G7

Країни G7 та їхні нинішні лідери Прем'єр-міністр Марк Карні

Президент

Канцлер Фрідріх Мерц

Прем'єр-міністр Джорджа Мелоні

Прем'єр-міністр Такаїчи Санае

Прем'єр-міністр Кір Стармер

Президент Дональд Трамп

Президент Європейської комісії — Урсула фон дер Ляєн Голова Європейської Ради — Антоніу Кошта G7, дослівно Група Семи (, у минулому G6 (Група Шести) та G8 (Група Восьми) — міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада).

Лідери цих країн регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику. Крім них у зустрічах бере участь Європейський Союз, проте без права голосувати за проведення щорічних зборів. Щороку група проводить зустріч глав урядів, численні допоміжні зустрічі та політичні дослідження. Міністри країн G7 зустрічаються протягом року. Зокрема, міністри фінансів G7 проводять зустрічі чотири рази на рік. Також відбуваються щорічні зустрічі міністрів з питань зовнішньоекономічної політики та міністрів з питань охорони навколишнього середовища.

Країна-президент групи змінюється щороку в такому порядку: Франція, Сполучені Штати, Велика Британія, Німеччина, Японія, Італія та Канада. Країна-голова приймає на своїй території учасників щорічних зборів та оголошує порядок денний. Останнім часом Велика Британія та Франція висловлюють бажання розширити групу та включити до неї п'ять країн, що розвиваються, так звану «Групу +5»: Бразилію, Китай, Індію, Мексику та Південну Африку. Це зумовлено зростанням політичного впливу цих держав. Ці країни брали участь у попередніх зустрічах як гості, такі зустрічі називають «G7+5».

За станом на 2025-й рік жодна з них не приєднана до G7. Через це вплив «Групи семи» зменшується. Натомість частіше відбуваються зустрічі «Групи двадцяти», що реальніше відбиває стан політико-економічного життя світу.

Історія Концепція створення форуму найбільших у світі індустріалізованих демократичних держав виникла після нафтової кризи 1973 року та подальшого глобального спаду. У 1974 році Сполучені Штати сформували Бібліотечну Групу, неформальну зустріч керівників фінансових відомств Сполучених Штатів, Західної Німеччини, Японії та Франції для обговорення економічних проблем.

У 1975 році французький президент Валері Жискар д'Естен запросив очільників урядів Західної Німеччини, Італії, Японії, Великої Британії та Сполучених Штатів до саміту в Рамбульє і запропонував регулярні зустрічі. Учасники погодились на щорічні зустрічі, організовані керівництвом, яке щорічно змінюється по циклу. Це формування отримало назву Група Шести (G6). На саміті в Пуерто-Рико 1976 року за пропозицією президента США Джеральда Форда та канцлера Німеччини Гельмута Шмідта до групи приєдналася Канада, що змінило назву організації на Групу семи.

У 1991 році, після закінчення холодної війни, СРСР, а потім Росія, почали зустрічі з G7. Із саміту 1994 року в Неаполі група стала відомою як P8 (Політична вісімка) або «G7 плюс 1». За ініціативою президента США Білла Клінтона Росії дозволили брати більшу участь, починаючи з 1997 року, коли група отримала назву Група Восьми або G8. Економіку Росії Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 року зараховував до країн, що розвиваютьсяIMF Advanced Economies List. World Economic Outlook, April 2012, p. 173 .

У 2014 році через військову агресію Росії щодо України держави G7 призупинили підготовку до саміту Групи восьми в Сочі, запланованого на червень 2014 року.  — сказав глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу і нагадав, що члени «сімки» вирішили провести свій саміт у Брюсселі в ті ж дні, коли повинен був відбутися саміт «вісімки» в Сочі.

У спільній заяві на саміті в Брюсселі 4 червня 2014 лідери G7 засудили Росію за порушення суверенітету України. Вони також заявили, що готові запровадити нові санкції проти Росії через її дії в Україні.

У серпні 2019 року Трамп заявив, що можливе повернення РФ до Великої сімки було б вигідним. Він заявив, що ведеться робота з повернення Росії до G7.

У травні 2023 року, в ході 49-го саміту в Хіросімі (Японія), було заявлено, що країни G7 продовжать військову, фінансову та дипломатичну підтримку України, щоб забезпечити поразку рф. Також було зазначено, що країни Групи семи (G7) продовжать постачання Україні зброї навіть у разі завершення військових дійСаміт G7 — що узгодили світові лідери в Хіросімі. 19.95.2023, 18:52.

