Історія Чехії () — історія території сучасної Чехії з давніх часів до наших днів. Поділяється на п'ять періодів: давня історія (до V ст.); доба середньовіччя (VI—XVI ст.); епоха австрійського правління (1620—1918); чехословацький період (1918—1992) і період незалежної Чехії (з 1 січня 1993 року).
Давня історія
Палеоліт Найдавніші знахідки виду Гомо на території Чехії походять з доби раннього палеоліту (2 500 000 до н. е. — 750 000 до н. е.), докази про наявність людини умілої в подобі кам'яної індустрії (напр., зубила і т. ін.) знайдено на стоянках Бероун — автобан (район Бероун), Суходол або Чаковице (Прага 9). З епохи старого палеоліту (750 000 до н. е. — 250 000 до н. е.), коли в Європі (а також Африці та Азії) жила людина прямоходяча, яка була правдоподібно зачинателем т. зв. ашельської культури і її типовим знаряддям праці став п'ясний клин, походять знахідки Пісечний врх біля Бечова або Пржезлетиць та Странська скеля у Моравії.
У період середнього палеоліту (250 000 до н. е. — 40 000 до н. е.) на території Чехії змінилось кілька палеолітичних культур, яких носієм була насамперед людина прямоходяча, пізніше (у культур «taubachien», мікок та мустьєрської) правдоподібно неандертльці. Найвідоміші знахідки цієї доби представляють печери Шіпка, Кулна, Пржедмості біля Пржерова.
У добу пізнього палеоліту (40 000 до н. е. — 12 000 до н. е.) на території Чехії вперше зафіксована поява людини розумної. Поки у т. зв. перехідних культурах на межі середнього та пізнього палеоліту (селетська культура та «bohunicien») скоріше вважається, що їхніми носіями були ще неандертльці, у наступних культурах (оріньяцька культура, павлов'єн як різновид граветтської культури, епіграветтська та мадленська культури) носієм встановлено розумну людину.
Павлов'єнські знахідки в Моравії (Пржедмості біля Пржерова, Долні Вестонице, Павлов, Петржковице) стали всесвітньовідомими завдяки стоянкам та могилам, які свідчать про незвично розвинене суспільство мисливців, яке вже правдоподібно жило напівосілим способом життя і вміло випалювати кераміку або плести рогожі з трав, далі визначалося розвиненим та різноманітним мистецьким проявом із символічним підтекстом (Венера пластики звірини з паленої глини, коштовні оздоби виготовлені з мушлі, мамонтових кісток та зубів, знаряддя з мамонтових кісток прикрашені різьбленням тощо), який крім доказів по ритуальні похорони свідчить і про розвинену духовну культуру.
Короткий період на зламі плейстоцену та голоцену в кінці палеоліту (12 000 до н. е. — 10 000 до н. е.) в Чехії була на основі нечисленних знахідок (що правдоподібно зумовлене рідкісним заселенням у цій добі) дефінована як «epimagdalénien» і далі як «група прикрашеного заокругленого вістря» та «остромержська група».
Мезоліт (8000 до н. е. — 6000 до н. е.)
Представляє дуже погано досліджений період, не має культурно-хронологічне усталене членування, інколи буває взагалі заперечуваний як самостійний період або замінюваний терміном епіпалеоліт. Знахідок з цього часу дуже мало, переважають мікроліти, під впливом кліматичних змін передбачається, що територія Чехії була рідко заселена малими групами ловців та збирачів. Погано досліджені також стосунки між людиною мезоліту та новоприбулим сільськогосподарським населенням.
