Економічні цикли – це інтервали загального зростання, за якими слідує спад економічних показників. Зміни в економічній активності, що характеризують бізнес-цикли, мають важливі наслідки для добробуту населення загалом, державних установ та фірм приватного сектору.

Існує багато визначень бізнес-циклу.

Найпростіше визначає рецесії як два послідовні квартали негативного зростання ВВП. Більш задовільні класифікації забезпечуються, по-перше, включенням більшої кількості економічних показників, а по-друге, пошуком більшої кількості закономірностей даних, ніж визначення двох кварталів. У Сполучених Штатах Національне бюро економічних досліджень контролює Комітет з датування бізнес-циклів, який визначає рецесію як «значне зниження економічної активності, поширене по всьому ринку, що триває більше кількох місяців, зазвичай помітне в реальному ВВП, реальному доході, зайнятості, промисловому виробництві та оптово-роздрібних продажах»."Business Cycle Dating Committee Announcement January 7, 2008". nber.org. 2008-01-07.

Економічні цикли зазвичай розглядаються як середньострокова еволюція. Вони менше пов'язані з довгостроковими тенденціями, що виникають внаслідок повільно змінних факторів, таких як технологічний прогрес. Крім того, зміна за один період, яка є незвичайною протягом одного або двох років, часто пояснюється шумом; прикладом є страйк робітників або ізольований період негоди.

Окремі епізоди експансії/рецесії відбуваються зі змінною тривалістю та інтенсивністю з часом. Зазвичай їхня періодичність має широкий діапазон від приблизно 2 до 10 років.

Існує багато джерел змін бізнес-циклу, таких як швидкі та значні зміни ціни на нафту або коливання споживчих настроїв, що впливають на загальні витрати в макроекономіці, а отже, на інвестиції та прибутки фірм. Зазвичай такі джерела непередбачувані заздалегідь і можуть розглядатися як випадкові потрясіння циклічної структури, як це сталося під час фінансової кризи 2008 року або пандемії COVID-19.

Історія

Теорія Першим систематичним викладом економічних криз, що суперечило існуючій теорії економічної рівноваги, була праця Жана Шарля Леонарда де Сісмонді «Нові принципи політичної економіки» 1819 року."Over Production and Under Consumption" Archived 2009-04-25 at the Wayback Machine, ScarLett, History Of Economic Theory and Thought До цього моменту класична економіка або заперечувала існування бізнес-циклів,Batra, R. (2002). "Economics in Crisis: Severe and Logical Contradictions of Classical, Keynesian, and Popular Trade Models". звинувачувала їх у зовнішніх факторах, зокрема війні,"Classical Economists, Good or Bad?". Archived from the original on 2009-10-02. або вивчала лише довгострокову перспективу. Сісмонді знайшов підтвердження в паніці 1825 року, яка була першою безперечно міжнародною економічною кризою, що сталася в мирний час.

Сісмонді та його сучасник Роберт Оуен, які висловили подібні, але менш систематичні думки у Звіті Комітету Асоціації допомоги промисловій бідноті 1817 року, обидва визначили причину економічних циклів як перевиробництво та недоспоживання, спричинені, зокрема, нерівністю багатства. Вони виступали за державне втручання та соціалізм відповідно як рішення. Ця робота не викликала інтересу серед класичних економістів, хоча теорія недоспоживання розвивалася як гетеродоксальний розділ економіки, доки не була систематизована в кейнсіанській економіці в 1930-х роках.

Теорія періодичних криз Сісмонді була розвинена в теорію чергуючих циклів Шарлем Дюнуайє,Benkemoune, Rabah (2009). "Charles Dunoyer and the Emergence of the Idea of an Economic Cycle". History of Political Economy. 41 (2): 271–295. doi:10.1215/00182702-2009-003. а подібні теорії, що демонструють ознаки впливу Сісмонді, були розроблені Йоганном Карлом Родбертусом. Періодичні кризи в капіталізмі лягли в основу теорії Карла Маркса, який далі стверджував, що ці кризи зростають за серйозністю, і на основі цього він передбачив комуністичну революцію. Хоча лише побіжні згадки в «Капіталі» (1867) стосуються криз, вони були широко обговорені в посмертно опублікованих книгах Маркса, зокрема в «Теоріях додаткової вартості». У книзі «Прогрес і бідність» (1879) Генрі Джордж зосередився на ролі землі в кризах, зокрема в спекуляціях землею, і запропонував єдиний податок на землю як рішення.

