Куропати

Куропати () — лісовий масив на північній околиці Мінська, білоруської столиці, де виявлено масові поховання людей, розстріляних НКВС СРСР упродовж 1937–1941 років. Кількість жертв радянської таємної поліції достеменно невідома і, за різними оцінками, може становити: до 7 тисяч осіб (згідно зі словами Генерального прокурора Білорусі )Пресс-релиз Беларусского Хельсинкского комитета № 19 от 27.10.98 г. , не менше 30 тисяч осіб (згідно з Генеральним прокурором БРСР Г. Тарнавським)Евгений Ростиков. По кому стреляют Куропаты (Еще раз о том, как жертвы немецких фашистов превратили в жертвы «сталинских репрессий») // «Завтра», 22 жніўня 2000 г., до 100 тисяч осіб (згідно з довідником «Беларусь»)Даведнік «Беларусь». — Мн.: «Беларуская энцыкляпэдыя», 1995.Памяць і забыцьцё Курапатаў // Радыё Свабода, 28 кастрычніка 2009 г., від 102 до 250 тисяч осіб (згідно зі статтею Зенона Позняка в газеті «Літаратура і мастацтва»)З. Пазьняк, Я. Шмыгалёў, М. Крывальцэвіч, А. Іоў. Курапаты . — Мн.: Тэхналогія, 1994.Kurapaty // Zaprudnik J. Historical dictionary of Belarus. — Lamham. — London: Scarecrow Press, 1998. P. 139., 250 тисяч осіб (згідно з професором Вроцлавського університету Zdzisław J. Winnicki. Szkice kojdanowskie. — Wrocław: Wydawnictwo GAJT, 2005. ISBN 83-88178-26-1. — С. 77—78. і більше (згідно з британським істориком Норманом Дейвісом)Norman Davies. Powstanie '44. — Kraków: Wydawnictwo Znak, 2004. ISBN 83-240-0459-9. — С. 195.

З 1993 року урочище Куропати внесено до Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь як місце поховань жертв політичних репресій 1930-1940-х років. Куропати мають статус історико-культурної цінності першої категоріїПавел Якубович. Куропаты: мир под соснами // «Советская Белоруссия», 29 кастрычніка 2009 г., що, згідно з Законом Республіки Білорусь «», відповідає категорії «».

Є найвідомішим серед принаймні восьми місць масових розстрілів, які здійснював НКВС на території МінськаМолодые белорусы думают, что Куропаты — это в России // «Завтра твоей страны», 28 кастрычніка 2008 г..

Історія

3 червня 1988 року білоруська щотижнева газета «Література і мистецтво» надрукувала статтю-розслідування історика й археолога Зенона Позняка та інженера Євгена Шмигальова «Куропати — дорога смерті» (). Збирання матеріалу для статті розгорнулось ще на початку 1970-х років, коли дослідники вперше задокументували свідчення мешканців села Зелений Луг та інших навколишніх населених пунктів, яким ще малими дітьми вдалось спостерігати масові вбивства. За даними місцевих, вони відбувались у період від 1937 до 1941 року кожного дня й ночі: жертв привозили на машинах і розстрілювали в лісі неподалікИгорь Кузнецов. Куропатское дело: 20 лет спустя // «БелГазета», 21 чэрвеня 2008 г..

Лише в період «гласності» та «перебудови», коли стало відомо про справжні розміри сталінських злодіянь та місця страт його жертв, дослідники змогли вільно опублікувати цю інформацію. Стаття зумовила широку суспільну дискусію, було проведено перші поверхневі розкопки й виявлено факт таємного масового знищення людей поблизу села Цна-Йодкове. Місце стало всесвітньо відомим за назвою «Урочище Куропати».

