Росіяні́зм — С. 883., росіїзмМойсієнко В. М., Гримашевич Г. І. Терміни для називання мов у різні періоди розвитку структури української мови // Українська мова, 2016, № 2. — С. 162. або руси́зм, — С. 911. — слово або мовний зворот, запозичений з російської мови або побудований за зразком російських слів і виразів.
У разі запозичення до неслов'янських мов є окремим випадком слов'янізму. Відносна частка слів російського походження неоднакова в різних мовах: в одних запозичення обмежуються екзотизмами, в інших вони становлять значний шар лексики. Більший відсоток їх є в мовах тих народів, що проживають близько від російськомовного ареалу, зокрема тих, які тривалий час перебували у складі Росії та СРСР.
Термін У сучасній українській мові спостерігають розбіжності в позначенні такого роду запозичень. Українські мовознавці в дорадянські і радянські часи переважно використовували термін «русизм». Його вживали Агатангел Кримський 1905 року в статті «Деякі непевні критерії для діалектологічної класифікації староукраїнських рукописів», Володимир Самійленко «Чужомовні слова в українській мові» (1918), Олена Курило «Уваги до сучасної української літературної мови» (1923)Дзюбишина-Мельник Н. Позірні русизми XX століття. — 2003.. Слово «росіянізм» зафіксоване у «Академічному тлумачному словнику української мови» (1970—1980) але з позначкою «рідковживане». Найменування запозичень з російської мови «русизмами» є в багатьох мовах: , , , , . Деякі українські словники наводять також варіант «русицизм», але подають його як застарілий.
Б. Грінченко у своїй критичній статті «Галицькі вірші» (1892) чи не вперше вживає щодо таких слів означення москалізми (відповідно до народної назви жителів Великого князівства Московського, Московії)Гончаренко А. Псевдоросіянізми в українській мові // Мова і війна: динаміка мовної системи і мовна політика. Монографія. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2024. — С. 565—614. — ISBN 978-966-489-678-5..
Деякі мовознавці, вважають вживання в українській мові слів «русизм», «русицизм» щодо запозичень з російської мови небажаним. Так, сумніви щодо точності цього терміну висловив мовознавець Микола Лесюк: термін «русизм» можна розуміти двояко, чи як похідне від українського «руський» чи як утворене від («російський») і просте застосовування міжнародного терміну «русизм» спричиняє неточності. Ним був запропонований інший термін, що міг бути звільненим від цієї неоднозначності — «росіянізм». Відомі випадки вживання слова й за радянських часів: Ближчий аналіз Шевченкової мови виявляє в ній і наявність чималої домішки росіянізмів, .. і особливо — церковнослов'янської лексики («Питання походження української мови», 1956, 18). Віктор Мойсієнко використовує термін «росіїзм» і пропонує розрізняти поняття «росіїзм» та «русизм» так: «Росіїзм — запозичення з російської мови. Русизм — запозичення з давньоруської мови (періоду Русі) та руської (періоду Великого Князівства Литовського) до інших мов»Мойсієнко В. М., Історична діалектологія української мови. Нью-Йорк: Penguin Random House, 2016.. Термін «росіїзм» запропоновано у 1993 році М. П. Лесюком.
Заступник директора з наукової роботи Інституту мовознавства ім. О. Потебні Олександр Скопненко вважає, що:Що не так зі словом русизм? // BBC
Історія
Вивчення історії росіянізмів (якщо розуміти під нею період часу, коли російські слова стали засвоюватись іншими мовами) являє собою досить непросту задачу. Це пов'язане, передусім, з проблемою визначення часу, коли починається історія самої російської мови. У працях багатьох російських і радянських лінгвістів до росіянізмів зараховують запозичення не тільки з російської, але й з давньоруської мови, оскільки історію останньої традиційно включають до історії першої. У сучасній українській же лінгвістичній школі такий погляд відкидають, оскільки початок історії власне російської мови відносять до значно пізнішого часу, а саме XIV—XVI ст.
