Та́тська мо́ва — група діалектів татів, гірських євреїв і вірмено-татів. Належать до південно-західної підгрупи іранських мов. Розповсюджена в Азербайджані та Росії (Південний Дагестан). Число мовців у Росії близько 3 тис. людей (2002 р., перепис)Перепис населення Росії за 2002 р. . Число мовців у Азербайджані точно не відомо.

Варіанти назв — «зуһун таті», «парсі», «фарсі» чи за назвою місцевості, напр. «лахиджи» від назви с. Лахидж. В Азербайджані розповсюджена в Апшеронському, Кубинському, Дивичинському, Хизинському, Сіазанському, Ісмаіллінському та Шамахинському районах; у Росії — в Південному Дагестані.

Деякі вчені вважають татську мову діалектом перської мови (лахджа-йе таті)«Borhan-e qate’», т. I, Tehran, 1951, с. 41. Від сучасної перської вона відрізняється наявністю ротацизму (відповідністю у відомих положеннях звука «r» перському «d»), звичайною відсутністю ізафету, збереженням низки питомих середньоперських архаїзмів, збереженням іранського v- у початковій позиції. У граматиці — препозитивною якісною означальною конструкцією, відсутністю займенникових енклітик, наявністю низки вторинних особових і невідмінюваних форм дієслова, аналітичних за походженням. Має структурний і лексичний вплив азербайджанської мови. У своїй лексиці татська мова також вельми близька до перської, з відповідним урахуванням фонетичних змін. Із двох типів означальної конструкції, відомих іранським мовам, у татській мові розповсюдженіший тип із препозицією означення, що структурно збігається з аналогічною конструкцією в талиській мовіГрюнберг А. Л., Давидова Л. Х. Татська мова, в кн: Основи іранського мовознавство. Новоіранські мови: західна група, прикаспійські мови. М., 1982.Соколова В. С. . Ч. 1. М.-Л., 1953.

Історично татська мова виходить до середньоперських говірок переселенців у Закавказзі, що відчули надалі могутній вплив із боку класичного фарсі.

Вивчення персомовних творів середньовічних авторів Закавказзя (Хагані) виявляє в них наявність низки особливостей, властивих татській мовіХагані. Диван. Це говорить про те, що прототип нинішньої татської мови почав складатися в Закавказзі у XI-XII ст.

Наразі татська мова вельми подрібнена щодо говірок. Кожні два-три поселення мають свою говірку, відмінність якої від сусідніх добре усвідомлюється мовцями. Для визначення меж між групами говірок істотне значення має значна різниця між шиїтськими та суннітськими говірками. Значний пласт запозичень становлять тюркизми й арабізми. Російські запозичення у великій кількості надходять у післяреволюційний час. Запозичення з міських мов не ідентифіковані.

Мова поки ще недостатньо вивчена. В Азербайджанській Республіці офіційного статусу не має та не викладається. Писемність на основі азербайджанської латиниці. Як літературну мову таті використовують азербайджанську мову. Також висуваються пропозиції використовувати як літературну мову татів перську мову, яка була такою аж до кінця XIX ст.

Посилання

Он-лайн словник гірсько-єврейської мови Зуун джуурі, або гірсько-єврейська мова (немало відомостей про граматику, зокрема відмінювання неправильних дієслів) Короткий розмовник гірсько-єврейської мови Он-лайн бібліотека

Література Агарунов Я. М., Агарунов М. Я. Татско (еврейско)-русский словарь. — М., 1997. Дадашев М. Б. Русско-татский (горско-еврейский) словарь. — М., 2006. Грюнберг А. Л. Язык североазербайджанских татов. — Л., 1963. Грюнберг А. Л., Давыдова Л. Х. Татский язык, в кн: Основы иранского языкознания. Новоиранские языки: западная группа, прикаспийские языки. — М., 1982. Грюнберг А. Л. Татский язык. // Языки мира / РАН. Ин-т языкознания; Редкол.: В. Н. Ярцева (пред.) и др. — М.: Индрик, 1997. — Иранские языки. Ч. 1: Юго-западные иранские языки / Редкол.: В. С. Расторгуева (отв. ред.) и др. — 207 с. Миллер Б. В. Таты, их расселение и говоры. — Баку, 1929. Миллер Б. В. Материалы для изучения еврейско-татского языка. — СПб., 1892. Миллер Б. В. Опыт грамматики татского языка. Ч. 2. — М., 1907. Миллер Б. В. Очерки морфологии еврейско-татского наречия. — СПб., 1892. Миллер Б. В. Татские этюды. Ч. 1. Тексты и татско-русский словарь. — М., 1905. Соколова В. С. Очерки по фонетике иранских языков. Ч. 1. — М.—Л., 1953. Ширвани Хагани Диван.

Примітки