Буго-дністровська культура

Бу́го-дністро́вська культу́ра, бугодністро́вська культу́ра (БДК) — археологічна культура доби неоліту в VII—VI тисячоліттях до н. е. (близько 6500 — 5300 рр. до н. е.).

Історія дослідження Вивчення культури започаткували у 1930—1931 рр. Ф. А. КозубовськийКозубовський Ф. А. Археологічні дослідження на території БоГЕСу (1930—1932 рр.). — , 1933. — C.20-34, П. В. Харлампович, Т. М. Мовчанівський роботами на побузьких неолітичних поселеннях Гард та Чорний Ташлик.

У наступні десятиліття її пам'ятки досліджували А. В. Добровольський, О. Ф. Лагодовська, П. І. ХавлюкХавлюк П. И., Стоянки развитого неолита в северной части среднего течения Южного Буга // КСИИМК. — Вып.75. — 1959. — С.169—173 .

Але найбільший внесок у вивчення неоліту Південного Бугу зробив В. М. ДаниленкоДаниленко В. М., Дослідження неолітичних пам'яток на Південному Бузі // Археологія. — Т. Х. — , 1957. — С. 36-49. Даниленко В. Н. Неолит Побужья и вопрос о сложении трипольской культуры. // КСИА АН УССР. — Вып.9. — , 1960. — С.3-9.Даниленко В. Н., Археологические исследования в зонах строительства ГЭС на Южном Буге в 1959 — 1960 гг. // КСИА АН УССР. — Вып.12. — , 1962. — С. 23-27.Даниленко В. Н., Неолит Украины: Главы древней истории Юго-Восточной Европы. — : Наукова думка, 1969. — 259 с. , який у 1949—1961 рр. стаціонарно дослідив багато поселень із залишками неолітичного часу (Мельнична Круча (Сабатинівка), Миколина Брояка (Чорний Ташлик), Саврань, Бузький Гард, Завалля, Жакчик, Базьків Острів і Митьків Острів, «Сокільці I», «Сокільці II», «Сокільці VI»,Щурівці-Поріг Самчинці, «Печера I», Глинське, «Зяньківці II» (Немирівський район), «Шимановське II», Гайворон-Поліжок, Чернятка тощо). За результатами проведених робіт неолітичні пам'ятки Південного Бугу він виділив в окрему «південнобузьку» культуру, згодом (після робіт В. І. Маркевича на Дністрі), перейменовану у «буго-дністровську»Даниленко В. М., Дослідження неолітичних пам'яток на Південному Бузі // Археологія. — Т. Х. — , 1957. — С.48.Даниленко В. Н., Неолит Украины: Главы древней истории Юго-Восточной Европы. — : Наукова думка, 1969. — С.86, прим.8 .

Результати польових досліджень та своє бачення перебігу етнокультурних, соціальних та економічних процесів у неоліті Південного Бугу на широкому тлі східно- та південноєвропейського неоліту В. М. Даниленко виклав в узагальнюючій монографії «Неоліт України»Даниленко В. Н., Неолит Украины: Главы древней истории Юго-Восточной Европы. — : Наукова думка, 1969. — С. 46-174 . На особливу увагу заслуговують висновки автора про віднесення БДК до периферії південно-європейського балкано-дунайського ареалу давньоземлеробського неоліту Великого Східного Середземномор'я та про провідну роль її носіїв у процесі неолітизації північніших територій Полісся і Середнього Подніпров'я.

Вивчення пам'яток БДК Подністров'я розпочалося 1945 р., коли П. І. Борисковський, а 1950 р. і О. П. Черниш виявили перші пункти з матеріалами південнобузького типуТимощук Б. О., Північна Буковина — земля слов'янська. — Ужгород: Карпати, 1969. — C.10. Починаючи з 1957 р. вузол поселень БДК біля м. Сорока на сході Молдови досліджує В.І. Маркевич. Результати розкопок п'яти з них («Сорока I», «Сороки II», «Сороки III», «Сорока V» на території Молдови та «Цикинівка I» — України) були видані ним у ряді робіт.Маркевич В. И., Неолитическая стоянка Сороки-Трифауцкий Лес I // Материалы и исследования по археологии и этнографии МССР. — Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1964. — С. 91-102.Маркевич В. И., Неолит Молдавии (памятники буго-днестровской культуры): Автореф. дис. … канд. ист. наук: 07.575 / Ин-т археологии АН СССР. — , 1968. — 30 с.Маркевич В. И., Исследования неолита на Среднем Днестре // КСИА. — Вып. 105. — 1965. — С.85-90.Маркевич В. И., Памятники эпохи неолита и энеолита (Археологическая карта МССР; Вып. 2). — Кишинев: Штиинца, 1973. — 161 с.Маркевич В. И., Буго-днестровская культура на территории Молдавии. — Кишинев: Штиинца, 1974. — 174 с. Їх автор запропонував власну періодизацію буго-дністровських пам'яток Молдови, намітив виділення двох локальних варіантів БДК — південнобузького та дністровського.