Структура та діяльність Група семи (G7) створювалась як неформальний форум, тому у неї немає адміністративної структури, на відміну від інших міжнародних організацій, таких як ООН чи Світовий Банк. Група G7 не має постійного секретаріату чи кабінетів для учасників.

Після саміту на той час Група восьми 2008 року, група могла б змінити назву на G9, оскільки президент Єврокомісії брав участь як рівний учасник у всіх заходах саміту.

Президентство у групі ротується серед країн-учасниць на річний термін, що починається з 1 січня. Країна-президент групи відповідає за планування та проведення серій зустрічей на міністерському рівні, керує на саміті голів урядів, що проводиться посеред року.

Зустрічі міністрів збирають разом міністрів з метою обговорення питань, що складають взаємний або глобальний інтерес. Обговорюються теми здоров'я, втілення у життя законів, праці, економічного та соціального розвитку, енергетики, навколишнього середовища, зовнішньоекономічних відносин, правосуддя та питань внутрішньої політики, тероризму та торгівлі. Також проводилися окремі серії зустрічей, так звані «8+5» (на той час), започатковані у 2005 році на саміті у Шотландії, які відвідували міністри фінансів та енергетики усіх восьми (на той час) країн-учасниць групи, а також Бразилії, Китаю, Індії, Мексики та Південної Африки.

У червні 2005 міністри юстиції та міністри внутрішніх справ країн групи G8 (на той час) погодили створення міжнародної бази даних педофілів. Представники G8 також створили спільну базу даних щодо тероризму, який заборонений законодавчо в окремих країнах.

Глобальне потепління та енергетика На саміті 2007 року G8 (на той час) підтримала пропозицію ЄС щодо всесвітньої ініціативи з ефективного використання енергії. Вони погодили проведення досліджень спільно з Міжнародним енергетичним агентством (IEA) та міжнародних заходів щодо сприяння ефективному використанню енергоресурсів. Рік потому, 8 червня 2008, G8 разом з Китаєм, Індією, Південною Кореєю та Європейською Співдружністю заснували Міжнародне партнерство з кооперації ефективного використання енергетичних ресурсів (IPEEC) на зустрічі міністрів енергетики, що проходила у Японії.

Міністри фінансів у рамках підготовки до 34-го саміту керівників країн та урядів країн Великої вісімки (на той час) у Тояко (острів Хокайдо) зустрілись в Осаці (Японія) 13-14 червня 2008, де погодили «План дій країн Великої вісімки щодо кліматичних змін з метою посилення відповідальності приватних та фінансових інституцій». На закритті зустрічі міністри підтримали створення нових Кліматичних інвестиційних фондів (CIFs) Світовим Банком, які допомагатимуть наявним зусиллям до 2012 року, після чого вони об'єднаються в новій структурі під Рамковою конвенцією ООН щодо кліматичних змін (UNFCCC).

Лідери

Порівняльна статистика країн Країна Торгівля млн. USD (2014) ВВП (номінал) млн. USD (2014) ВВП (ПКС) млн. USD (2014) ВВП (номінал) на душу USD (2014)Data refer mostly to the year 2013. World Development Indicators database , World Bank. Database updated on 1 July 2014. Accessed on 3 July 2014. ВВП (ПКС) на душу USD (2014) ІЛР (2015) Населення (2014) Рада Безпеки ООН G7 Комітет сприяння розвитку ОЕСР Економічна класифікація (МВФ) 947,200 1,788,717 1,591,580 50,398 44,843 0.913 35,467,000 Передова 1,212,300 2,846,889 2,580,750 44,538 40,375 0.888 63,951,000 Передова 2,866,600 3,859,547 3,721,551 47,590 45,888 0.916 80,940,000 Передова 948,600 2,147,952 2,127,743 35,823 35,486 0.873 59,960,000 Передова 1,522,400 4,616,335 4,750,771 36,332 37,390 0.891 127,061,000 Передова 1,189,400 2,945,146 2,548,889 45,653 39,511 0.907 64,511,000 Передова 3,944,000 17,418,925 17,418,925 54,597 54,597 0.915 318,523,000 Передова 4,485,000 18,495,349 18,526,477 36,638 36,700 0.865 505,570,700 N/A N/A N/A N/A N/A

