Ігельстром Костянтин Густавович (Євстахійович) (, Шумськ Кременецького повіту Волинської губернії — ) — член таємного Товариства військових друзів у Росії, капітан Литовського пионерного (саперного) батальйону.
Біографія Походить із сім'ї генерал-майора, командира 2-ї бригади Литовської уланської дивізії Густава (Євстафій) Густавовича Ігельстрома. Виховувався в першому кадетському корпусі, звідки випущений прапорщиком у Перший піонерний батальйон у 1816 році. Переведений у Литовський піонерний батальйон — 30 червня 1823 року, капітан — 28 лютого 1825 року.
Член таємного Товариства військових друзів, яке за своєю ідеологією було близьким до декабристів. У грудні 1825 року намагався підняти повстання у військах Окремого литовського корпусу. 24 грудня роти повинні були присягнути Миколі I. Ігельстром умовляв офіцерів і солдатів піонерного батальну, а також Самогитського гренадерського полку і Білостоцького піхотного полку не присягати Миколі I, а присягати Костянтину ПавловичуОбщество военных друзей. Извлечение из выписи, составленной в Аудиториатском департаменте по военно-судному делу Литовского пионерного батальона о капитане Игельстроме, поручике Вегелине и прочих. Приложение Б. //Декабристы. Биографический справочник под редакцией академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с. 356—357.
Заарештований 27 грудня 1825 року разом із Вегеліним, утримувався у Білостоці. У квітні 1827 року військовим судом засуджений до смертної кари через повішення, по найвищій конфірмації 15 квітня 1827 року після позбавлення чинів і дворянства засуджений до каторжних робіт терміном на 10 років з подальшим поселенням у Сибіру. Вирок приведений у виконання в Бранську — 20 травня 1827 року.
У 1828—1832 роках відбував каторгу в Читинському острозі і Петровському Заводі разом з декабристами. У 1836 році височайше дозволено поступити на службу в Окремий кавказький корпус рядовим. Зараховано піонером 2 класу в Кавказький саперний батальйон у травні 1835 року, де служив до 1843 року і був звільнений у відставку в чині поручика. Перебував під секретним наглядом поліції за місцем проживання в Гродненській або Харківській губернії із забороною в'їзду в Санкт-Петербург і Москву. Жив у станиці Каменської та був керуючим Донецькими питущими зборами.
З травня 1847 року — чиновник особливих доручень із берегового нагляду Таганрозького митного округу в чині губернського секретаря.
Помер у військовому поселенні Кремінній.
Родина
Наречена (до засудження) — Рукевич Корнелія Іванівна. Вона проходила у справі Товариства військових друзів. 22 травня 1827 року Корнелія була заточена в Бригітський дівочий монастир у м. Гродно. Общество военных друзей. Извлечение из выписи, составленной в Аудиториатском департаменте по военно-судному делу Литовского пионерного батальона о капитане Игельстроме, поручике Вегелине и прочих. Приложение Б. //Декабристы. Биографический справочник под редакцией академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с. 364
Дружина (з весни 1842) — Берта Борисовна Ельзінгк. Мав сина, який помер у 10 років.
Примітки
Джерела Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с. 73 — 74 Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988 Записки княгини Волконской. — Чита, 1991, Ольшанский П. Н., Декабристы и польское национально-освободительное движение, М., 1959.
Посилання Эльвира Каменщикова. Дело о монастырском заключении