче на Тернопільщині. Городище біля с. Лисичники займало 160 га, збереглися вал і рів.
Поселення неукріплені, житла наземні і вкопані в землю.
Для поховального обряду (Сопіт) характерне тілоспалювання покійників і захоронення решток у глиняних посудинах (урнах).
З речей матеріальної культури переважає глиняний ліпний посуд (горщики, глечики, миски) з лощеною поверхнею, крем'яні, кам'яні і кістяні знаряддя. Багато бронзових знарядь — сокир (кельтів), серпів, наконечників списів, браслетів та інших прикрас.
Найвідоміші скарби: Михалківський скарб золотих речей (тепер село Михалків Тернопільської області), Грушківський (село Грушка, Івано-Франківщина) скарб бронзових речей (серпів, кельтів, мечів, кинджалів, прикрас).
Населення ґава-голіградської культури займалось землеробством, скотарством, різними допоміжними господарськими промислами. Серед ремесел велику роль відігравала бронзоливарна справа. У селі Лоєва на Івано-Франківщині знайдено залишки соляних шахт і солеварного виробництва.
Основу соціального життя становили розвинені родопатріархальні відносини, виділялась багата родоплемінна верхівка. В духовній культурі, крім традиційних релігійних уявлень, простежуються вірування в священну силу вогню, культ сонця.
Характерні пам'ятки Румунія Лепуш (Lapuș; Мармарощина), Валя-луй-Міхай (Valea lui Mihai), Сфинтул-Георге (Sfântul Gheorghe; район Сімерія (Simeria)), Словаччина Сомотор (Somotor ) Угорщина Надькалло (Nagzkálló), Мезйочат (Mezőcsát) Україна Магала (біля Чернівців)
Джерела
«Населення лісостепу України за Кімерійської доби (X — початок VII ст. до н. е.)» // Давня історія України, т. 2. Скіфо-антична доба.— , Наукова думка, 1978. Бандрівський Микола, Розкопки городища культури Гава-Голігради біля села Розгірче та розвідкові дослідження на Львівщині / М. Бандрівський // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — 2002 р. — Том 244: Праці Археологічної комісії. — С.506-519. Бандрівський Микола, Етнокультурна ситуація на заході України у постгавський час: Голіградська культура й пам'ятки латорицької групи // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 12, 2008 р. — С.127-161. Свєшніков І. К. Пам'ятки голіградського типу на Західному Поділлі // Матеріал і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 1964. — Вип. 5. — С. 40-66. Смирнова Г. И., Гавско-голиградский круг памятников Восточно-Карпатского бассейна // Археол. сб. Гос. Эрмитажа. Ленинград, 1976. Вып. 17; Смирнова Г. И. Поселение Магала — памятник древнефракийской культуры в Прикарпатье (вторая половина ХІІІ — середина VII в. до н.э.) // Древние фракийцы в Северном Причерноморье. — М.: Наука, 1969. — С. 7-34. Крушельницкая Л. И., Малеев Ю. Н. Племена культуры фракийского гальштата // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья (энеолит, бронза и раннее железо). — К.: Наукова думка, 1990. — С. 123—132.
Посилання
Малєєв Ю. М., Гава-голігради культура // Малєєв Ю. М., Ґава-голігради культура , сайт «Енциклопедія сучасної України», Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Оборонні споруди Голіградського типу (культура Гава-Голігради) , сайт «Історичне Прикарпаття» Гава-голиградская культура , сайт «Новости археологии»