Дифто́нг (від — «двоголосний»), або дво́зву́к,Пономарів, Олександр (2011). Культура слова: мовностилістичні поради. Київ: Либідь — у фонетиці складний голосний звук неоднорідної артикуляції, що складається з двох елементів, які утворюють один склад, надаючи йому фонетичної цілісності. Зазвичай дифтонги мають більшу довготу, ніж монофтонги. Властивістю дифтонга є його нероздільність на дві фонеми.
Дифтонги існують у словацькій, чеській, німецькій, англійській, італійській, іспанській, китайській та багатьох інших мовах, а також у Північному наріччі здебільшого у східнополіському говорі, але трапляється і в інших говорах цього наріччя.
Найчастіше в дифтонгах один елемент є вершиною складу, а інший (так званий ґлайд або напівголосний) лише його супроводжує. У залежності від положення вершини складу, розрізняють дифтонги спадні (низхідні), у яких склад утворюється першим елементом (напр. нім. Leid [laɪt], англ. house [haʊs]), та висхідні, в яких склад утворюється другим елементом (напр. ісп. fuego [fuego], словац. riad [riat]).
В мовах світу
Японська В японській мові сполучення /ai/, /au/, /ae/, /ui/, /oi/ зазвичай вимовляються як дифтонги: [ai̯] (ай), [au] (ау), [ae] (ае), [ui̯] (уй), [oi̯] (ой).
Під час чіткої дикції та повільної вимови ці сполучення вимовляються як два окремі звуки: [a.i] (аї), [a.u] (ау), [a.e] (ае), [u.i] (уї), [o.i] (ої).
Німецька Дифтонги в німецькій мові: [] як у слові reich (багатий) [] як у слові Maus (миша) [] як у слові neu (новий) [] як у слові pfui (пф) Присутній у німецькій мові ненапружений голосний середнього ряду низького підняття хоча і не повністю відповідає поняттю «дифтонг», але з огляду на його артикуляцію може таким вважатись. [] wir (ми) [] für (для) [] nur (тільки) [] Meer (море) [] Bär (ведмідь) [] Haar (волосся) [] Frisör (перукар) [] Ohr (вухо) Деякі дифтонги бернського діалекту швейцарської німецької: /iə/ як у слові Bier 'пиво' /yə/ як у слові Füess 'ступні' /uə/ як у слові Schue 'взуття' /ow/ як у слові Stou 'підтримка' /aw/ як у слові Stau 'конюшня' /aːw/ як у слові Staau 'сталь' /æw/ як у слові Wäut 'мир' /æːw/ як у слові wääut 'вибирає' /ʊw/ як у слові tschúud 'вина'
В діалектах української мови Дифтонги — одне з характерних ознак вокалізму діалектів північного наріччя української мови, передусім його східнополіського говору, де в наголошених позиціях вживають два дифтонги — передньорядний /iе/ і задньорядний /uо/. Дифтонг /iе/ є рефлексом давніх голосних *ē та *ě (ѣ) ([piet͡ʃ] — «піч», [dʲied] — «дід», [paˈpʲier] — «папір»). Дифтонг /uо/ є рефлексом давніх голосних *ō, *ē ([kuon̪ʲ] — «кінь», [wuoɫ] — «віл», ['puoznɔ] — «пізно», ['tʲuotka] — «тітка»). Згідно з експериментально-фонетичними дослідженнями, дифтонги /iе/, /uо/ є переважно спадними двозвуками (перші елементи фонетично виразніші за другі), висхідна ж артикуляція цих дифтонгів трапляється значно рідше.
Рефлексацію давніх голосних *ō, *ē у вигляді дифтонгів подекуди фіксують також і в південно-східномуКомісарова Л. П. До питання про рефлекси давніх о, е в говорах української мови (За матеріалами сіл Єндовища та Воскресенівки, Семилуцького району, Воронезької області) // Праці ХІ Республіканської діалектологічної наради. — К.: Наук. думка, 1965. — С. 177—179., і в південно-західномуІщенко О. Інвентар звуків у діалектах: до проблеми витоків української мови // Український глотогенез: Матеріали міжнародної наукової конференції / Відп. ред. В. Мойсієнко. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 100.Павлюк М., Робчук І. Рефлекси давніх о, е в нових закритих складах в українських говірках Румунії // Праці ХІІІ Республіканської діалектологічної наради. — К.: Наук. думка, 1970. — С. 113—121. наріччях української мови.
Див. також Монофтонг Трифтонг Монофтонгізація
Примітки
Джерела
Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. — К.: Видавничий центр «Академія», 2005, стор. 106—110 Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. — К.: Видавничий центр «Академія», 2008, стор. 125.