Ісландський мохВерзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» — Ленинград, 1964, — 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз., цетра́рія ісла́ндська, ісла́ндський лиша́йник, легкове́ць ( (L.) Ach.) — вид листовидно-кущових лишайників родини пармелієвих (Parmeliaceae) заввишки до 10—15 см.

Він утворює дернівник, а іноді і суцільний хрусткий килим, що складається з кучерявих кущиків з коричневими стрічкоподібними лопатями з білою підкладкою. Лишайники ростуть дуже повільно, збільшуючись в рік на 3-5 міліметрів. Кущик в 10 сантиметрів має від народження 30 років.

Морфологічна характеристика Слань має вигляд білувато- або зеленкувато-коричневих кущиків, що складаються з плоских, коритовидно згорнутих лопатей до 10 см заввишки та 0,5-4 см завширшки. Знизу лопаті червонуваті. Їхні краї зазвичай з війками. Від KOH слань жовтіє. Зрідка на ній розвиваються соредії та ізидії. Апотеції також трапляються зрідка — вони розташовуються на краях або на верхівках розширених лопатей і забарвлені так само, як і слань. Росте на ґрунті в соснових лісах, на болотах серед мохів. В Ісландії та інших північних країнах цетрарію ісландську після спеціальної обробки використовують як домішку до борошна при випіканні хліба. У народній медицині відвари ісландського моху використовують як стимулюючий засіб для підвищення загального тонусу організму. Входить у раціон північних оленів.Ботаніка. Водорості та гриби: Навчальний посібник, 2-ге видання, переробл. — К.: Арістей, 2006. — 476 с.

Екологічна приуроченість Це гірський піщано-лісовий лишайник. Росте на бідних ґрунтах, на відкритих і напіввідкритих місцях.

Поширення Найбільш поширений цей лишайник у високогір'ї, серед трав'яних або чагарникових рослин (на гірських хребтах Чорногори, в Гуцульських Альпах, Горганах, на Боржавських полонинах). Останніми роками зменшуються площі через інтенсивне збирання заготівельниками.

Хімічний склад Ісландський мох містить розчинного крохмалю (ліхенін, що при гідролізі дає глюкозу, розчиняється в гарячій воді, від йоду не синіє) 44 % і цукру 3 %. Містить до 70 % вуглеводів, цетрарин, фумарпротоцен-трарову, аскорбінову, фолієву, фумарову та інші кислоти, камедь, цукри, досить багато йоду і бору, антибіотики — протоліхестеринову та уснінову кислоти, мінеральні солі.

Застосування

У харчуванні У північних країнах ним харчуються не тільки олені, а й люди. Перш ніж вживати лишайник в їжу, необхідно видалити з нього гіркі речовини. Для цього його вимочують у воді з содою або поташем протягом доби. На 1 літр води кладуть 5 грамів соди або поташу. Якщо соди немає, її може замінити луг, що виготовляється з золи. Луг отримують, розчиняючи 50 грамів золи в 1 літрі води. Для вимочування 1 кілограма лишайника необхідно 8 літрів лугу, розведеного 16 літрах води.

Лишайник, вимочений протягом доби в розчині соди або лугу, промивають у воді й залишають стояти ще добу залитим чистою водою. Потім рослину висушують і подрібнюють на борошно, яке додають до житнього борошна при випічці хліба.

Подрібнений лишайник, прокип'ячений протягом однієї-двох годин, розварюється, перетворюючись на драглисту масу зі слабким грибним запахом. Якщо таку масу процідити, то можна отримати «холодець» чи «желе». Розварений лишайник цілком замінює желатин, тільки він непрозорий.

У Швеції з крохмалю лишайника одержують патоку, цукор і спирт.

У медицині З лікувальною метою використовують всю слань лишайника (Lichen islandicus), яка містить в собі понад 70 % вуглеводів, серед яких найбільшу питому вагу займає лишайниковий крохмаль (ліхенін), а також кристалічні гіркі речовини — центрарин, фумарову та інші кислоти, камедь, цукор, досить багато йоду і бору, антибіотики — протоліхестеринову та уснінову кислоти, які вбивають туберкульозні бактерії.

Для одержання крохмалю слань лишайника кладуть у кип'ячу воду й охолоджують.

Близько 200 років тому лишайник широко використовувався ісландцями. Його давали виснаженим хворим як харчувальний засіб і для регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту. Ісландський мох діє обволікаюче на слизові оболонки, а тому його п'ють при розладі кишечника, атонії шлунка, хронічних запорах, відсутності апетиту і захворюваннях легень.

Відвар ісландського моху при охолодженні дає густу слизисту масу, яка має драглистий вигляд. На заварку беруть 2 чайні ложки на 2 склянки холодної води, доводять до кипіння, охолоджують і п'ють протягом дня ковтками. Або 20—50 г сировини обливають 3/4 л кип'ятку і варять пів години; одержаний відвар п'ють протягом дня.

З лишайників готують препарат бінан (натрієва сіль уснінової кислоти), який застосовують як зовнішнє при гнійних ранах і опіках (А. Ф. Гаммерман та ін., 1963).

Заготівля Ісландський мох збирають цілорічно. Очищають від сторонніх домішок і сушать на відкритому повітрі. Взимку його викопують з-під снігу..

Охорона У 2020-х роках природоохоронці повідомили про зростання масштабів комерційної заготівлі ісландського моху у високогір'ї Українських Карпат. За їхніми даними, збір лишайника значно активізувався після покращення транспортної доступності окремих високогірних районів. Ісландський мох входить до складу рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, тому їх використання регулюється природоохоронним законодавством, а для промислової заготівлі потрібен спеціальний дозвіл (лісовий квиток). Під час незаконної заготівлі лишайник часто виривають разом із субстратом, що призводить до пошкодження ґрунтового покриву та високогірних рослинних угруповань, відновлення яких може тривати десятиліттями. У 2024 році Державна екологічна інспекція Карпатського округу повідомила про притягнення до адміністративної відповідальності сімох осіб за незаконну заготівлю ісландського моху на території Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Примітки

Посилання ЦЕТРАРІЯ ІСЛАНДСЬКА (ісландський «мох») //Фармацевтична енциклопедія