Саргатська культура — археологічна культура залізної доби.
Час існування 500 р. до н. е. — 500 р.. Охоплювала практично всю територію західносибірського лісостепу.
Саргатська культура залишила яскравий слід у давній історії Західного Сибіру.
Курганні поховання Потобол'я, Поішим'я, Середнього Поіртиш'я й Бараби, де переважає північне орієнтування небіжчиків і перебуває приблизно подібний поховальний інвентар.
Досліджувалася археологами П. А. Дмитрієвим, В. М. Чернецовим й В. П. Левашевим, які стали першовідкривачами саргатської археологічної культури.
Археологічні та генетичні дані свідчать про те, що саргатська культура була потенційною зоною змішання корінного угорського та/або сибірського населення та степових народів з півдня, можливо раннього іранського або індоіранського походження.
Металургія
Саргатська металургія має тубільне походження. У деяких поселеннях, пов'язаних з цією культурою, виявлено залишки простих доменних печей і кузень. Збільшення виробництва саргатського заліза забезпечувало місцеве населення та його кочових сусідів. Металографічне дослідження саргатського матеріалу показує, що переважали вироби з ковкого чавуну та сталі середньої та високої якості. Нерівномірно навуглену сталь виробляли безпосередньо в доменній печі. У середньому для виробництва зброї використовувалася карбонізована сталь, отримана в результаті спеціального процесу цементації. Були відомі також кування, багатошарове зварювання, гарт, хоча якість зварювання була невисокою, а температурний режим досить нестабільним.
Генетика Зразки мт-ДНК, виділені від осіб, пов’язаних з Саргатською культурою, показали, що серед популяції присутні гаплогрупи , , , , , , , , і ; а також Y-хромосомні гаплогрупи: N1a1, R1a1, і R1b.
Згідно з дослідженням 2021 року, яке вивчило загальногеномні дані різних стародавніх середньоазійських степових народів, північні землеробські культури, пов’язані з саргатською культурою, демонструють близьку генетичну близькість до східних кочових скіфів, саків. Досліджені особини Саргатської культури також виявляють додаткову спорідненість, якої немає в скіфських групах, в кінцевому підсумку пов’язану з північно-сибірською лінією. Вони представляють собою типове сакське поєднання походження і Західні степові скотарі з невеликим внеском BMAC і невеликим специфічним сибірським (Еквен). Результати підтверджують історичну гіпотезу про те, що саргатська культура утворилася в результаті змішування прибулих скіфських груп і невідомого місцевого або сусіднього населення, яке, можливо, було носієм цього позасибірського предка.
Примітки
Література Дмитрієв П. А. Мысовские стоянки й кургани // Праці секції археології РАНИОН. Т. 4. 1929, с.189 Чернецов В. Н. Давня історія Нижнього Приобья // МИА. Вып. 35. — М., 1953, с. 238