У Степовому Побужжі дослідження поселень БДК проводили в 1967 р. О. Г. Шапошнікова та В. І. НепрінаШапошникова О. Г., Неприна В. И., Новорозановское многослойное поселение // Древности Поингулья. — : Наукова думка, 1977. — С. 52-65 , а починаючи з кінця 1970-х рр. — М. Т. ТовкайлоТовкайло М. Т., Неоліт Степового Побужжя: Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.04 / Ін-т археології НАНУ. — , 1998. — 17 с.Шапошникова О. Г., Товкайло Н. Т., Некоторые итоги исследования многослойного поселения Пугач на Южном Буге // Первобытная археология. — : Наукова думка, 1989. — С. 86-97.Товкайло М. Т., Неоліт Степового Побужжя (Кам'яна доба України, вип. 6). — Київ: Шлях, 2005. — 160 с.Товкайло М. Т., Неолітичний Ґард за даними нових досліджень // Кам'яна доба України. — Вип. 11. — Київ: Шлях, 2008. — С. 144—156. Останній у публікаціях та виступах відстоює виділення окремого степового варіанту БДК та акцентує увагу на свідченнях тісних контактів, що підтримувало його населення з носіями інших неолітичних та ранньоенеолітичних культур Південно-Східної Європи, зокрема, Азово-Дніпровської та Трипільської. В 1990-х рр. розкопки поселень БДК в Молдовському Подністров'ї проводилися О. В. Ларіною та В. А. ДергачовимЛарина О. В., Вехлер К.-П., Дергачев В. А., Коваленко С. И., Бикбаев В. М., Новые полевые исследования памятников мезолита и неолита Молдвы // Vestigii arheologice din Moldova (archeological antiquities of Moldova). — Chişinǎu, 1997. — P. 62-110.Ларина Ольга, Неолитическая керамика поселения Тэтэрэука Ноуэ XV (к проблеме исчезновения культуры линейно-ленточной керамики) // Revista Arheologică. Serie nouă. — Vol. II, Nr. 1-2. — Chişinău, 2006. — P. 35-55.. У Побужжі останнім часом Д. Л. Гаскевич провів розвідкові дослідження та розкопки як відомих, так і нових поселень культури, зокрема, продовжив розпочаті В. М. Даниленком розкопки пам'ятки Печера ІГаскевич Д. Л., Розвідки в басейні Південного Бугу // Археологічні відкриття в Україні 2000—2001 рр. — : ІА НАНУ, 2002. — C.10—15.Гаскевич Д. Л., Археологічні розвідки пам'яток буго-дністровської неолітичної культури у 2003—2005 рр. // Археологічні дослідження в Україні 2004—2005 рр. — Київ-Запоріжжя: ІА НАНУ, Дике Поле, 2006. — C. 116—122.Гаскевич Д., Журавльов О., Нова Миколаївка-1 — нова пам'ятка буго-дністровської неолітичної культури у Лісостеповому Побужжі // Дослідження первісної археології в Україні (До 50-річчя відкриття палеолітичної стоянки Радомишль). — Київ: «КОРВІН ПРЕСС», 2008. — С. 168—175. Ряд своїх робіт цей дослідник присвятив питанням періодизації культури, особливостям її крем'яного інвентаря та керамічних виробівГаскевич Д. Л., Крем'яні вироби кукрекської культурної традиції в інвентарі буго-дністровських пам'яток Побужжя // Археологія. — 2005. — № 3. — С. 24—37.Гаскевич Д., Форма дна керамічного посуду буго-дністровських пам'яток Лісостепового Побужжя // Археологический альманах. — № 19. — Донецк: ООО «Апекс», 2008. — С.275—307.Гаскевич Д. Л., Кераміка «самчинського» типу та проблеми періодизації буго-дністровської неолітичної культури // Кам'яна доба України. — Вип. 11. — Київ: Шлях, 2008. — С. 157—187. Специфікою поглядів Д. Л. Гаскевича є віднесення неоліту Побужжя та Подністров'я до виділеного ним кола культур Північно-Понтійського Імпрессо, яке він розглядає як найсхіднішу частину середземноморської області неоліту з керамікою імпрессо та кардіум.Гаскевич Д. Л., Северо-понтийское импрессо: происхождение неолитической керамики с гребенчатым орнаментом на юге Восточной Европы // STRATUM plus. — № 2. — 2010. — С. 213—251.Gaskevych Dmytro, A new approach to the problem of the Neolithisation of the North-Pontic area: is there a north-eastern kind of Mediterranean Impresso pottery? // Documenta Praehistorica. — XXXVIII (Neolithic Studies 17). — 2011. — P. 275—290.

