Внаслідок німецького та радянського вторгнення в Польщу у вересні 1939 року територію Польщі поділили між собою нацистська Німеччина та Радянський Союз. Обидві держави вороже ставилися до польського суверенітету, польської культури та поляків, та мали на меті їхнє знищення."The prisons, ghettos, internment, transit, labor and extermination camps, roundups, mass deportations, public executions, mobile killing units, death marches, deprivation, hunger, disease, and exposure all testify to the 'inhuman policies of both Hitler and Stalin' and 'were clearly aimed at the total extermination of Polish citizens, both Jews and Christians. Both regimes endorsed a systematic program of genocide.'" Judith Olsak-Glass, Review of Piotrowski's Poland's Holocaust in Sarmatian Review, January 1999. Нацистська Німеччина та Радянський Союз координували свої дії щодо Польщі аж до операції «Барбаросса», що добре видно з чотирьох конференцій гестапо-НКВС, де окупанти обговорювали плани протидії польському руху опору та майбутнього знищення Польщі."Terminal horror suffered by so many millions of innocent Jewish, Slavic, and other European peoples as a result of this meeting of evil minds is an indelible stain on the history and integrity of Western civilization, with all of its humanitarian pretensions" (Note: "this meeting" refers to the most famous third (Zakopane) conference).Conquest, Robert (1991). "Stalin: Breaker of Nations". New York, N.Y.: Viking. ISBN 0-670-84089-0 Існують лише невеликі суперечки, чия політика була жорстокішою — радянська чи нацистська."In the 1939-1941 period alone, Soviet-inflicted suffering on all citizens in Poland exceeded that of Nazi-inflicted suffering on all citizens. (...) The Soviet-imposed myth about "communist heroes of resistance" enabled them for decades to avoid the painful questions faced long ago by other Western countries." Johanna Granville, H-Net Review of Jan T. Gross. Revolution from Abroad.Citing Norman Davies' passage from God's Playground, Piotrowski writes: "In many ways, the work of Soviet NKVD in Eastern Poland proved far more destructive than that of Gestapo."

Після вторгнення Радянський Союз перестав визнавати Польщу як державу.Telegrams sent by Schulenburg, German ambassador to the Soviet Union, from Moscow to the German Foreign Office: No. 317 of 10 September 1939, No. 371 of 16 September 1939, No. 372 of 17 September 1939. The Avalon Project, Yale Law School. Retrieved 14 November 2006. 1939 wrzesień 17, Moskwa Nota rządu sowieckiego nie przyjęta przez ambasadora Wacława Grzybowskiego (Note of the Soviet government to the Polish government on 17 September 1939, refused by Polish ambassador Wacław Grzybowski). Retrieved 15 November 2006. До червня 1941 року було заарештовано та ув'язнено близько 500 тисяч польських громадян включно з представниками влади, військовими та іншими «ворогами народу» — священниками, вчителями та іншими. Постраждав кожен десятий дорослий чоловік. Попри це були великі групи польських громадян, переважно єврейська молодь та українські активісти, які побачили в радянському вторгненні можливість узяти більшу участь у політичному та громадському житті, ніж їм це вдавалося досі. Їхній ентузіазм із часом згас, оскільки стало зрозуміло, що радянські репресії однаково спрямовані проти всіх груп незалежно від їхньої ідеологічної позиції.

Було підраховано, що під час радянської окупації загинуло щонайменше 150 тисяч польських громадян.AFP/Expatica, Polish experts lower nation's WWII death toll , expatica.com, 30 August 2009

Наслідки радянського вторгнення до Польщі

Наприкінці Польської оборонної війни Радянський Союз захопив 52,1 % території Польщі (близько 200 000 км²) з понад 13 700 000 громадян. Щодо етнічного складу цих територій: близько 5,1 млн, або 38 % населення, були поляками за етнічною ознакою (писала Ельжбета Треля-Мазур),. Також у: Trela-Mazur 1997, Wrocławskie Studia Wschodnie, Вроцлав. з 37 % українців, 14,5 % білорусів, 8,4 % євреїв, 0,9 % росіян та 0,6 % німців. Також було 336 000 біженців з територій, окупованих Німеччиною, більшість з яких — євреї (198 000). Усі польські території, окуповані СРСР, були анексовані Радянським Союзом, за винятком району Вільнюса, який було передано Литві.

28 вересня 1939 року Радянський Союз та Німеччина змінили таємні умови пакту Молотова — Ріббентропа. Колишня суверенна Литва була переміщена до радянської сфери впливу й включена до складу СРСР як новостворена Литовська РСР серед радянських республік. Демаркаційна лінія через центр Польщі була зміщена на схід, віддаючи Німеччині більше польської території. (Вереснева кампанія 1939) з PWN Encyklopedia. Internet Archive, середина 2006. Процитовано 16 липня 2007. Цим новим і остаточним улаштуванням, яке часто називають четвертим поділом Польщі, Радянський Союз закріпив за собою землі на схід від річок Піза, Нарев, Буг та Сян. Територія становила близько 200 000 квадратних кілометрів, на якій проживало 13,5 мільйона колишніх польських громадян.Gross 1997, p. 17.

