Па́ртія Піра́тів () — шведська політична партія, що виступає за радикальну зміну чинного законодавства щодо інтелектуальної власності, авторського права, патентів і захисту інформаційної приватності громадян, а також за підвищення прозорості влади. Партія не відносить себе ані до лівого, ані до правого політичного крила і не бажає входити до жодних політичних блоків.

На лютий 2011 року партія налічує 16 235 членів і є 6-ю за кількістю членів партією Швеції. Водночас з весни 2009 до зими 2010 року партія налічувала понад 50 тисяч членів та була 3-ю за величиною у Швеції, а її молодіжне крило «Молодий пірат» () було найчисленнішою молодіжною політичною організацією Швеції з понад 22 тисячами членів.

У результаті виборів до Європарламенту в червні 2009 року Партія піратів отримала у Швеції 7,1 % голосів, що дало змогу партії отримати одне місце в Парламенті, яке отримав Крістіан Енгстрем. А після підписання в листопаді країнами Євросоюзу Лісабонської угоди квота Партії піратів збільшилась ще на одне місце. Другим депутатом Європарламенту стала 22-річна Амелія Андерсдоттер, яка стала наймолодшим членом Європарламенту. На парламентських виборах, які відбулися 19 вересня 2010 року, партія не подолала чотиривідсоткового прохідного бар'єраОфіційні результати виборів 2010 року .

Популярність шведської Партії піратів призвела до появи аналогічних партій в інших країнах світу, які об'єднані в Інтернаціонал піратських партій (PP International).

Історія

Заснування партії

Піратський рух у Швеції почав зароджуватися навесні 2005 року, коли набрала обертів кампанія проти вільного розповсюдження файлів та за неухильне дотримання авторських прав видавців. Зокрема, за сприяння Американської асоціації кінокомпаній та музичних дистриб'юторів було вилучено найбільші в Європі піратські сервери. Відкритий лист ряду шведських музикантів, таких як Нільс Ландгрен і гурт Roxette, призвів до дебатів щодо змін до законодавства в галузі авторського права. В ході цих дискусій було запропоновано штрафувати користувачів, які при файлообміні порушують авторські права.

Ця дискусія, яка попри чималий суспільний резонанс не принесла суттєвих результатів і не знайшла розуміння політиків, і надихнула 34-річного Рікарда Фальквінге створити піратську партію. На його думку, кожен суттєвий суспільний рух мав пройти через три стадії: привертання уваги до проблеми окремими активістами, розгляд проблеми в науковому суспільстві та успішна політична реалізація. Оскільки перші дві стадії для проблеми авторського права були вирішені, але жоден політичний рух не приділяв уваги цій проблемі, Фальквінге вирішив створити піратську партію.

Партію було організовано 1 січня 2006 року. Того ж дня о 20:30 за місцевим часом відкрився її сайт, і звістка про появу політичної партії принципово нового типу швидко облетіла весь Інтернет. Перша програма партії була досить радикальною та пропонувала повністю скасувати авторське право, а також припинити членство Швеції у Всесвітній організації інтелектуальної власності та Світовій організації торгівлі. На сайті був представлений план з шести етапів, перший з яких — збір принаймні 2000 підписів, необхідних для реєстрації політичної партії у Шведській виборчій комісії. Для того, щоб партія могла брати участь у виборах до шведського парламенту 27 вересня 2006 року, підписи потрібно було зібрати до 4 лютого (хоча офіційне завершення збору підписів було призначене на 28 лютого). Проте необхідне число підписів було зібрано менш ніж за добу. До ранку 3 січня збір підписів був припинений. На той момент партії віддали підписи 4 725 чоловік (при тому, що надання особистих даних було обов'язковим).

Протягом місяця у необхідній кількості були зібрані підписи вже на папері, і 10 лютого все було готове для подання заявки на участь у виборах. На початковому етапі партійний внесок у розмірі 5 шведських крон (за тогочасним курсом 3 гривні 50 копійок) можна було внести за допомогою SMS, але згодом партійні внески було взагалі скасовано. Значну роль у популяризації партії та її політичної концепції поза межами Швеції відіграли сайти Slashdot та Digg.

