Бразилія — південноамериканська країна, що лежить у центрі й на сході континенту й займає майже його половину. Загальна площа країни 8 514 877 км², 5,7 % усієї суші (5-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 8 358 140 км², а на поверхню внутрішніх вод — 157 630 км². Площа країни трохи менша ніж площа США (9,629 млн км²) або ніж вся Європа (10,523 млн км²).

Назва Офіційна назва — Федеративна Республіка Бразилія, Бразилія (). Назва країни Бразил () походить від назви сандалового дерева цезальпінії шипуватої (Caesalpinia echinata) з жовто-червоною деревиною, що використовувалася на той час в фарбуванні — «бразил», або «фернамбук». Першим Бразилію для європейців відкрив португальський мореплавець Педру Алваріш Кабрал у 1500 році, який за традицією того часу дав нововідкритій землі релігійну назву Земля Істинного Хреста (), яку незабаром змінили на Земля Святого Хреста (). Закріпленню назви Бразил сприяло і те, що в Європі з XIV століття був відомий міфічний острів Бразиль, що лежить десь в Атлантичному океані і належить до числа так званих «мандрівних» (подібно до Антильських островів, названих на честь мандрівного острова Аптилія).

Історія дослідження території

Географічне положення

Бразилія — південноамериканська країна, що межує з десятьма іншими країнами: на півночі — з Гаяною (спільний кордон — 1308 км), Венесуелою (2137 км), Суринамом (515 км), Французькою Гвіаною (649 км), на північному заході — з Колумбією (1790 км), на сході — з Перу (2659 км), на південному сході — з Болівією (3403 км) і Парагваєм (1371 км), на півдні — з Аргентиною (1263 км) і Уругваєм (1050 км). Загальна довжина державного кордону — 16 145 км. Бразилія на сході омивається водами Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 7491 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76).

Крайні пункти

Час

Час у Бразилії: UTC-3 (-5 годин різниці часу з Києвом). Літній час вводиться третьої неділі жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в третю неділю лютого переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. Континентальна Бразилія лежить у трьох годинних поясах: UTC-5; UTC-4; UTC-3; атлантичні острови Сан-Пауло, Фернандо-ді-Норонія, Триндаді лежать в годинному поясі UTC-2.

Геологія

Корисні копалини

Надра Бразилії багаті на ряд корисних копалин: боксити, золото, залізну руду, марганець, нікель, фосфати, платину, олово, рідкісноземельні елементи, уранові руди, нафту.

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 320 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Піку-да-Небліна (2994 м).

Узбережжя Довжина узбережжя —7 491 км. На півночі береги низинні та мілкорозчленовані бухтами — долинами річок Амазонка, Туріас, Меарін, Ітапекуру. На північному сході — вирівняні з морськими терасами і глибокою затокою Тодуз-ус-Сантус, часто облямовані кораловими рифами; на сході — скелясті, з численними інгрессійними бухтами, у тому числі Гуанабара в Ріо-де-Жанейро. На крайньому південному заході — низинні, лагунові, з великим озером-лагуною Патус. Головні біоми узбережжя — мангрові ліси та рестинга.

Острови

Бразилія володіє архіпелагом Фернанду-ді-Норонья, розташованим на відстані 350 кілометрів на північний схід від найсхіднішої точки її континентальної частини, і декількома острівцями і атолами в Атлантичному океані, такими як: Аброльос, Атол-дас-Рокас, скелі Сан-Педру-і-Сан-Паулу, Триндад і Мартін-Ваз.

Клімат

Територія Бразилії лежить у чотирьох кліматичних поясах, з півночі на південь: екваторіальному (середня і верхня течія Амазонки), субекваторіальному (більша частина країни), тропічному (узбережжя від Ресіфі до Тубарана) й субтропічному (на південь від річки Уругвай). Клімат Бразилії менш різноманітний, ніж її рельєф. Хоча Бразилія — тропічна країна, в ній мало районів, несприятливих для постійного мешкання — занадто спекотних, занадто вологих або з однаковими температурами.

На більшій частині території країни влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, на підвітряних схилах в долині річки Сан-Франсіску відчувається дефіцит вологи. У літньо-осінній період з океану можуть надходити тропічні циклони, вдалині від моря взимку помітний сухий сезон.

У межах Амазонської низовини середня річна кількість опадів — 1800—2300 мм, вони випадають переважно у вигляді злив, характерна постійна висока вологість повітря. Проте тут не буває спеки. Наприклад, в Сантаремі, розташованому трохи південніше екватора, максимальна зареєстрована температура 36° С, а мінімальна 18° С. Взимку холодні повітряні маси (фріажен) часом проникають в Амазонській басейн з півдня, приносячи з собою прохолодну погоду із зливами.