Характер запозичень з російської мови Роль росіянізмів у різних мовах неоднакова. Так, вони налічують значний відсоток лексики в мовах різних народів Росії, а також мовах народів, що жили на території республік СРСР (білоруській, молдавській, татарській, українській, якутській, фінських, кавказьких мовах тощо). Через посередництво російської мови до цих мов проникали й міжнародні слова-інтернаціоналізми, особливо до мов азійських і кавказьких народів. Завдяки значному політичному й культурному впливу СРСР на Монголію, чимало росіянізмів (чи опосередованих інтернаціоналізмів) ми знаходимо й у монгольській мові: платье, кино, ботинк, кило, автобус, ресторан, инженер, трактор, рецептээр («рецепт»), аптек, концерт, консерв, билет тощо.
У західноєвропейських же мовах, носії яких мало знайомі з російською мовою, росіянізмів небагато й вони грають там незначну роль, позначаючи переважно російські реалії й предмети російського побуту, тобто являючись в них екзотизмами: sputnik, kalashnikov, the Kremlin, czar (tsar), boyard, vodka. Проте, серед них зустрічаються й наукові терміни, впроваджені російськими науковцями, зокрема, у галузі ґрунтознавства: gley, podzol, solonchak, solonets, chernozem, kastanozem (останні послужили зразком для інших термінів, напр. phaeozem), географії (tundra, taiga) а також мінералогії (siberite, muskovite).
Росіянізми у мовах світу У розділі наведено кілька прикладів найхарактерніших росіянізмів в мовах світуЯруллина А. Г. , що наочно показують поширеність слів російського походження і їхнє місце в лексичних сегментах різних мов.
Росіянізми в українській мові
У сучасній українській мові існує значна кількість запозичень з російської, у різних сегментах лексики. Сусідство українського й російського народів, а також тривале домінування Російської імперії, Радянського Союзу, що супроводжувалось мовним впливом, не могли не залишити слід на українській мові. Запозичення слів йшло різними шляхами.
У районах компактного проживання росіян й українців були неминучі мовні контакти, що приводили до взаємопроникнення лексичних одиниць. Після приєднання Східної України до Московського царства (з другої половини XVII ст.) до української починають проникати численні запозичення з російської мови — адміністративні, суспільно-політичні, виробничі та військові терміни, а також лексика пов'язана з традиційним московським (російським) побутом (поміщик, посланник, чиновник, превосходительство, предводитель, приказ, прикажчик, указ, артіль, завод, рудник, дуло, кріпость, піхота, нагідки, самовар)Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол. О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — : Наукова думка, 1982—.Іжакевич ( — Цілуйко) Г. Питання російсько-українських мовних зв'язків. — К., 1954..
Більша частина українських земель перебувала в складі Російської імперії, тому все офіційне спілкування було російськомовним. Мова судочинства, адміністрації, армії справляла свій вплив на мовлення простих українців. Сумнозвісний Емський указ забороняв видання україномовної літератури, а здобуття освіти національними мовами було й поготів річчю неможливою, через що українська інтелігенція Російської імперії була суцільно російськомовною. Українська залишалась лише засобом побутового мовлення, тобто чисто розмовного стилю, який не міг вдовольнити всі потреби, мав брак багатьох специфічних термінів і висловів.
Чимало запозичень з російської вживали багато які українські письменники — на етапі становлення літературної української мови наприкінці XVIII — початку XIX ст.: вони починали писати свої твори, діставши перед тим російськомовну освіту. Так, в «Енеїді» Івана Котляревського можна знайти такі росіянізми: вкусний, надежда, ногті, обезьяна, разний. Слова з російської літературної мови вживав і Пантелеймон Куліш. Тут можна виявити й «справжні» росіянізми (іздатель, понапечатував), і «псевдоросіянізми»: як старослов'янського (оглашати, глаголати, соблюдати, уповати) так і староукраїнського або діалектного походження (год, послі, тілько, первий, лучче). Багато таких слів і в мові Тараса Шевченка (благодарити, будуще, кровать, лавка «крамниця», лист «аркуш», нарошне, настоящий, нащот, оп'ять, отечество, охота «полювання», первий, положено, получити «одержати», послідній, потеряти, прочий, случай, стоїти «коштувати», сутки «доба», угол, яд). Російські лексичні одиниці часто вживали україномовні письменники російського походження (Марко Вовчок, Микола Хвильовий).
