Експліка́ція (лат. explicatio, від explico — пояснюю, розгортаю) — метод розкриття суті та значення предмету. Використовується в аналітичній філософії та літературній критиці.
Згідно з означенням Рудольфа Карнапа, експлікація — це пояснення, яке дозволяє замінити неточне поняття про предмет на точне.
Застосування терміна Наукове пояснення. Процес, у результаті якого розкривається зміст певної єдності, а її частини набувають самостійного існування і можуть відрізнятись одна від іншої. В цьому розумінні термін «експлікація» широко використовується в ідеалістичній філософії . Логіко-методологічний засіб заміщення звичного, але неточного поняття чи уявлення, точним науковим поняттям. Пояснення умовних позначень на планах, картах тощо (див. Легенда ). Режисерський план постановки спектаклю. Короткий письмовий супровід експозиції музею або вистави, який містить пояснення та їх оцінку. Частина підпису під ілюстрацією (формулою), яка пояснює деталі зображення (умовні позначення). Кожний елемент експлікації складається з графічного знака (цифра, літера) і пояснення.
Норми застосування методу Послідовні етапи експлікації:
Відбір на початковому етапі таких характеристик та ознак, за якими відбувається перенос і заміщення властивостей того предмета, який намагаються експліцирувати властивостями, здатними його пояснити, уточнити; пошук предметів і явищ, які носять виділені ознаки; вираження, тобто, експлікація відібраних ознак предмета чи явища через знайдені ознаки.
Див. також
Методологія Методологія науки
Примітки
Посилання «Філософський словник» / За ред. В. І. Шинкарука. — 2.вид., перероб. і доп. — К.: Голов. Ред. УРЕ, 1986.