Саміти № Дата Країна проведення Лідер країни проведення Місце проведення Зображення 1-й 15–17 листопада 1975 Президент Валері Жискар д'Естен Іль-де-Франс 2-й 27–28 червня 1976 Президент Джеральд Форд Дорадо, Пуерто-Рико 3-й 7–8 травня 1977 Прем'єр-міністр Джеймс Каллаган Даунінґ-стріт, 10, Лондон 4-й 16–17 липня 1978 Канцлер Гельмут Шмідт Бонн 5-й 28–29 червня 1979 Прем'єр-міністр Охіра Масайосі Токіо 6-й 22–23 червня 1980 Прем'єр-міністр Франческо Коссіґа Венеція 7-й 20–21 липня 1981 Прем'єр-міністр П'єр Трюдо Квебек 8-й 4–6 червня 1982 Президент Франсуа Міттеран Версаль 9-й 28–29 травня 1983 Президент Рональд Рейган Вільямсбург 10-й 7–9 липня 1984 Прем'єр-міністр Маргарет Тетчер Лондон 11-й 2–4 травня 1985 Канцлер Гельмут Коль Бонн 12-й 4–6 травня 1986 Прем'єр-міністр Накасоне Ясухіро Токіо 13-й 8–10 червня 1987 Прем'єр-міністр Амінторе Фанфані Венеція 14-й 19–21 червня 1988 Прем'єр-міністр Браян Малруні Торонто 15-й 14–16 червня 1989 Президент Франсуа Міттеран Париж 16-й 19–11 липня 1990 Президент Джордж Герберт Вокер Буш Х'юстон 17-й 15–17 липня 1991 Прем'єр-міністр Джон Мейджор Лондон 18-й 6–8 липня 1992 Канцлер Гельмут Коль Мюнхен 19-й 6–9 липня 1993 Прем'єр-міністр Міядзава Кійті Токіо 20-й 8–10 липня 1994 Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі Неаполь 21-й 15–17 червня 1995 Прем'єр-міністр Жан Кретьєн Галіфакс 22-й 27–29 червня 1996 Президент Жак Ширак Ліон 23-й 20–22 червня 1997 Президент Білл Клінтон Денвер 24-й 15–17 травня 1998 Прем'єр-міністр Тоні Блер Бірмінгем 25-й 21–23 липня 1999 Канцлер Герхард Шредер Кельн 26-й 21–23 липня 2000 Прем'єр-міністр Морі Йосіро Наґо 27-й 20–22 липня 2001 Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі Генуя 28-й 26–27 червня 2002 Прем'єр-міністр Жан Кретьєн Альберта 29-й 1–3 червня 2003 Президент Жан Кретьєн Евіан 30-й 26–27 червня 2004 Президент Джордж Вокер Буш Джорджія 31-й 6–8 липня 2005 Прем'єр-міністр Тоні Блер Единбург 32-й 15–17 липня 2006 Президент Володимир Путін Стрєльна 33-й 6–8 червня 2007 Канцлер Ангела Меркель Гайлігендамм 34-й 7–9 липня 2008 Прем'єр-міністр Фукуда Ясуо Тояко 35-й 7–9 липня 2009 Прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі Л'Аквіла 36-й 25–26 червня 2010 Прем'єр-міністр Стівен Гарпер Онтаріо 37-й 26–27 травня 2011 Президент Ніколя Саркозі Довіль 38-й 18–19 травня 2012 Президент Барак Обама Кемп-Девід 39-й 17–18 червня 2013 Прем'єр-міністр Девід Кемерон Лох-Ерн 40-й4–5 червня 2014 Президент Європейської Комісії Жозе Мануел БаррозуГолова Європейської Ради Герман Ван Ромпей Брюссель 41-й 7–8 червня 2015 Канцлер Ангела Меркель Замок Ельмау 42-й 26–27 травня 2016 Прем'єр-міністр Шіндзо Абе Шіма 43-й 26–27 травня 2017 Прем'єр-міністр Паоло Джентілоні Таорміна 44-й 8–9 червня 2018 Прем'єр-міністр Джастін Трюдо Квебек 45-й 24–26 серпня 2019 Президент Емманюель Макрон Біарриц 46-й скасовано Президент Дональд Трамп Кемп-Девід 47-й 11–13 червня 2021 Прем'єр-міністр Борис Джонсон Сент-Айвз 48-й 26–28 червня 2022 Канцлер Олаф Шольц Замок Ельмау 49-й 19–21 травня 2023 Прем'єр-міністр Фуміо Кішіда Хіросіма 50-й 13–15 червня 2024 Прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні Фазано 51-й 2025 Прем'єр-міністр Марк Карні Кананаскіс 52-й 15-17 червня 2026 Президент Емманюель Макрон Ев'ян-ле-Бен

Див. також G8

Примітки

Література І. О. Мінгазутдінов. Велика сімка // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання Велика сімка //