Багато російських запозичень існує в галузі політики (партієць, більшовик, комсомол), техніки (завод, електропоїзд, підшипник), діловодства (указ, законопроєкт).
Росіянізми в літературній мові У списку наведені приклади слів літературної української мови, які відповідно до даних «Академічного тлумачного словника української мови»Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. і «Етимологічного словника української мови» можна ідентифікувати як російські запозичення:
Окремої уваги потребує слово бадьорий, яке часто розглядають як запозичення з Ткаченко О.Б. Запозичені слова // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С. 194.. За альтернативною версією, українське слово пов'язане з діалектним ба́дьо́р («спритність, жвавість»), що сходить до , засвідченого в південноросійських говорахБадзёры // Этымалагічны слоўнік беларускай мовы : у 10 т. / Ін-т мовазнаўства імя Якуба Коласа НАН Беларусі. — Мінск : Беларуская навука, 1978—2017.. Крім того, у білоруському мовознавстві існує досить поважна традиція, згідно з якою є українізмом, що опосередковано підтверджує згаданий напрям запозиченняСкопненко О.І. Юрій Шевельов і вивчення білоруської мови // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. — Вип. 14. — С. 143—151..
Російська мова впливала й на морфологічну структуру українських слів. Наприклад, раніше більш поширена форма за́мір змінилася на намір під впливом .
Слова, що з'явилися під впливом російської З російської мови до української проникали слова не власне російські, але й засвоєні нею іноземні, часто західноєвропейського походження. Російське посередництво, поряд з польським і німецьким, було важливим джерелом для значної кількости іншомовної термінологічної лексики (конференція, декларація, канонада (часте стріляння з багатьох гармат), кібернетика, синтез, біохімія, лауреат, аналіз).
Росіянізми й національна самосвідомість
Суть проблеми Тема російських запозичень є особливо актуальною в близькоспоріднених з нею мовах — білоруській і українській. Тривале перебування народів у складі російськомовних держав, сильний культурний, науковий й технічний вплив з боку росіян не могли не призвести до істотного впливу російської на мови цих народів. Тому для українського й білоруського мовознавства поняття росіянізму стає дуже важливим, бувши не просто питанням етимології деяких слів, а поняттям, пов'язаним з питанням мовного пуризму, культури мовлення. Через це зміст, що вкладають у термін «росіянізм» в українській у білоруській мовах, дещо відмінний від його розуміння в інших мовах. Так, у сучасній українській лінгвістиці під «росіянізмами» часто розуміють не тільки лексику, запозичену з російської мови, але й інші мовні явища, викликані її впливом на українську: наслідування російської вимови, наголосу, синтаксису, а також лінгвістичні кальки з неї. У більшості ж мов «росіянізмами» звуть лише те, що українські мовознавці пропонують звати «лексичними росіянізмами». Деяку плутанину породжує той факт, що деякі автори не розрізнюють в українській мові таких різних форм, як літературне, діалектне, жаргонне мовлення, об'єднуючи все в одне поняття — «українська мова». Під росіянізмами тоді розуміють не тільки слова, що ввійшли до нормативної української, але й до простомовного або жаргонного мовлення (міського, професійного, шкільного, студентського) — з неусталеною лексикою, часто невідбитою в лексикографії. Досліджень же росіянізмів в літературній мові, зокрема в мові українських класиків, значно менше.
Класифікація