Глаго́лиця (самоназва — Ⰽⱛⱃⰺⰾⰾⱁⰲⰻⱌⰰ, сучасна самоназва — Ⰳⰾⰰⰳⱁⰾⰻⱌⱔ) — нарівні з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток. Вважається, що саме глаголицю створив св. Костянтин (Кирило) Філософ в 862–863 році для запису священних біблійних текстів слов'янською мовою, а кирилицю розробили його послідовники на основі грецького алфавіту, додавши для передачі звуків, відсутніх у грецькій мові, літери, запозичені з глаголиціГ. А. Хабургаев. Старославянский язык. Издание второе, переработанное и дополненное. М.: Просвещение, 1986. С. 29..
Зазвичай говорять про два види глаголиці: стародавнішу «круглу» (), також відому як болгарська, і пізнішу «ламану», хорватську (), яка обмежено використовується в богослужінні дотепер. Алфавіт останньої поступово скоротився до 30 символів.
Налічуються також десятки тисяч рукописів, документів, книг, написаних курсивною глаголицею. Найбільша робота має 22 томи. Використовувалася для швидкого письма та укладання важливих документів і торгових угод.
Як алфавіт, глаголиця була відома в Україні; в XVII столітті її подав у своїй граматиці Іван Ужевич. Різновид глаголиці в Україні використовували (наприклад, Памво Беринда) як тайнопис. Наприкінці X століття у Болгарії, а згодом і в інших слов'янських землях — Македонії, Сербії, Київській Русі — глаголицю почала витісняти кирилиця, а в Чехії, Моравії, Словаччині, Словенії та частково у Хорватії — латиниця.
Гіпотези виникнення глаголиці Глаголиця була створена майже в той же час, що й кирилиця. Найімовірніше, що в її основі лежав вже наявний розподіл слов'янської мови на звуки. Можливими причинами створення глаголиці, або правильніше двох, а не однієї, абетки, було існування двох чи кількох докирилівських слов'янських абеток. У всякому разі, про існування докирилівських письмен йдеться в VIII главі «Паннонського життя» Кирила: до створення кирилівської абетки слов'яни використовували для письма «риски і різи». Крім того, Кирило ще до створення азбуки знаходив слов'янські книги і чоловіка, «глаголющого тою бесідою», який і навчив його читати ті книги. Найімовірніше, що ці книги були написані на основі грецького алфавіту, пристосованого до слов'янської мови і, можливо, доповненого новими літерами, необхідними для передачі звуків мови. Кирило ж переробив цей матеріал, створив азбуку (кирилицю), переклав низку книг і активно сприяв просвітництву.
Іншою можливою причиною створення іншої азбуки — глаголиці — було переслідування німецько-католицькими монахами слов'янських книг, оскільки вони були написані літерами, подібними до грецьких, тобто візантійським письмом. Боротьба між західною і східною церквами часто набувала жорстких форм. Метою було захистити слов'янські книги, і могло бути створення глаголиці — азбуки, яка дуже відрізнялася від кирилівської і не була подібна до грецької. Втім, більша зручність кирилиці дала їй змогу згодом витіснити глаголицю.
Згідно з гіпотезою І. Я. Гануша, яка нині має суттєву підтримку, Кирило та Мефодій створили не кирилицю, а саме глаголицю, що видно з її поширення в Моравії, на території, де вони почали проповідувати; надалі глаголиця поширилася на західних і південних слов'янських землях. Прихильники цієї теорії пов'язують створення кирилиці з ім'ям їхнього учня Климента Охридського, про що є пряма згадка у його Житті.
Характеристика Графіка деяких символів глаголиці виглядає незручною для постійного вжитку, тому припускають, що вона була розроблена за короткий проміжок часу і не пройшла «шліфування» часом. Спрощення форм не відбулося в такому обсязі, як, наприклад, у грецькій абетці.
Глаголиця має чотири літери, що позначають звук [і]: Ⰹ, Ⰺ, Ⰻ, Ⱛ. Кирилиця має три: И, І, Ѵ. Відповідними сучасній кириличній «і» є два варіанти:
звичайний (Ⰹ) і особливий (Ⰺ) для позиції на початку слова, щоб у текстах, які на той час не мали пробілів, не було плутанини між прикінцевим «ъ» Ⱏ (Ѥръ) і початковою «і» Ⰹ в наступному слові з літерою «ы», яка позначалася як ⰟⰉ.
Так само, як давніша кирилиця, глаголиця не має літери для звуку [у]. Власне Ⱆ є лігатурою двох літер: Ⱁ та Ⱛ.
Глаголиця не містить питомо грецьких «ксі» (Ѯ) та «псі» (Ѱ), на відміну від кирилиці.
