Григо́рій Юхи́мович Распу́тін (, потім змінив прізвище на Нових, , охрещений 22 січня 1869 — вбитий 30 грудня 1916) — сибірський селянин, фаворит Миколи II та цариці Олександри Федорівни, політичний авантюрист, який в ролі «святого старця», що володіє незвичайними здібностями, з'явився у царському дворі і, починаючи з 1907 року, чинив усе більший вплив на самодержця і його сім'ю. В останні роки правління царя Миколи ІІ став чи не найвпливовішою людиною того часу.

Життєпис Распутін не був ані ченцем, ані святим; за все своє життя він ніколи не належав до жодної релігійної секти.M. Rasputin (1934) My Father, p. 23. Але він був одержимий релігієюC. Wilson, Rasputin and the Fall of the Romanovs, 1964, p. 14. і вражав інших своїм пізнанням в Біблії і вмінням доступно її пояснити.Rasputin: The Untold Story by Joseph T. Fuhrmann, p. 28Rasputin: Prophet, Libertine, Plotter by T. Vogel-Jorgensen and William Frederick Harvey, p. 35 Його вважали кочівним мандрівником, або прочанином. Була досить розповсюдженою віра в надзвичайні сили Распутіна зцілювати тілесні ушкодження. У 1907 році імператор Микола II та його дружина Олександра Федорівна запросили Распутіна до царського двору для того, щоб він вилікував їхнього тяжкохворого сина — єдиного нащадка престолу, царевича Олексія, що страждав від гемофілії. На думку цариці, від Распутіна залежало здоров'я її сина та добробут монархії.G. King (1994), p. 191.

Послідовники Распутіна вважали його екстрасенсом та цілителем.Rasputin: The Mad Monk [DVD]. USA: A&E Home Video. 2005. Він говорив малозрозумілим сибірським діалектомThe Real Tsaritsa by Madame Lili Dehn і ніколи не розмовляв на публіці.B. Moynahan (1997) Rasputin. The saint who sinned, p. 164. Цариця та її сім'я бачили в ньому «людину Божу», ясновидця, проте вороги сприймали його як шахрая, розпусника, демона або іноземного агента.

Распутіна було вбито в ніч на 17 грудня 1916 року (30 грудня за новим стилем) у палаці Юсупових на Мийці у Петербурзі. Змовники: Фелікс Юсупов, Владімір Пуришкевич, великий князь Дмітрій Павлович (двоюрідний брат імператора).

Політичний вплив У той час, як вплив Распутіна на царську родину і був, можливо, перебільшений, історики згодні в тому, що його присутність відіграла значну роль у зміцненні протестів проти царя та його дружини безпосередньо перед самою Лютневою революцією 1917 року.C.L. Sulzberger, The Fall of Eagles, pp. 263–278, Crown Publishers, New York, 1977 Змовники, які не змирились з тим, що селянин був настільки близький до імператорського подружжя, намагались віддалити Распутіна і змусити царицю відмовитись від політичної діяльності.

Пророцтва Видання «Українська газета» наводить так звані «пророцтва Распутіна», що охоплюють як долі його сучасників, так і набагато пізніші історичні періоди. Видання не вказує походження цих пророцтвПРОРОЦТВА ГРИГОРІЯ РАСПУТІНА, ЯКИМ КРАЩЕ НЕ ЗБУВАТИСЯ - УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА, тож вони найбільш імовірно є вигадкою неназваних конспірологів.

Містифікація Увесь життєвий шлях Распутіна складається з невизначеностей і оповитий стількома сумнівними мемуарами, чутками і міфами, що неможливо визначити, що з цього є правдою. Не існує жодної історичної особи, що викликала б таку масу сенсаційної та непідтвердженої інформації, окрім Григорія Распутіна.C. Wilson, Rasputin and the Fall of the Romanovs, 1964, p. 11, 14, 16.

Примітки

Посилання

Аврех А. Я. Царизм накануне свержения. — М., 1989. — ISBN 5-02-009443-9 Варламов А. Н. Григорий Распутин-Новый. Серия ЖЗЛ. — М: Молодая гвардия, 2007. — 851 с.  Васильев А. Т. Охрана: русская секретная полиция. В кн.: «Охранка». Воспоминания руководителей политического сыска. — М.: Новое литературное обозрение, 2004. Том 2. Ватала Э. Распутин. Без мифов и легенд. М., 2000 Боханов А. Н. Правда о Григории Распутине. — М: Русский издательский центр, 2011. — 608 с.  Гатиятулина Ю. Р. Музей Григория Распутина //Возрождение исторического центра г. Тюмени. Тюмень в прошлом, настоящем и будущем. Тезисы докладов и сообщений научно-практической конференции. — Тюмень, 2001. С. 24-26. Илиодор (Труфанов С.) Святой чорт. Записки о Распутине. С предисловием С. П. Мельгунова. Типография т-ва Рябушинских. — М., 1917 г. XV, —188 c. Коковцов В. Н. Из моего прошлого. Воспоминания 1903—1919 гг. Тома I и II. Париж, 1933. Глава II Миллер Л. Царская семья — жертва тёмной силы. Мельбурн, 1988. («Лодья»: репринт) Никулин Л. Адъютант господа бога. Роман-хроника. — М., 1927 «Рабочий» № 98 — «Рабочий» № 146 Падение царского режима. Стенографические отчеты допросов и показаний, данных в 1917 г. в Чрезвычайной следственной комиссии Временного правительства. — М.-Л., 1926—1927. В 7 т. Полищук В. В., Полищук О. А. Тюмень Григория Распутина-Нового //Словцовские чтения-2006: Материалы XVIII Всероссийской научной краеведческой конференции. — Тюмень, 2006. — С. 97-99.  Пуришкевич В. М. Дневник за 1916 года (Смерть Распутина) // «Житие блудного старца Гришки Распутина». — М., 1990.  Распутинская тема на страницах изданий наших дней (1988—1995): указатель литературы. — Тюмень, 1996. —60 с. Салтан А. Н. «Распутный» фаворит Его Величества. — Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/34603 . — Заглавие с экрана. — 07.01.17. Святой чёрт: Сборник. — М., 1990. — 320 с.  Симанович А.. Распутин и евреи. Воспоминания личного секретаря Григория Распутина. — Рига, 1924.  Чернышов А. Кто же был «на часах» в ночь убийства Распутина во дворе Юсуповского дворца? //Лукич. 2003. Ч. 2. С. 214—219 Чернышов А. В. В поисках могилы Григория Распутина. (По поводу одной публикации) //Религия и церковь в Сибири. — Вып. 7. С. 36-42 Чернышов А. В. Выбор пути. (Штрихи к религиозно-философскому портрету Г. Е. Распутина) //Религия и церковь в Сибири. — Вып. 9. С.64-85 Чернышов А. В. Кое-что о распутиниаде и издательской конъюнктуре наших дней (1990—1991 гг.) // Религия и церковь в Сибири. Сборник научных статей и документальных материалов. — Тюмень, 1991. Вып.2. С. 47-56 Шишкин О. А. Убить Распутина. М., 2000 Юсупов Ф. Ф. Воспоминания (Конец Распутина) Опубликовано в сборнике «Житие блудного старца Гришки Распутина». — М., 1990.

Джерела Григорий Распутин /24.СМИ/ Кто и как 100 лет назад убил Григория Распутина? /BBC, Русская служба/