Неоліт На території Чехії неоліт репрезентує культура лінійно-стрічкової кераміки, на яку посередництвом т. зв. шарецького типу нав'язує культура штрихованої кераміки (). У кінці неоліту в Моравії з'явилася культура моравської мальованої кераміки на яку вплинув лендельський культурний округ. Населення в цей період годувалося передусім сільським господарством із різною інтенсивністю доповнюваним полюванням, збиральництвом, рибальством. Люди проживали в т. зв. довгих хатах. Уже в кінці культури лінійно-стрічкової кераміки з'являються селища на пагорбах, у кінці неоліту виникають т. зв. ронделі — великі, найчастіше кругові монументальні споруди, про призначення яких ведуться численні дискусії. Добре досліджені стоянки є в Биланах біля Кутної Гори, Мисковицях, Плотишті над Лабем, Бржезні біля Лоун, Тешетицях-Кийовицях та Ведровицях у Моравії.
Енеоліт (4400 до н. е. — 2000 до н. е.) Під впливом технологічних змін (винахід колеса, використання плуга, рогатої худоби, іноді міді під час оранки) і з тим пов'язаними правдоподібними змінами у суспільстві (мабуть, патріархат, суспільний поділ праці) профілюється пізня кам'яна доба або енеоліт.
На території Чехії протягом енеоліту змінилась або співіснувала велика кількість культур: лендельська культура, йордановська культура, михельськерська культура, лійчастого посуду культура, баденська культура, рживнацька культура, євишовицька культура, хамська культура, бошацька культура, культура кулястих амфор, культура шнурової кераміки, культура дзвоноподібних келихів.
Бронзова доба (2000 до н. е. — 800 до н. е.) В основному зразу після палеоліту починається бронзова доба, коли тільки почалося суспільно важливе застосування обробки металів. З великою ймовірністю це призвело до утворення груп спеціалістів (шахтарів, металургів, але й торговців і т. д.), які вже мали в суспільстві становлений певний статус. З археологічних розкопок можна довести виразніший поділ суспільства (багаті гроби), мабуть, і виникнення панівної верхівки, яка зуміла просаджувати власні інтереси (контролювати визначні родовища корисних копалин, транспортні вузли або торгові осередки). Розвивається торгівля з далекими країнами. Археологічні знахідки передусім порівняно з областю Егейського моря дозволяють спекулювати про конкретні релігійні уявлення тогочасного суспільства (культ сонця). Територія Чехії знов пізнала велику кількість культур: унетицька культура, нітранська культура, культура Хлопице — Веселе (), ветержовська культура, комплекс могильних культур (чесько-фальцький і середньодунайський), культура лужицьких полів поховальних урн (), кновизька та штитарська культура, милавецька культура (), ниницька група, велатицька культура, подольська культура.
Рання залізна доба (Гальштатська культура) (800 до н. е. — 450 до н. е.) Як підказує назва, про цей період було характерним широке використання заліза, і у зв'язку з тим центральна Європа налагодила тісніші стосунки із середньоземноморськими краями. Змінилось і суспільство, яке, мабуть, перетворилось і на рівень військового союзу (управління за наявності військової старійшини) або ж інколи гіпотетично міркується про існування племінних князівств. На відміну від епохи бронзи, яка була культурно строкатішою, гальштатська доба була більш цілісною. Культури залізної доби на території Чехії: гальштатська могильна культура, биланська культура в Чехії, платеницька культура в північній Моравії, гораковська культура в південній Моравії. Відомою знахідкою виняткової значимості з цієї доби є Бича скеля — печера в Моравському карсті біля Адамова.
Пізня залізна доба (Латенська культура) (450 до н. е. — 50 до н. е.)
Мабуть, уже у 2-й половині V ст. до н. е. до чеської котловини прийшли кельти, перший етнос, назва якого відома з писемнимих джерел. Аж у IV ст. до н. е. захопили всю територію, яку можна було використати на сільське господарство (це пов'язано з новою хвилею прибульців може з Полаб'я, басейну верхньої течії Рейну або північно-західної Франції). Назва кельтського племені боїв, яке осіло в Чехії, дало країні назву Богемія (від , або «Boiohaemum»). У V ст. до н. е. в Моравію в першій хвилі прийшли Волки — Тектосаги (), які захопили лише її південну частину, у першій половині IV ст. до н. е. передбачається прихід чергової хвилі з басейну Дунаю. Культуру центральноєвропейських кельтів називають латенською. На периферію (східної та північно-східної Моравії) сягала і пуховська культура з ядром на території Словаччини.