Надалі партія повинна зібрати кошти для проведення виборчої компанії, відібрати кандидатів до парламенту, надрукувати бюлетені створити відділення в усіх містах Швеції з населенням понад 50 тисяч мешканців. Також була організована кампанія зі збору пожертв, яка ставила на меті зібрати 1 мільйон крон (близько 725 тисяч гривень).

З моменту її появи до піратської партії була прикута увага засобів масової інформації. Інтерв'ю засновника партії було на перших сторінках шведських газет. За перший тиждень існування Піратської партії, повідомлення про неї були опубліковані в більш ніж у 600 шведських та 500 англомовних ЗМІ. За перші два дні існування сайт партії відвідало понад 3 мільйони користувачів мережі Інтернет. Соціологічне опитування, проведене газетою Aftonbladet, показало, що понад 57 % населення підтримують створення такої партії

Ідея партії була миттєво «відпірачена» — менш ніж за тиждень з'явився сайт «Антипіратської партії», яка начебто вирішила виступити за посилення переслідування кіберзлочинців. Проте більше про «антипіратську» партію інформації не з'являлося, а їхній сайт більше не містить інформації про діяльність партіїAntipiratpartiet — Flashback Forum .

Виборча кампанія 2006 року

Лідери партії були впевнені, що їхня партія подолає чотиривідсотковий бар'єр і пройде до парламенту, оскільки, згідно з оцінками, у Швеції файлообмінними мережами користуються близько 1,2 мільйона чоловік, і принаймні для трьох чвертей з них питання права на вільний файлообмін має принципове значення.

Згідно з опитуванням, яке було проведене в травні 2006 року, за партію були готові проголосувати 3,1 % чоловік, які вперше брали участь у виборах. Згідно з дослідженням Ungt Val, 120 000 молодих людей віком від 15 до 21 років були готові підтримати Партію піратів. Попри те, що партія владнала всі організаційні формальності, для виборів їй все ще бракувало ефективної реклами.

31 травня 2006 року відбувся рейд шведської поліції на сервери хостингу, де розміщувався сайт The Pirate Bay та понад 200 інших сайтів, що стало приводом до першого публічного виступу партії та призвело до високого інтересу ЗМІ до партії. Якщо до цього щодня реєструвалося близько десяти нових членів партії, то лише за два дні після цієї події кількість членів партії зросла майже удвічі та склала 3611 осіб.

На знак протесту проти таких дій поліції 3 червня партія організувала масові акції у Стокгольмі та Гетеборзі, відомі як піратські демонстрації. У своїй промові лідер партії Рікард Фальквінге порівняв обмеження на файлообмін з монополією церкви на розповсюдження знань у Середньовіччя та закликав боротися за право на вільний обмін інформацією. Крім Партії піратів, у цих виступах також брали участь молодіжні організації Партії зелених, Народної ліберальної партії та Лівої партії.

На кілька днів основною темою обговорень у Швеції стала проблема авторського права та принципів розповсюдження інформації. Основним інтересом партії, окрім критики запропонованих Міністром юстиції Томасом Бодстремом обмежень на розповсюдження інформації (як згодом виявилося, запропонованих під тиском США), стало право на вільну інформацію та формування правової держави. Крім того, задля захисту права на обмін інформацією партія розробила нову послугу «darknet», яка дозволяє користувачам через захищений VPN-канал отримати IP-адресу, яку неможливо відслідкувати.

На парламентських виборах 17 вересня 2006 року здобула 34 918 голосів, що становить 0,63 % від загальної кількості виборців, що взяли участь у голосуванні. Партія піратів посіла десяте місце та не подолала прохідного бар'єраОфіційні результати виборів 2006 року . Якби партія набрала принаймні 1 %, їй би компенсували кошти на друк бюлетенів, а в разі отримання партією 2,5-відсоткової підтримки партія отримала б кошти для наступної виборчої кампанії.