На Бразильському нагір'ї літо тепле і вологе, а зими прохолодні і сухі. У цілому тут температури не такі високі, як в прибережних районах і в Амазонії, а опади випадають у формі злив тільки на великих висотах. У горах поблизу Великого уступу середні річні суми опадів перевищують 1800 мм, сезонні коливання температур різкіші: влітку до початку вологого сезону до 38 °C (при середніх значеннях 28—30 °C), середні зимові температури становлять 19—26 °C залежно від відстані до екватора. Виділяється сухий літній сезон тривалістю від 1 до 5 місяців, коли випадає менш як 50 мм опадів. У цей період дерева скидають листя, а трави стають жорсткими і втрачають кормові якості.

Найбільш посушливі крайні північно-східні райони Бразилії, що одержали назву каатинга. Там випадає найменше опадів (в середньому 500—650 мм на рік). Крім того, режим опадів різко розрізняється по роках. Так, наприклад, в період 1835—1935 більше половини років реєструвалися екстремальні відхилення в обидві сторони від вказаного діапазону. Обробіток земель в таких умовах ставить фермерів на грань банкрутства, оскільки посіви часто страждають від надмірного або недостатнього зволоження.

На північному заході цілий рік панують екваторіальні повітряні маси. Цілий рік спекотно, сезонні коливання температури незначні, значно менші за добові. Перевалюють слабкі вітри. Цілий рік надмірне зволоження, майже щодня по обіді йдуть дощі, часто зливи з грозами.

На узбережжі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають східні пасатні вітри. Зволоження цілком достатнє. У теплий сезон з океану можуть надходити шторми. На узбережжі біля Салвадору цілий рік тримаються високі температури і випадають рясні опади, але далі на південь зими стають холоднішими і дещо сухішими, хоча літні періоди залишаються спекотними і вологими. У Ріо-де-Жанейро середня температура найтеплішого місяця (лютого) — 26° С, а найхолоднішого (липня) — 20° С. Європейцям і північноамериканцям нелегко переносити такий клімат не стільки через спеку, скільки через високу відносну вологість у прибережних районах (особливо в січні).

На крайньому півдні взимку переважають помірні з циклонічною погодою. Значні сезонні амплітуди температури повітря. Рівномірний сезонний розподіл випадіння атмосферних опадів, можливе випадіння снігу. У штаті Сан-Паулу і в південних штатах Бразилії, середні температури не перевищують 14-18 °C, звичайні заморозки. Часом в горах випадає сніг, але тримається він недовго. Вторгнення холодного повітря, подібні тим, які бувають в США і Європі, ніколи не спостерігаються на півдні Бразилії, тому що антарктичні повітряні маси значно прогріваються при проходженні над теплими прибережними водами. Проте взимку при проникненні полярних повітряних мас бувають тривалі періоди хмарної сирої погоди.

Бразилія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 8233 км³.

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 54 тис. км² зрошуваних земель.

Річки

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Найбільша річка в Бразилії, найбільш повноводна і одна з найдовших у світі — Амазонка. Річкова мережа дуже густа. Уся Амазонія, південь Гвіанського і північна частина Бразильського плоскогір'їв зрошуються системою річки Амазонка. Південь Бразильського плоскогір'я — системами річок Уругвай і Парана, захід — притокою Парани — річкою Парагвай, схід належить до басейну річки Сан-Франсиску, північно-східна і східна окраїни плоскогір'я зрошуються короткими річками, що впадають безпосередньо в Атлантичний океан (найбільша річка — Парнаїба). Лише Амазонка зі своїми західними і східними притоками повноводна протягом усього року і судноплавна. Усі річки Бразильського плоскогір'я (крім річок крайнього півдня) мають різкі коливання витрат води з бурхливими паводками (звичайно влітку), буяють порогами і водоспадами (у тому числі Ігуасу на однойменній притоці Парани, Урубупунга і Сеті-Кедас — на Парані, Паулу-Афонсу — на Сан-Франсиску), мають великі запаси гідроенергії (на них збудовані греблі Ясірета та Ітайпу), але судноплавні лише на коротких ділянках, за винятком Парнаїби і Сан-Франсиску.

Озера

Найбільшим озером країни слугує лагуна Патус, загальна площа водного дзеркала 9850 км².

Болота

Найбільше болото країни — Пантанал.

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

Багатство рослинного покриву Бразилії багато в чому обумовлене різноманітністю географічних, кліматичних, ґрунтових і гідрогеологічних умов країни. Тропічний ліс, який покриває басейн Амазонки, становить майже половину тропічних лісів на Землі.

Земельні ресурси Бразилії (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 32,9 %, орні землі — 8,6 %, багаторічні насадження — 0,8 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 23,5 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 61,9 %; інше — 5,2 %.

Сельва (вологий тропічний ліс)