Розслідування

На підставі опублікованої статті 14 червня 1988 року Прокуратура БРСР порушила кримінальну справу за фактом масових убивств. Під час слідства, на території близько 30 гектарів лісистої місцевості виявлено 510 поховань розмірами 2х3, 3х3, 4х4, 6х8 метрів і більше. У ході вибіркової ексгумації знайшли людські рештки (313 черепів, кістки скелетів, 340 зубних протезів з жовтого й білого металів), особисті речі (гребінці, зубні щітки, мильниці, гаманці, взуття, залишки одягу), а також 177 гільз і 28 куль. 164 револьверні гільзи й 21 куля, стріляна з револьвера системи «Наган», 1 гільза — з пістолета «ТТ» — штатної зброї співробітників НКВС. Також знайдено декілька стріляних гільз від пістолетів систем «Браунінг» і «Вальтер», що випускалися зокрема до 1941 року. Нерідко такою зброєю нагороджували керівний склад НКВС. Виявлений шкіряний гаманець містив радянські монети, найновіша з яких датувалася 1936 роком, а знайдені гумові калоші мали штамп фабрики «1937». Предмети засвідчили, що вбиті походили здебільшого з Білорусі, і дехто, найімовірніше, з балтійських країн. 55 свідків із сіл Цна-Йодкове, Підболоття, Дроздове засвідчили, що в 1937—1941 роках співробітники НКВС привозили в Куропати людей на закритих машинах і розстрілювали їхИгорь Кузнецов, член Международного историко-просветительского, благотворительного и правозащитного общества «Мемориал». Забыть значит предать // БДГ № 1420, 16.04.2004. Також існують свідчення і співробітників НКВС, що в урочищі проводилися розстріли.

Перше слідство за фактом масових розстрілів закінчилася в листопаді 1988 року й оцінило кількість убитих у не менш ніж 30 тисяч осіб. Таку цифру озвучив Генеральний прокурор Білоруської РСР Георгій Тарнавський. Після завершення слідчих дій республіканська прокуратура оприлюднила постанову про припинення кримінальної справи щодо Куропат: «».

Опублікування результатів слідства про здійснення розстрілів співробітниками НКВС викликало хвилю обурення ветеранів органів НКВС та інших незгодних з результатами слідства людей, які написали низку листів до ЦК КПРС в Москву про можливі фальсифікації результатів розслідувань. Комісії з Генеральної прокуратури СРСР двічі приїжджали для перевірки фактів проведення розстрілів органами НКВС і знаходили їм підтвердження.

Протягом 1990-х років слідство у справі кілька разів розпочиналося знову. З'явилися твердження, що розстріли були начебто організовані німецькими окупантами в роки Другої світової війниВладимир Костырко. Куропаты: фальшивка националистов трещит по швам // «Газета Правда», 27 траўня 1999 г., але всі їх оскаржено пізнішеКурапаты: трагедыя працягваецца // «Народная Воля», 30 кастрычніка 1999 г..

На підтримку версій про «німецький слід» було утворено громадську комісію з розслідування злочинів у Куропатах під керівництвом КорзунаКуропаты — символ сталинских репрессий или символ лжи? // Грамадска-палітычны журнал «Чеснок», 9 лістапада 2015 г. , яка зібрала і в червні 1991 року направила в прокуратуру СРСР матеріали, які нібито доводили, що в Куропатах перебувають останки жертв німецьких окупантів. Однак факти, викладені у зверненні громадської комісії, не знайшли підтвердження. У лютому 1992 року на вимогу громадської комісії слідство було відновлено, але воно підтвердило висновки державної комісії.

1993 року громадська комісія вчергове звернулася до Верховної Ради Республіки Білорусь з пропозицією переглянути висновки державної комісії при розслідуванні подій в Куропатах, в результаті чого проведено ще одне розслідування. Серед інших розглядалася версія розстрілів євреїв гітлерівцями. З метою перевірки цієї версії зроблено запити в Єрусалимський Інститут Голокосту Яд Вашем, де зібрано найповнішу інформацію про репресії щодо євреїв. Як місця розстрілу єврейського населення Мінськ, Дрозди, , Куропати, Цна-Йодкове, Зелений Луг не значилися. Також не було відомостей про розстріли в Куропатах і в німецьких архівах. Згідно з висновками німецьких експертів, метод поховань у Куропатах не є гітлерівським: ті зазвичай копали великі могили — довжиною до 50-60 метрів, у жертв при цьому забирали одяг і особисті речі, знімали золоті коронки.

У середині 1990-х років генеральний прокурор Білорусі заявив, що в результаті нового розслідування виявлено, що в Куропатах загинули не більш за 7 тисяч осіб.