2006—2009 роки: реформування та тріумф у Європарламенті

Після поразки на виборах 2006 року стратегія партії була змінена. Було створене молодіжне крило партії «Молодий пірат» (), яке станом на лютий 2011 року налічує 5287 членів і є третім за чисельністю молодіжним крилом шведської політичної партії, поступаючись лише молодіжним союзам Поміркованої партії та Соціал-демократичної партії. Основним завданням молодіжного крила є підготовка нових політиків для поповнення лав партії. Суттєвим є те, що молодіжне крило фінансується переважно з бюджету за рахунок надходжень від податків, отримавши близько 1,3 мільйонів крон фінансової допомоги попри те, що ідеї, висловлені організацією, зокрема щодо відхилення угоди про авторське право, протилежні до позиції уряду.

У новій версії програми партії від січня 2008 року більше уваги приділялося прагненню демократизації суспільства, формуванню вільного ринку, громадянського суспільства та втіленню інформаційної приватності. У новій редакції програми залишилися основні положення щодо авторського права та інтелектуальної власності, які були проголошені ще при заснуванні партії Pirate Party Declaration of Principles 3.1 .

У 2008 році партія активно брала участь у кампанії проти проекту Директиви з забезпечення захисту прав інтелектуальної власності (IPRED), яка увійшла в історію як «буря в блогах». Після підтримки урядом Швеції цієї директиви підтримка партії дещо зросла. 8 грудня партія провела широко розрекламовану акцію під назвою «День приєднання до Партії піратів» (), яка закликала приєднатися до партії на знак протесту проти прийняття IPRED. Акція принесла успіх: за день до партії приєдналися майже 600 нових членів.

У лютому 2009 року Партія піратів брала активну участь у підтримці звинувачених у судовому процесі проти власників хостингу The Pirate Bay, які звинувачувалися шведською прокуратурою, Міжнародною федерацією виробників фонограм і Американською асоціацією кінокомпаній у порушенні авторських прав на музичні твори та підбурюванні інших до протизаконних дій. Завдяки спричиненому цією подією ажіотажу навколо теми авторських прав 18 лютого популярність партії значно зросла. Після зниження кількості членів партії з 9600 на початку 2007 року до 7205 станом на листопад 2008 року, вже на третій день після початку процесу кількість членів партії сягнула рекордної позначки у 10 000 чоловік, а до кінця березня 2009 року кількість членів сягнула 12,5 тисяч.

1 квітня набула чинності у Швеції Директива з забезпечення захисту прав інтелектуальної власності (IPRED), яка вводила значні обмеження на обмін аудіо- та відеофайлами, внаслідок чого трафік у Швеції знизився на 30 %. Представники Партії піратів висловили своє занепокоєння ситуацією, вважаючи, що інтереси підприємців не повинні шкодити пересічним громадянам, створюючи негативний прецедент вторгнення компаній у приватне життя громадян. Натомість, їх опоненти визнали це рушієм переходу населення від нелегального файлообміну до легального придбання відео- та музичної продукції.

У результаті судового процесу творців The Pirate Bay — шведських програмістів Петера Сунде, Готтфріда Свартгольма, Фредріка Нея та їх спонсора мільйонера Карла Лундстрема — засудили до року позбавлення волі і багатомільйонних штрафів. Це сприяло значному зростанню популярності партії: якщо під час проведення суду чисельність партії зросла майже до 15 тисяч чоловік, то після оголошення попереднього вироку за перші сім годин зросла на три тисячі. Наступного дня на знак протесту проти судового вироку партія провела акцію протесту, яка зібрала близько 1000 осіб. Протягом наступних 10 днів кількість членів партії перевищила 40 тисяч, і вона ввійшла до трійки найчисленніших шведських політичних сил.