Римська доба (50 до н. е. — 350/380) Представляє період, коли на території Чехії проживали передусім германські племена, які почали проникати тут у 2-й половині I ст. до н. е. після відходу кельтів, (т. зв. планянський горизонт). У північній Чехії в цей період ще протрималась культурно змішана кобильська група. Коротко перед зламом тисячоліть тут поселилися маркомани на чолі з Марободом (горизонт Маробудової імперії/держави), після його втечі рештки кельтського населення залишилися тут аж до початку V ст. З II ст. з півночі проникала пшеворська культура (на Моравії про це існують докази вже з початку римської доби) а у 1-й половині III ст. прийшло в Чехію нове населення з басейну річки Ельба. Ці нові групи населення вже в 2-й половині III ст. поширились і на територію Моравії (костелецька група). Водночас у південній Моравії довгостроково досліджуються знахідки, які свідчать про присутність підрозділів римлян у період маркоманських війн на чеських землях (Мушов), у 2001 році була доведена їхня присутність аж у Оломоуці — Нержедині.
Переселення народів (380/400 — 568)
На початку V ст. значно знизилася кількість населення, ймовірно принаймні його частина відійшла з вандалами та аланами у 406 році; щодо маркоманів, міркується, що відійшли в 1-й половині V ст. до провінції Норік. У V ст. принаймні в Моравії відбувся хаос спричинений вторгненням гунів під проводом Аттіли, з басейну Дунаю прийшло нове населення, ймовірно подібні зміни настали і в Чехії, але наразі щодо цього немає достатньо доказів. Згідно з деякими археологами на півдні Моравії, мабуть, осіли герули, які тут протрималися аж до початку VI ст., коли їх перемогли лангобарди. У Чехії в 1-й третині V ст. просунулась вінаржицька група, міркується також і про присутність гунської верхівки (могили з кінською збруєю). Наприкінці V ст. поступаючи проти течії Ельби до Чехії потрапили лангобарди (разом із меншою кількістю тюрингів), на певний час тут осіли, але приблизно в 1-й половині VI ст. пересунулись до басейну Дунаю а у 568 році на територію сучасної Італії.
Доба середньовіччя (VI—XVI ст.)
Початки поселення слов'ян Перші слов'яни ймовірно з'явились на території Моравії, Сілезії та Чехії аж у 2-й половині VI ст. Перша хвиля слов'ян (культура з керамікою празького типу) прямувала у Чехію через Малопольщу і далі вздовж т. зв. трстеницької дороги. Друга хвиля могла просуватися з басейну Дунаю у 1-й половині VII ст. У цей період на цій території перебували вже тільки залишки попереднього германського населення (лангобардів та тюрингів). Лангобарди перед приходом слов'ян відійшли до басейну Дунаю і через деякий час у північну Італію, тюринги відійшли на територію Баварії і, мабуть, узяли участь в етногенезі баварців.
Держава Само Докладніше: Само(держава)
Згідно з хронікою Фредегара, частина слов'ян, які мешкали на чеській території, передусім у південній Моравії, була низку років піддана грабіжницьким наскокам та насильству аварів, імперія яких простягалася на території сьогоднішньої Угорщини. Вважається, що наступне покоління, яке взійшло з аварських воїнів та слов'янських жінок у 623 році повстало проти аварського гніту. Нібито тоді прийшов на чеські землі франкський купець Само зі своєю дружиною. Приєднались на сторону слов'ян і разом перебили багато аварів. Тому слов'яни прийняли Сама за свого вождя. «Так сталося, що Само заклав першу слов'янську державу. Одружився з дванадцятьма слов'янськими жінками, мав із ними 22 сини та 15 дочок і щасливо правив 35 років. Усі наступні бої, які під його проводом вели слов'яни проти аварів, були переможними». Так писав про державу Само франкський хроніст званий Фредегар. Це найстаріша письмова згадка, яка збереглася про слов'ян на чеських землях.