Джова́нні Вірджи́ніо Скіапаре́ллі (; 14 березня 1835 — 4 липня 1910 — італійський астроном та історик науки. Скіапареллі запровадив систему номенклатури деталей поверхні Марса, яку використовують дотепер; до нього об'єкти на планеті називали на честь сучасних астрономів, подібно до карти Місяця ван Лангрена, що передувала карті Гевелія.

Біографія

Народився 14 березня 1835 року в Савільяно в П'ємонті. 1854 року закінчив Туринський університет. У 1857—1859 роках навчався в аспірантурі в Берліні під керівництвом директора Берлінської обсерваторії Йоганна Франца Енке. У 1859—1860 роках працював у Пулковській обсерваторії поблизу Санкт-Петербурга. Повернувшись до Італії, отримав посаду другого астронома в обсерваторії Брера в Мілані, де пропрацював понад сорок років. У 1862 році він змінив на посаді директора обсерваторії. Також працював професором Міланського університету.

Скіапареллі здобув міжнародну славу завдяки дослідженням Марса. Він створив одні з найкращих тогочасних карт Марса і з великою точністю визначив розташування багатьох деталей поверхні планети. У своїй класичній праці зі спостережень Марса «Планета Марс» (, 1892) Каміль Фламмаріон зазначив, що праця Скіапареллі є «найвидатнішою роботою, виконаною щодо Марса».

Скіапареллі був членом багатьох італійських та іноземних академій, зокрема Академії дей-Лінчей, Королівської академії наук у Турині та . У 1889 році його призначили сенатором Королівства Італія. Він отримав численні національні й міжнародні відзнаки, зокрема безпрецедентну нагороду — дві премії Лаланда від Французької академії наук. У 1872 році його нагородили золотою медаллю Королівського астрономічного товариства «за дослідження зв'язку між орбітами комет і метеорів». У 1901 році Скіапареллі обрали членом Американського філософського товариства. У 1900 році він вийшов у відставку і помер у Мілані 4 липня 1910 року.

Науковий доробок Скіапареллі спостерігав за подвійними зорями й об'єктами Сонячної системи, зокрема Марсом. 26 квітня 1861 року Скіапареллі вдалося знайти астероїд 69 Гесперія. У 1866 році він вперше показав, що метеорні потоки Леоніди й Персеїди пов'язані з кометами.

У 1877 році Скіапареллі вдалося віднайти марсіанські канали (він назвав їх прямими лініями на поверхні планети). Завдяки такій назві наприкінці XIX — на початку XX століття стала поширеною точка зору про штучне виникнення «каналів» та існування цивілізації на Марсі. Дещо пізніше було доведено, що канали є оптичною ілюзією.

Скіапареллі також помітив, що деякі об'єкти на поверхні Марса залишаються чіткими навіть протягом потужних пилових бур, на основі чого він виніс вірне припущення про їх значну висоту. Сьогодні один із таких об'єктів — гора Олімп (21,9 км) — відомий як найвища гора Сонячної системиMoore 1977, Guide to Mars, p. 120.

У 1872 році Скіапареллі був нагороджений золотою медаллю Королівського астрономічного товариства. На його честь названі кратери на Місяці та Марсі.

Скіапареллі — дядько відомого модельєра Ельзи Скіапареллі.

Відомий своєю теорією метеорів і відкриттям «каналів» на Марсі. Почесний член Петербурзької АН (з 1904 року).

Нагороди й відзнаки 1872 — Золота медаль Королівського астрономічного товариства () 1902 — Медаль Кетрін Брюс

Праці

1873 — Le stelle cadenti (The Falling Stars)

1893 — La vita sul pianeta Marte (Life on Mars) 1925 — Scritti sulla storia dell'astronomia antica (Writings on the History of Classical Astronomy) in three volumes. Bologna. Reprint: Milano, Mimesis, 1997

Див. також 4062 Скіапареллі — астероїд, названий на честь вченого. Скіапареллі (спускний апарат) — спускний апарат, призначений для посадки на поверхню Марса у рамках космічної програми «Екзомарс». Теорія гомоцентричних сфер

Примітки

Література