Глаголична пунктуація подібна до кириличої, оскільки розвивалися вони пліч-о-пліч. І наголоси, і титла, зокрема скорочення (як-от ⰱ҃҃ — «бог»), цілком припустимі.
Концепція глаголиці передбачала пари твердих і м'яких звуків [г] і [х]: [г] твердий — Ⰳ, [г] м'який — Ⰼ, [х] твердий — Ⱒ, [х] м'який — Ⱈ.
Запис чисел не збігається з кириличною системою (скопійованою з грецької). Глаголиця використовує наскрізну нумерацію літер за зростанням, що не дає змоги записувати числа, більші від 5999. Числа в тексті виділяють крапками та/або титлом і пропуском порядків, рівних нулю, через відсутність його позначення. Наприклад: 1980 = · ⰝⰜⰑ ·. Літера Ⰹ ніколи не використовувалася як цифра, а тільки її варіант Ⰺ. Так як і кирилицею числа від 11 до 19 пишуться з перестановкою розряду: 11 = ⰀⰊ·, а не ⰊⰀ·.
Глаголиці Відповідність звукам + Символ в Unicode Малюнок Церковнослов'янська назва ЗвукЧислове значення Припущення щодо походження Відповідники в кириличних абетках Ⰰ Азъ /ɑ/ 1 Символ хреста або гебрейська א A Ⰱ Боукы /b/ 2 перевернута гебрейська ב Б Ⰲ Вѣдѣ /ʋ/ 3 Можливо, з латинської V В Ⰳ Глаголи /ɡ/ 4 Грецька Γ γ або гебрейська ג Г Ⰴ Добро /d/ 5 Грецька Δ δ або гебрейська ד Д Ⰵ Ѥсть /ɛ/ 6 Можливо, самаритянська /ге/ Е; Є; Э Ⰶ Живѣте /ʒ/ 7 Можливо, коптська Ϫϫ («жанжа») Ж Ⰷ Ѕѣло /dz/ 8 Можливо, Ϛ ϛ Ѕ Ⰸ Землѧ /z/ 9 Варіант Θ θ З Ⰹ, Ⰺ , Ижеи /i/, /j/ 10 Грецька Ι ι з дієрезою або гебрейська י І; Й Ⰻ И десѧтичноѥ /i/, /j/ 20 Можливо, комбінація християнських символів кола і трикутника И Ⰼ Гъерв [dʑ] 30 Невідомо Ћ; Ђ, Ѓ, Ґ Ⰽ Како /k/ 40 Гебрейська ק К Ⰾ Людиѣ /l/, /ʎ/ 50 Грецька Λ λ Л; Љ Ⰿ Мыслите /m/ 60 Грецька Μ μ М Ⱀ Нашь /n/, /ɲ/ 70 лігатура гебрейської נן Н; Њ Ⱁ Онъ /ɔ/ 80 гебрейська ו О Ⱂ Покои /p/ 90 Грецька Π π або дзеркальна гебрейська פ П Ⱃ Рци /r/ 100 Грецька Ρ ρ Р Ⱄ Слово /s/ 200 Можливо, комбінація християнських символів кола і трикутника С Ⱅ Твердо /t/ 300 Грецька Τ τ Т Ⱆ Оук /u/ 400 Лігатура з Ⱁ і Ⱛ У Ⱇ Ферть /f/ 500 Грецька Φ φ Ф Ⱈ Хѣръ /х/ 600 Можливо, поєднання латинських g і h Х Ⱉ От, Омега /ɔ/ 700 Лігатура Ⱁ зі своїм оберненим зображенням Ѡ Ⱌ Ци /ts/ 900 Гебрейська ץ (прикінцева форма) Ц Ⱍ Червь /ʧ/ 1000 Гебрейська צ (початкова і середня форма) Ч; Џ Ⱎ Ша /ʃ/ — Гебрейська літера ש Ш Ⱋ Шта /ʃt/ 800 Лігатура з Ⱎ і Ⱍ (або з Ⱅ, що менш ймовірно) або гебрейська שׂ Щ Ⱏ Ѥръ /ɯ/ — Можливо, модифікована Ⱁ Ъ ⰟⰊ Ѥры /ɨ/ — Ы Ⱐ Ѥрь /ɘ/ — Можливо, модифікована Ⱁ Ь Ⱑ Ѩть /æ/, /jɑ/ — Можливо, лігатура грецьких E+I Ѣ; Ї Ⱖ Ѥ /jɛ/, /jo/ — Ѥ Ⱓ Ю /ju/ —виглядає та звучить як гебрейська лігатура יו Ю Ⱔ Малий юс /ɛ̃/ — Ѧ, Я Ⱗ Малий йотований юс /jɛ̃/ — Ѩ Ⱘ Великий юс /ɔ̃/ — Ѫ Ⱙ Великий йотований юс /jɔ̃/ — Ѭ Ⱚ Фита /θ/ — Грецька Θ θ Ѳ Ⱛ Ижиця /ʏ/, /i/ Ѵ Ⱝ Трикутна а /ɑ/ — Ⱕ Малий юс з хвостом /ɛ̃/ — Ⱒ Павукоподібна ха /x/ — Ⱊ Пѣ /p/ — Відома з абецедаріїв, достеменний вигляд не встановлено. Можливо, грецька Ψ ψ Ⱞ [ЛатиноподобныѨ] Мыслите /m/ — Ⱜ Ѥрь-штапикъ /ə/ — Щоб побачити букви глаголиці, необхідно встановити шрифт з підтримкою глаголиці.