Також можна використовувати статистичне або економетричне моделювання та теорію руху бізнес-циклів. У цьому випадку використовується аналіз часових рядів для виявлення закономірностей, стохастичних сигналів і шумів в економічних часових рядах, таких як реальний ВВП або інвестиції. [Harvey and Trimbur, 2003, Review of Economics and Statistics] розробили моделі для опису стохастичних або псевдоциклів, серед яких бізнес-цикли є провідним випадком. Оскільки добре сформовані та компактні – і прості у впровадженні – статистичні методи можуть перевершувати макроекономічні підходи в багатьох випадках, вони забезпечують надійну альтернативу навіть для досить складної економічної теорії.Harvey, Andrew C.; Trimbur, Thomas M. (2003). "General model based filters for extracting trends and cycles in economic time series" (PDF). Review of Economics and Statistics. 85 (2): 244–255. doi:10.1162/003465303765299774. S2CID 57567527.

Класифікація за періодами У 1860 році французький економіст Клеман Жюгляр вперше визначив економічні цикли тривалістю від 7 до 11 років, хоча він обережно не стверджував про якусь жорстку регулярність.M. W. Lee, Economic fluctuations. Homewood, IL, Richard D. Irwin, 1955Цей інтервал періодичності також є поширеним явищем, як емпірична знахідка, у моделях часових рядів для стохастичних циклів в економічних даних. Крім того, такі методи, як статистичне моделювання в байєсівській системі – див., наприклад, [Harvey, Trimbur, and van Dijk, 2007, Journal of Econometrics] – можуть явно включати такий діапазон, встановлюючи апріорні значення, які зосереджені, скажімо, на 6-12 роках, такі гнучкі знання про частоту бізнес-циклів можна фактично включити до їхнього математичного дослідження, використовуючи байєсівську статистичну парадигму.Harvey, Andrew C.; Trimbur, Thomas M.; van Dijk, Herman C. (2007). "Trends and cycles in economic time series: A Bayesian approach". Journal of Econometrics. 140 (2): 618–649. doi:10.1016/j.jeconom.2006.07.006

Економіст Йозеф Шумпетер стверджував, що цикл Жюгляра має чотири стадії:

Експансія (збільшення виробництва та цін, низькі процентні ставки) Криза (крах фондових бірж та численні банкрутства фірм) Рецесія (падіння цін та обсягів виробництва, високі процентні ставки) Відновлення (акції відновлюються через падіння цін та доходів)

Модель Жюгляра Шумпетера пов'язує відновлення та процвітання зі зростанням продуктивності, споживчої довіри, сукупного попиту та цін.

У 20-му столітті Шумпетер та інші запропонували типологію бізнес-циклів відповідно до їх періодичності, завдяки чому низка конкретних циклів була названа на честь їхніх першовідкривачів або авторів ідей:Schumpeter, J. A. (1954). History of Economic Analysis. London: George Allen & Unwin.

Цикл Кітчина (інвентаризація, наприклад, цикл свинини) 3–5 Цикл Жюглара (інвестиції в основний капітал) 7–11 Ритми Кузнеця (інвестиції в інфраструктуру) 15–25 Хвиля Кондратьєва (технологічна основа) 45–60

Цикл інвентаризації Кітчина тривалістю від 3 до 5 років (за Джозефом Кітчином)Kitchin, Joseph (1923). "Cycles and Trends in Economic Factors". Review of Economics and Statistics. 5 (1): 10–16. doi:10.2307/1927031. JSTOR 1927031

Цикл Жюглара - це цикл інвестицій у основний капітал тривалістю від 7 до 11 років. Для фіксації коливань бізнес-циклу потрібен діапазон періодів, а не один фіксований період, що можна зробити, використовуючи випадкове або нерегулярне джерело, як в економетричній або статистичній системі.