Територія поширення Зараз матеріали БДК відомі на значній території лісостепової та степової зони Північного Причорномор'я в межах Правобережної України та Молдови. Власне буго-дністровські поселення поширені у басейні Середнього Дністра та Середнього Бугу.

Найпівнічнішими з них є Перебиківці на Дністрі та Канава на Південному Бузі.

Найпівденнішими — Гіржове у Буго-Дністровському межиріччі та поселення гардівської групи в Степовому Побужжі.

Найсхіднішою пам'яткою БДК вважається поселення Новорозанівка-2 над річкою Інгул.

Найзахіднішими — вже згадані Перебиківці на Дністрі.

Буго-дністровські імпорти відомі на поселеннях інших культур, зокрема, Кріш культура, культури лінійно-стрічкової кераміки, сурської, дніпро-донецької.

Періодизація та хронологія Спираючись на особливості переважно керамічних матеріалів пам'яток Побужжя, В. М. Даниленко виділив у неолітичний період розвитку Буго-Дністровської культури сім послідовних культурно-хронологічних фаз, що утворюють три періоди, — ранній (скибинецька та соколецька), розвинутий (печерська, самчинська), та пізній (савранська фаза). У мезолітичний та енеолітичний час БДК представляють пам'ятки відповідно заньковецької та хмільникської фази. Періодизацію буго-дністровських пам'яток Подністров'я розробив В. І. Маркевич, який виділив тут п'ять послідовних фаз, що в цілому збігаються з виділеними В. М. Даниленком для Південного Бугу (безкерамічні поселення першої фази (Сорокський комплекс) збігаються з заньковецькими, другої — соколецькими та скибенецькими, третьої — печерськими, четвертої — самчинськими, п'ятої — савранськими пам'ятками Побужжя). У 1970-х рр. Р. Трінгхем та Д. Я. Телегін запропонували поділ БДК на три етапи: ранній (печерський), середній (самчинський) та пізній (савранський). Наприкінці 1990-х рр. О. В. Ларіна буго-дністровські пам'ятки Молдови віднесла до двох періодів — раннього та пізнього. Слідом за нею на початку 2000-х рр. аналогічний поділ побузьких пам'яток запропонувала Н. С. Котова.

За даними радіовуглецевого датування, що проводилося в Берлінській, Кільській та Київській радіовуглецевих лабораторіях у 1960-1990-х рр., датується 6000-4500 роками до н. е., а за даними Київської радіовуглецевої лабораторії, одержаними починаючи з 1997 р., — 6500-4750 роками до н. е.Гаскевич Дмитро, Синхронізація буго-дністровського неоліту та неоліту Центральної Європи: Проблема радіовуглецевих дат // Wspólnota dziedzictwa archeologicznego ziem Ukrainy i Polski. Materialy z konferencji zorganizowanej przez Ośrodek Ochrony Dziedzictwa Archeologicznego. Łańcut (26-28 X 2005 r.) — Warszawa: Petit S.C. Lublin, 2007. — S. 115—147 Останніми роками Д. Л. Гаскевич піддав сумніву періодизаційні погляди В. М. Даниленка, чим усунув протиріччя між групами «старих» та «нових» абсолютних дат культуриГаскевич Д. Л., В. М. Даниленко та періодизація неоліту Південного Бугу: нові запитання до старих джерел // Археологія. — 2013. — № 4. — С.3-17.Гаскевич Д. Л., Проблеми радіовуглецевого датування буго-дністровської неолітичної культури // Археологія. — 2014. — № 4. — С.3-17.

Поселення та житла Поселення Буго-Дністровської культури невеликі, житла — наземні, з кам'яними вогнищами і ямами для відходів.

Господарство Господарство — полювання, рибальство, розведення свійських тварин (свині, бики), землеробство (відбитки зерен пшениці на кераміці).

Кремінь та кераміка За даними В. М. Даниленка, матеріальна культура буго-дністровського населення Побужжя на різних періодах розвитку культури мала свої специфічні риси: У ранньому періоді (поселення Базьків Острів та Митьків Острів біля села Скибинці (Тростянецький район), Сокільці ІІ, Сокільці VI та інші) поширені пласкодонні та гостродонні горщики, миски, посудини з відігнутим вінчиком (криволінійний і вертикальний прогладжений орнамент), бомбоподібні посудини з невеликим дном.