Хорватська глаголиця На території Далмації (частина сучасної Хорватії) у IX ст. глаголицю впроваджували учні Кирила й Методія, поширюючи там писемність хорватським ізводом старослов'янської мови. Відоме використання глаголиці й у світських текстах. Уперше про це письмо згадують документи Сплітського собору 925 року. Він, разом із наступними соборами, намагався обмежити і навіть заборонити літературу та служби слов'янською мовою, проте глаголисти все ж нарешті добилися прав на богослужіння за глаголичним обрядом. Глаголичний обряд, поширений у певних місцевостях Хорватії (уздовж узбережжя і на островах), побутував до 1960-х років, коли церковнослов'янська мова богослужіння була змінена на хорватську — через постанову Другого Ватиканського собору, що дозволив служби рідними мовами.
Приклади Зображення тексту, написаного глаголицею
"Отче наш" глаголицею Ⰿⱁⰾⰻⱅⰲⰰ Ⰳⱁⱄⱂⱁⰴⱀⱑ
Ⱁⱅⱍⰵ ⱀⰰⱎⱜ ⰻⰶⰵ ⰵⱄⰻ ⱀⰰⱀⰵⰱⰵⱄⰵⱈⱜ : ⱄⰲⰵⱅⰻⱄⰵ ⰻⰿⰵ
ⱅⰲⱁⰵ. ⱂⱃⰻⰴⰻ ⱌⰰⱃⱄⱅⰲⱁⰵ ⱅⰲⱁⰵ : ⰱⱁⰴⰻ ⰲⱁⰾⱑ ⱅⰲⱁⱑ
ⱑⰽⱁ ⱀⰰⱀⰵⰱⰻ ⰻ ⱀⰰⰸⰵⰿⰾⰻ. ⱈⰾⰵⰱⱜ ⱀⰰⱎⱜ ⱀⰰⱄⱆⱋⱀⰼⰻ ⰴⰰⰼ
ⱀⰰⰿⱜ ⰴⱀⰵⱄⱜ ⰻⱁⱅⱂⱆⱄⱅⰻ ⱀⰰⰿⱜ ⱂⱃⱁⰲⰻⱃⰻ ⱀⰰⱎⰰ ⱑⰽⱁⰶⰵ ⰻⰿⰻ
ⱁⰴⱂⱆⱄⰽⰰⰵⰿⱜ ⰲⰻⱀⱆⰲⰰⰴⱌⱑⰿⱜ ⱀⰰⱎⰻⰿⱜ,
ⰻ ⱀⰵⰲⱁⰲⰵⰴⰻ ⱀⰰⱄⱜ ⰲⱜ ⱄⱂⱁⰽⱆⱄⱆ, ⰰⰾⰵ ⰲⰻⰸⰲⰰⰾⰻ
ⱀⰰⱄⱜ ⱁⱅⰾⱆⰽⰰⰲⰰⰳ. ⱑⰽⱁ ⱅⰲⱁⰵ ⰵⱄⱅ ⱌⰰⱃⱄⱅⰲⱁⰵ ⱄⰻⰾⰰ
ⰻ,ⱄⰾⰰⰲⰰ ⱁⱅⱌⱑ ⰻ,ⱄⰻⱀⰰ ⰻ,ⱄⰲⱑⱅⰰⰳⱁ ⰴⱆⱈⰰ, ⱀⰻⱀⰵ ⰻ,
ⱂⱃⰻⱄⱀⱁ ⰻ,ⰲⱁⰲⰵⰽⰻ ⰲⰵⰽⱁⰿⱜ ⰀⰏⰋⰐⰬ
Глаголиця в UNICODE В Юнікоді розміщено два окремі блоки з глаголицею: основний (у діапазоні U+2C00 — U+2C5F, 96 символів) та допоміжний (у діапазоні U+1E000 — U+1E02F, 38 символів). До блоків було включено і рідкісні літери, як-от:
Ⱞ — графічний варіант М, окремою літерою не вважається;
Ⱊ — трапляється в деяких в рукописних абетках, її звучання достеменно не з'ясоване, зазвичай називається «пе»;
Ⱜ — хорватський варіант кириличного «ъ», спрощений для заощадження місця (через потребу за старих правописів ставити «ъ» в кінці кожного слова, що закінчується на приголосну), зазвичай називається «паличкою» — «Ѥрь-штапикъ»;
Ⱒ — трапляється лише у двох джерелах: у Синайському псалтирі 3 рази та в Євангелії Ассемані 1 раз, у всіх випадках передаючи першу літеру в слові «хлъмъ», імовірно звучаючи твердим звуком [х];