Цикл інфраструктурних інвестицій Кузнеця тривалістю від 15 до 25 років (за Саймоном Кузнецем – також званий «будівельним циклом»)

Хвиля Кондратьєва або довгий технологічний цикл тривалістю від 45 до 60 років (за радянським економістом Миколою Кондратьєвим)Kondratieff, N. D.; Stolper, W. F. (1935). "The Long Waves in Economic Life". Review of Economics and Statistics. 17 (6): 105–115. Bibcode:1935RvE&S..17..105K. doi:10.2307/1928486. JSTOR 1928486

Дехто стверджує, що інтерес до різних типологій циклів зменшився з розвитком сучасної макроекономіки, що мало підтверджує ідею регулярних періодичних циклів."Business cycle notes" (PDF). Archived from the original (PDF) on 2014-01-25. Retrieved 2014-09-22. Подальші економетричні дослідження, такі як дві роботи 2003 та 2007 років, згадані вище, демонструють чітку тенденцію до того, що циклічні компоненти в макроекономічні часи поводяться стохастично, а не детерміновано.

Інші, такі як Дмитро Орлов, стверджують, що прості складні відсотки вимагають циклічності грошових систем. З 1960 року світовий ВВП зріс у п'ятдесят дев'ять разів, і ці множники навіть не встигають за річною інфляцією за той самий період. Крах суспільного договору (свободи та відсутність соціальних проблем) може спостерігатися в країнах, де доходи не збалансовані з вартістю життя протягом циклу грошової системи. В історії зафіксовано тридцять важливих подій прощення боргів, включаючи прощення боргів більшості європейських країн у 1930-х–1954 роках.Khan, Mejreen (2 February 2015). "The biggest debt forgiveness write-offs in the history of the world – Telegraph". Telegraph.co.uk. Archived from the original on 2022-01-12. Retrieved 2018-12-10.

Отже, економі́чний ци́кл — періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Загалом складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Криза (спад) — завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Характеризується: труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового відсотка. Паніка на ринку цінних паперів, курс акцій швидко падає. Закриваються і банкрутують фірми, передусім дрібні.

Спад (рецесія) характеризується скороченням обсягів виробництва і зниженням ділової і інвестиційної активності. Внаслідок цього збільшується зростання безробіття. Офіційно фазою економічного спаду, або рецесією, вважають падіння ділової активності, що триває понад три місяці підряд.

Депресія — фаза циклу, якій властивий застій виробництва. Відтворення — просте. Національний продукт уже не зменшується, але більше не зростає, відсоткова ставка падає до свого мінімального значення. Зростає сукупний попит і готуються умови до пожвавлення виробництва і комерційної діяльності.

Пожвавлення — спостерігається ріст ділової активності, що супроводжується зростанням промислового виробництва та інвестицій, помітного скорочення безробіття, підвищенням особистих доходів і прибутків корпорацій; Нарощування інвестицій, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Найяскравішою ознакою пожвавлення є збільшення платоспроможного попиту. Тому для виходу із застійного стану застосовується стимулювання попиту. Обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня, і економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення (зростання)'' — фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає найвищими темпами. Розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке уже готує ґрунт для наступного спаду і нового економічного циклу.

Зміна економічної кон'юнктури відбувається як результат порушення деяких аспектів рівноваги: Нестабільна політична ситуація держави. Відкриття нових корисних копалин. Надходження іноземних інвестицій. Високий розвиток науково-технічного прогресу.Korotayev, Andrey V., & Tsirel, Sergey V. A Spectral Analysis of World GDP Dynamics: Kondratieff Waves, Kuznets Swings, Juglar and Kitchin Cycles in Global Economic Development, and the 2008—2009 Economic Crisis . Structure and Dynamics. 2010. Vol.4. #1. P.3-57.

Політичний бізнес-цикл