1998 року прийнято рішення про початок нового, четвертого розслідування, яке проводилося з метою перевірки висновків попередніх комісій. Розслідування було доручено старшому помічнику військового прокурора Білорусі Віктору Сомову. Воно закінчилося 1999 року та підтвердило, що масові розстріли в Куропатах виконували органи НКВС від другої половини 1930-х років до початку війни з Німеччиною. Версія про розстріли населення німцями знову не знайшла підтвердження. У перебігу слідства виявлено найбільше з усіх знайдених у Куропатах поховань, де були залишки понад 300 осіб. Вперше за всю історію розкопок у Куропатах знайдено речові докази з конкретними датами й прізвищами, які свідчили про те, що розстріли здійснювалися до війни. У похованні N30 знайшли тюремні квитанції про відібрання під час арешту цінних речей, видані 10 червня 1940 Мойші Крамеру і Мордехаю Шулескесу.

Проте, згідно з кандидатом історичних наук Андрієм Метельським, останнє дослідження Куропат, яке 1997 року провели історики Національної академії наук Білорусі, співробітники прокуратури, КДБ і представники громадськості, за підсумками якого прийнято одноголосно висновок про те, що розстріли в Куропати здійснював НКВС, не отримало відповідної публічності. Метельському пощастило побачити лист із Генпрокуратури до Адміністрації президента з пропозицією «»Аляксей Хадыка. Курапаты — справа дзяржавы і грамадскасці // «Новы Час», 27 лістапада 2009 г..

Жертви

Число жертв

Кількість жертв у Куропатах точно не з'ясовано: архіви КДБ Білорусі, що стосуються Куропат, засекречено. Існують різні версії та оцінки.

У статті «» Зенона Позняка, надрукованій у газеті «Літаратура і мастацтва» 16 вересня 1988 року, після проведення власних розкопок і досліджень автор робить висновок, що кількість жертв може становити 102 тисячі осіб. Позняк зазначає, що справжня цифра похованих в Куропатах може досягати 220—250 тисяч осіб, бо існують могили, більші за розмірами від досліджених, а також багато могил зникло під час прокладання Мінської кільцевої дороги наприкінці 1950-х — початку 1960-х років, газотраси й вирубки лісу навколо неї в березні-травні 1988 року, а також, можливо, під час вирубки й посадки лісу на цьому місці в 1940-х роках. Розкопки, проведені в липні 1988 року, на основі яких робилася ця оцінка кількості жертв, є першою відомою ексгумацією в Куропатах. Разом із цим дослідники у своєму звіті звертають увагу на те, що до цих розкопок у Куропатах уже проводилася ексгумація і певні частини поховань уже були вибрані, про що свідчить значне розходження між кількістю знайдених черепів і кількістю виявлених пар стегнових кісток. За попередньої ексгумації з ям вибрано значний об'єм похоронного шару небіжчиків, але поховання було засипано недостатньою кількістю ґрунту, внаслідок чого всі 510 виявлених могил мали западини глибиною від 0,18 до 0,65 м від лінії країв могили. На думку Позняка, частина трупів могла бути забрана з Куропат після наказу вищого керівництва СРСР в 1940-х — 1950-х роках, коли набув розголосу випадок розстрілів польських офіцерів у Катині органами НКВСЗянон Пазьняк. Курапаты. Дзесяць гадоў пасьля // Наша Ніва № 12 (109), 1998 г..

Перше слідство за фактом масових розстрілів закінчилося в листопаді 1988 року, і за його результатами Генеральний прокурор БРСР Г. Тарнавський повідомив, що в Куропатах поховано не менше 30 тисяч осіб. До такої ж цифри можна прийти, аналізуючи результати комплексної судово-медичної та криміналістичної експертизи, яка виявила, що в 6 досліджених похованнях знайдено залишки не менш 356 осіб. Враховуючи, що кількість поховань становить 510, можна зробити висновок, що число похованих у Куропатах людей становить не менше 30 тисяч осіб.

Згідно з довідником «Беларусь», виданим 1995 року, кількість жертв становила до 100 тисяч осіб.

1998 року Генеральний прокурор Білорусі Олег Божелко на підставі нового розслідування 1997–1998 років, в ході якого проведено розкопки 23 передбачуваних місць поховань, і тільки в 9 з них виявлено людські останки, зробив заяву, що в Куропатах поховано не більше 7 тисяч осіб.

Професор Вроцлавського університету стверджує, що кількість жертв у Куропатах становить 250 тисяч осіб. Британський історик Норман Дейвіс відзначає, що жертв може бути навіть більше.

Походження жертв

Про соціальне і національне походження розстріляних можна судити лише за результатами проведених досліджень.