Спочатку радянська окупація отримала підтримку серед деяких громадян Другої Польської Республіки. Частина українського населення вітала об'єднання з радянською Україною. Українці не змогли здобути незалежність у 1919 році, коли їхня спроба самовизначення була придушена під час польсько-радянської та польсько-української воєн. Також були довоєнні польські громадяни, які бачили в присутності радянського НКВС можливість розпочати політичну та соціальну агітацію. Багато з них учинили державну зраду проти польської держави, допомагаючи в облавах і стратах польських посадовців. Однак їхній ентузіазм з часом згас, коли стало зрозуміло, що радянські репресії були спрямовані однаковою мірою на всі народи.

Радянська влада

Радянський Союз ніколи офіційно не оголошував війну Польщі і припинив визнавати польську державу з початком вторгнення. Радянська сторона не класифікувала польських військовослужбовців як військовополонених, а як бунтівників проти нового радянського уряду на території сучасних Західної України та Західної Білорусі. НКВС та інші радянські органи встановили свій контроль у 1939 році як невід'ємну частину радянізації Кресів. Приблизно 250 000 польських військовополонених було захоплено СРСР під час та після вторгнення до Польщі.Encyklopedia PWN 'KAMPANIA WRZEŚNIOWA 1939' , дата доступу 10 грудня 2005, польською мовою Оскільки Радянський Союз не підписав міжнародні конвенції про закони та звичаї війни, польським полоненим було відмовлено в правовому статусі. Радянські війська вбили майже всіх захоплених офіцерів і відправили багато рядових солдатів до радянських таборів.З початкової групи польських військовополонених, масово відправлених до трудових таборів, близько 25 000 рядових солдатів було відокремлено від решти товаришів і ув'язнено в робочому таборі в Рівному, де їх змусили будувати дорогу. Див.: Під час однієї сумнозвісної акції, наказаної Сталіним, радянська таємна поліція систематично розстріляла 22 000 поляків у віддаленому районі під час катинського розстрілу. Серед близько 14 471 жертви були вищі офіцери польської армії, а також політичні лідери, урядовці та інтелектуали. Близько 4 254 тіл було виявлено в масових похованнях у Катинському лісі нацистами у 1943 році, які запросили міжнародну групу нейтральних представників і лікарів для огляду тіл та підтвердження провини радянської сторони. 22 000 польських військовослужбовців і цивільних осіб було вбито під час катинського розстрілу,Fischer, Benjamin B., ""The Katyn Controversy: Stalin's Killing Field ", Studies in Intelligence, Winter 1999–2000. Процитовано 16 липня 2007. але тисячі інших стали жертвами розстрілів ув'язнених НКВС у середині 1941 року, перед німецьким наступом через радянську окупаційну зону.

Загалом радянська влада вбила десятки тисяч польських військовополонених. Багато з них, як-от генерал Юзеф Ольшина-Вільчинський, схоплений, допитаний і розстріляний 22 вересня, були вбиті під час кампанії 1939 року.Sanford 2005, с. 23; також у Olszyna-Wilczyński Józef Konstanty , Encyklopedia PWN. Процитовано 14 листопада 2006. Польський Інститут національної пам'яті. Інтернет-архів, 16.10.03. Процитовано 16 липня 2007. 24 вересня 1939 року радянські війська вбили 42 працівників та пацієнтів польського військового шпиталю в селі Грабовець поблизу Замостя. Rozstrzelany Szpital (Розстріляний шпиталь). Tygodnik Zamojski, 15 вересня 2004. Процитовано 28 листопада 2006. Радянські війська також розстріляли всіх польських офіцерів, захоплених після битви під Шацьком 28 вересня. Szack. Encyklopedia Interia. Процитовано 28 листопада 2006.

Радянська влада розглядала службу довоєнній Польській державі як «злочин проти революції» та «контрреволюційну діяльність» і приступила до арештів великої кількості польської інтелігенції, колишніх урядовців, політиків, державних службовців і науковців, інтелектуалів та духовенства, а також простих людей, яких вважали загрозою для радянської влади. За два роки між вторгненням до Польщі та нападом Німеччини на СРСР у 1941 році радянська влада заарештувала та ув'язнила близько 500 000 поляків. Це становило приблизно одного з десяти дорослих чоловіків. Серед заарештованих представників польської інтелігенції були колишні прем'єр-міністри Леон Козловський та Александер Пристор, Станіслав Грабський і Станіслав Ґломбінський, а також родина Бачевських. Спочатку кампанія була спрямована переважно на можливих політичних опонентів, але до січня 1940 року НКВС також націлився на потенційних союзників, включаючи польських комуністів і соціалістів. Серед заарештованих були Владислав Бронєвський, Александер Ват, Тадеуш Пейпер, Леопольд Левін, Анатоль Стерн, Теодор Парницький, Маріан Чухновський та багато інших. Радянський НКВС стратив близько 65 000 ув'язнених поляків після проведення показових процесів.

Кількість поляків, які загинули внаслідок радянських репресій у період 1939–1941 років, оцінюється авторами, пов'язаними з польським Інститутом національної пам'яті, які некритично дотримуються офіційних даних 1947 року про польські втрати під час війни, щонайменше у 150 000 осіб.Томаш Шарота & Войцех Матерський (2009), Polska 1939–1945. Straty osobowe i ofiary represji pod dwiema okupacjami, Варшава: Інститут національної пам'яті, (Excerpt reproduced in digital form). На думку інших дослідників, які відштовхуються від демографічних даних і враховують втрати населення Польщі через повоєнні зміни громадянства, загальна кількість поляків, які загинули внаслідок радянських дій за весь період Другої світової війни (1939–1945), ймовірно, не перевищувала 100 000.

Масові депортації на Схід