Венеди́кт Миха́йлович Площа́нський (23 березня 1834, Калуш — 8 лютого (21 лютого) 1902, Вільно) — український публіцист, громадський діяч й історик з москвофільськими поглядами, який зрештою емігрував до Російської імперії.

Життєпис Народився в м. Калуші.

Освіту здобув у Львівському університеті. Був прихильником москвофільства: єдності «русского» народу в трьох його гілках — білоруській, великоросійській і малоросійській, брав участь у галицько-російському русі за національне відродження в Австро-Угорської імперії. Став прихильником «святоюрців». У 1865 році став членом рософільського товариства «Галицько-руської матиці».

5 травня 1870 року був прийнятий у Ставропігійський інститут.В. P. Ваврикъ. Члены Ставропигіона за 350 лѣтъ. (1586—1936), архив 2012 г. Від 1872 р. — Народного дому у Львові, товариства імені М. Качковського (і був їх головою у 1877—1880 роках).

У 1861—1886 роках опублікував краєзнавчі нариси про майже 100 місцевостей Галицької Русі.

Від 1874 року — член-кореспондент Московського археологічного товариства.

У 1871—1887 роках працював останнім редактором, а пізніше і видавцем націоналістично-консервативної великої галицько-російської газети «Слово» у Львові. У 1882 році виступав фігурантом «Справи Ольги Грабар», відкритої владою Австро-Угорської імперії в межах боротьби з «русофілами», отримавши 5 місяців тюремного ув'язнення за звинуваченням у державній зраді. Звільнився. 1887 року емігрував до Російської імперії, прийняв її підданство і влаштувавсь працювати у Віленській археографічній комісії з розбору давніх актів. Був виконуючим обов'язки окремого цензора з внутрішньої цензури в м. Вільно з 3 березня 1894 року до 24 лютого 1901 року.

Помер у м. Вільно.

Праці Видав праці з історії Холмщини — «» (два томи, Вильно, 1899 р., 1901 р.). «»; друкувався у виданні «». Галицко-русский город Станиславов. — «Науковый сборник Галицко-Русской матицы за 1868 г.», Льв., 1869 г., — С. 15—56. «Некоторые села Галицкой Руси» (1872) Бродовский замок в начале австрийского владычества до 1786 г. — Слово, 1874 г. — № 108. Буск, город и бывшее княжество того же имени на Галицкой Руси. — «Литературный сборник Галицко-Русской матицы за 1871 г.». — Львов, 1871, — С. 67—98. Бучач. — Слово (Льв.), 1865 г., № 6575. Написав велику кількість статей про галицькі місцевості, які склали книгу «» (1872 р.).

Примітки

Джерела

Орлевич І. В. Площанський Венедикт // Сухий О. Від русофільства до москвофільства: Російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у XIX столітті. Львів, 2003. Орлевич I. Товариство імені М. Качковського // Історія Львова, т. 2. Львів, 2007.

РГИА. Ф.776. Оп. 20. Д.1358. Новый энциклопедический словарь: В 48 т. / Под ред. К. К. Арсеньева. — Т.1-29. — , 1911—1916.

Посилання

Орлевич І. В. Площанський Венедикт , сайт «Інститут історії України Національної академії наук України» Бібліографія: Площанський Венедикт Михайлович Твори: Площанський Венедикт Михайлович Лехман Тарас, Культура і побут села Добрячин у дослідженнях Венедикта Площанського: етнографічні записи 1850-1860-х рр. , сайт Червоноградської міської централізованої бібліотечної системи. Биография: Площанский Венедикт Михайлович , Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона Цензоры Вильно XIX и начала XX века. (Белорусский сборник № 3.) Площанский Венедикт Михайлович