Себастья́но Рі́ччі (; 1 серпня 1659, Беллуно — 15 травня 1734, Венеція) — італійський художник доби бароко. Венеційська школа.

Життєпис. Ранні роки Батьки — Лівіо та Адреана Річчі. Родина мешкала в Беллуно, де і хрестили сина 1 серпня 1659 року. Точних відомостей про вчителів не збережено. Вважають, що навчався у художника Себастьяно Маццоні або у Федеріко Червеллі, що був послідовником Луки Джордано.

Була якась неприємність в стосунках з жінкою, що завагітніла від нього. Мав звинувачення у отруєнні тієї жінки, був заарештований та запроторений у в'язницю. Стосунки налагодились, по допомозі впливової родини Пізані був звільнений з в'язниці і узяв шлюб з тією жінкою, що народила від нього дитину.

Художнє навчання продовжив у місті Болонья під керівництвом Джан Джузеппе дель Соле, художника — декоратора. Декоративність стане головною рисою творчої манери художника як в релігійних, так і міфологічних композиціях.

Серед перших замовників Себастьяно Річчі — володар Мантуї Раннучо II Фарнезе. У 1686 році художник виконав релігійний образ « Оплакування Христа» для церкви Нуово Капуцино. У 1687—1688 роках він створив серію полотен зі сценами життя папи римського Павла III для палацу герцогині Фарнезе в місті П'яченца. Папа Павло III теж походив з родини Фарнезе.

Нові пригоди, нове ув'язнення

Перший вимушений шлюб художника був досить невдалий. Про це свідчить нова любовна пригода Себастьяно. Він потайки покинув дружину з дочкою у Болоньї і втік з новою коханкою (дочкою художника Джованні Франческо Перуццині) у Турин. Авантюра закінчилася новим судовим переслідуванням і ув'язненням тепер уже в Турині. Художник мав вирок і покарання смертю. Але клопотаннями свого патрона герцога Раннучо II Фарнезе його звільняють. Герцог дає йому шанс утамувати темперамент і відсилає його у Рим.

В Римі Себастьяно копіював по замові герцога фреску Рафаеля Санті «Коронація Карла Великого», яку передали королю Франції Луї XIV. В грудні 1594 року помер покровитель художника — Раннучо II Фарнезе. Себастьяно покинув Рим і перебрався у Мілан. Перебування в Мілані означене працею над релігійними образами для каплиці церкви Сан-Бернардино деі Морті та знайомством з творами художника Алессандро Маньяско. Трагізм світосприйняття та песимізм Маньяско залишили Себастьяно Річчі байдужими. Прихильник насолод і радісних сторін життя був далеким від філософських узагальнень. А його картини і фрески переповняли численні фігури із міфів чи Біблії і яскраві, святкові фарби навіть в драматичних сценах (« Мойсей та дочки Іофора», «Двобій Геракла з кентавром Нессом», «Покарання Амура» тощо.) Чимала кількість картин присвячена еротичним міфологічним сценам, через що художника вважають попередником і першим представником стилю рококо у венеційському живописі.

Перебування в Венеції і Флоренції

У 1698 році Себастьяно Річчі повернувся у Венецію, але час від часу покидає її, бо приймає замови з інших міст . Художнім авторитетом для митця в цей час став декоративний хист Паоло Веронезе, відомого венеційського художника доби Відродження. Серед найцікавіших замов цього періоду — фрески для палацу Маручеллі — Фенци у Флоренції та декоративні твори у палаці Пітті. Популярність Себастьяно Річчі зростає і перетинає кордони італійських князівств.

Перебування у Англії

У 1712 році Себастьяно Річчі відбув у Англію разом з помічниками (племінником та Марко Річчі). По замові лорда Барлінгтона вони виконали серію з восьми картин на міфологічні сюжети. Створили вони і декор в каплиці палацу Кеннонс. Перебування в Англії тривало чотири роки, після чого Річчі перебрався у Париж, відомий мистецький центр ще з 17 століття. У 1718 році Королівська академія живопису і скульптури в Парижі обрала художника своїм членом за міфологічну картину « Тріумф Мудрості» .

Учнями Себастьяно Річчі були художники Франческо Фонтебассо і Марко Річчі.

Вибрані твори

«Оплакування Христа» "Папа Павло ІІІ ініціює мирну угоду між королем Франціском І та імператором Карлом V " «Апофеоз папи Павла ІІІ» «Молитва Папи Григорія перед Мадонною задля позбавлення від чуми» «Янгол — охоронець» «Теодолінда засновує базиліку» «Нептун та Амфітріта» «Сусанна і старці» «Венера і Амур» "Аврора і Тітон " «Селена і Ендміон» «Дитинство Ромула і Рема» «Причастя Св. Марії Єгипетської» «Розп'яття з передстоячими Мадонною і святими» «Відсіч голови Св. Івана Предтечі» «Мадонна з немовлям і святими» «Родина перського царя Дарія перед Олександром Македонським» «Вивільнення Апостола Петра з в'язниці» «Єсфір перед царем Артаксерксом» «Геркулес після двобою з Какусом» «Двобій Геракла з кентавром Нессом» «Венера і Сатир» «Мойсей та дочки Іофора» «Купання Вірсавії» «Ассунта» «Покарання Амура» «Свята Родина зі святою Єлизаветою» «Христос в домі Симона фарисея» (Христос і грішниця) «Купідон перед Юпітером» «Вакх та Аріадна» «Богиня Діана та німфи» «Сусанна перед Данилом» «Ідолослужіння царя Соломона» «Агар в пустелі» «Екстаз Святої Терези Авільської» «Зустріч Ревекки і Елеазара біля колодязя» «Христос і грішниця»

Галерея творів

Див. також

Живопис бароко Венеційська школа Плафон (живопис) Фреска Джованні Доменіко Ферретті

Примітки

Посилання