Влахо Буковац (, ім'я при народженні — Б'яджо Фаджоні / ; *, Цавтат, тепер Хорватія — , Прага, тепер Чехія) — хорватський художник кінця XIX — початку XX століття, що працював у стилях імпресіонізму та постімпресіонізму.
Життєпис і творчість
Влахо Буковац народився у Цавтаті поблизу Дубровника. Його справжнє ім'я — Б'яджо Фаджоні (Biagio Faggioni), він походить зі смішаної хорвато-італійської сім'ї, його батько був італійським хорватом із Генуї, а мати — чисто хорватського походженняIgor Zidic, Vlaho Bukovac // газ. Večernji list (м. Загреб).
Художню освіту Буковац здобував у Парижі (з 1877 року) коштом хорватського політика і письменника Медо Пучича. Навчався у Школі красних мистецтв у Александра Кабанеля. Виставлявся у Паризькому Салоні, де мав успіх у критиків. Під час навчання, а також пізніше Влахо Буковац багато мандрував, в тому числі на Чорне море, до Південної (Чилі і Перу) та Північної Америки.
Хоча Буковац отримав художню освіту в дусі академічної традиції, митець був також добре обізнаний з імпресіонізмом, і у власній творчості прийшов до техніки пуантилізма. На початку XX століття імпресіонізм і пуантилізм були провідним напрямком у живопису країн Західних Балкан: крім Буковаця, в цій манері писали словенські імпресіоністи та Надежла Петрович у Сербії.
З 1893 до 1897 року Буковац жив у Загребі, працюючи здебільшого над пейзажами. Одночасно він став центральною фігурою у мистецькому житті міста, заснував художню школу і брав участь в організації Художнього павільйону, однієї з найбільших хорватських галерей і виставкових зал. У 1893 році він організував першу виставку хорватського мистецтва у Палаці Академії.
Через конфлікти був змушений повернутися до Цавтата, де жив у 1898–1902 роках. Потім Влахо Буковац переїхав до Праги, де в 1903 році був призначений професором Академії витончених мистецтв. Празькому періоду творчості Буковаця притаманні переважно портрети. У Празі художник працював до своєї смерті в 1922 році.
У рідному місті художника Цавтаті в будинку, в якому він народився, відкрито Меморіальний музей. Роботи Буковця експонуються в ряді хорватських музеїв (наприклад, Сучасна галерея в Загребі), у цавтатських церкві святого Миколая і в церкві монастиря Діви Марії Сніжної. У 1994 році хорватський режисер Богдан Жижич зняв кінофільм «Влахо Буковац».
Галерея
Примітки
Джерела, посилання та література
Влахо Буковац, художник на www.croatianhistory.net Bukovac, Vlaho. Moj Život. Zagreb: Književni Jug, 1918. Kružić-Uchytil, Vera. Vlaho Bukovac: Život i Djelo. Zagreb: Matica Hrvatska, 1968. Expanded second edition: Zagreb: Nakladni Zavod Globus, 2005. Kružić-Uchytil, Vera. «Prvi nastupi hrvatskih umjetnika na međunarodnoj umjetničkoj sceni od 1896 do 1903 godine.» Peristil 31 (1998): 193–198. Zidić, Igor. Vlaho Bukovac. Zagreb: Moderna Galerija, 2000. Kapičić, Anđe. Bukovac i Crna Gora. Cetinje: Matica Crnogorska, 2002. Rossner, Rachel. ‘"The secessionists are the Croats. They've been given their own pavilion…" Vlaho Bukovac's Battle for Croatian Autonomy at the 1896 Millennial Exhibition in Budapest,' Nineteenth-Century Art Worldwide vol. 6, no.1 (2007)