Ⱝ — хорватське «трикутне А», трапляється кілька разів у найдавніших текстах, звучання літери достеменно не з'ясоване (припускають, що це подовжений або йотований звук [а]). 0123456789ABCDEF2C00 Ⰰ Ⰱ Ⰲ Ⰳ Ⰴ Ⰵ Ⰶ Ⰷ Ⰸ Ⰹ Ⰺ Ⰻ Ⰼ Ⰽ Ⰾ Ⰿ2C10 ⰐⰑⰒⰓⰔⰕⰖⰗⰘⰙⰚⰛⰜⰝⰞⰟ2C20 ⰠⰡⰢⰣⰤⰥⰦⰧⰨⰩⰪⰫⰬⰭⰮ2C30 ⰰⰱⰲⰳⰴⰵⰶⰷⰸⰹⰺⰻⰼⰽⰾⰿ2C40 ⱀⱁⱂⱃⱄⱅⱆⱇⱈⱉⱊⱋⱌⱍⱎⱏ2C50 ⱐⱑⱒⱓⱔⱕⱖⱗⱘⱙⱚⱛⱜⱝⱞ
Запис глаголицею частини вірша Шевченка: Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. Ⱃⰵⰲⰵ ⱅⰰ ⱄⱅⱁⰳⱀⰵ Ⰴⱀⰹⱂⱃ ⱎⰻⱃⱁⰽⰻⰺ, Ⱄⰵⱃⰴⰻⱅⰻⰺ ⰲⰹⱅⰵⱃ ⰸⰰⰲⰻⰲⰰ, Ⰴⱁⰴⱁⰾⱆ ⰲⰵⱃⰱⰻ ⰳⱀⰵ ⰲⰻⱄⱁⰽⰹ, Ⰳⱁⱃⰰⰿⰻ ⱈⰲⰻⰾⱓ ⱂⰹⰴⰹⰺⰿⰰ.
Цікаві факти
В Істрії від міста Роча, батьківщини першого хорватського друкаря Юрія Жакона, до Хума — найменшого міста у світі, веде семикілометрова «Алея глаголиці» — дорога, обабіч якої стоять пам'ятники, присвячені найдавнішій слов'янській абетці. На острові Крк у Хорватії споруджено пам'ятник у вигляді стилізованої літери «Аз». Наразі глаголиця використовується в міжслов'янській мові. з 1 грудня 2004 року в обіг введено двогривневі банкноти, які на реверсі під заголовком «Правда руська» мають текст глаголицею. Літери глаголиці використані у Старослов'янській Вікіпедії для слова «Вікіпедія» на її головній сторінці та на її логотипі. У фантазійному світі, описаному у циклі романів «Відьмак», глаголиця використовується як графічна система, виконуючи у такий спосіб роль рун у світі Дж. Р. Р. Толкіна. Напис глаголицею з'являється також в одній з серій аніме, знятого за мотивами романів Log Horizon..
Сучасне використання
Глаголиця сьогодні активно використовується у каліграфії та сучасному графічному дизайні, особливо як засіб творчого самовираження. В Україні існує певна невизначеність щодо того, які саме символи слід застосовувати для позначення звуків, що з’явилися в українській мові пізніше, таких як «Є», «І», «Ї», «Ґ», «Й». Оскільки глаголиця не має офіційної кодифікації, вона залишається відкритою для інтерпретацій і експериментів. Це дає каліграфам і дизайнерам свободу обирати або створювати власні варіанти знаків для сучасних українських літер, орієнтуючись на естетичні, історичні чи функціональні міркування.
Див. також Глаголичні пам'ятки Глаголична система числення
Примітки
Джерела та література Німчук В. В. Глаголиця // — С. 97—98.
Посилання Глаголица Глаголиця на новій банкноті Misal 1483 — hrvatski prvotisak Vrbnički statut 1380/1527 Istarski razvod 1325/1546 Звантажити глаголичні черенки