Петро Григорович Носенко (14 жовтня 1911, Голінка — 24 лютого 1993, Суми) — український комуністичний журналіст часів Голодомору. Педагог 1950-х років. Організатор руху сільських кореспондентів, які співпрацювали із щоденними комуністичними газетами (так звані сількори). За походженням — становий козак, праонук малоросійського дворянина Федора Носенка.
Заступник завідувача відділу чернігівської обласної газети «Молодий комунар» (1932—1933), завідувач друкарні і відповідальний секретар газет військових будівельників «Боец-дорожник» (Хабаровськ, 1933—1936) і «Строитель» (Єврейська автономна область, 1936), відповідальний секретар, заступник редактора, редактор роменської районної газети «За більшовицький колгосп» — «Прапор Жовтня» (1936—1941), інструктор-літератор, заступник відповідального редактора газети штурмової авіабригади «Боевой курс» (Куйбишев, 1942—1946), редактор дубов'язівської районної газети «Ленінський шлях» (1946—1950), відповідальний секретар, завідувач відділу, заступник редактора сумської обласної газети «Більшовицька зброя» — «Ленінська правда» (1950—1971).
Життєпис
Народився у родині станового голінського козака, ветерана Першої світової війни Грицька Носенка та уродженки Брязкунова хутора, що поблизу Дептівки, міщанки Марії Брязкун. Праправнук малоросійського дворянина, колезького асесора Чернігівської губернії Кирила Носенка, прапрапраонук останнього писаря Голінської сотні Леонтія Носенка. Хрещений у голінському Спасо-Преображенському соборі.
У родині батька троє синів козачого стану — Петро (1911), Левко (1915), Іван (1918). Старший — Петро Носенко — відмовився вести батькове господарство і 1928 добився направлення до Конотопського педагогічного училища.
1931 одружується «комсомольським шлюбом» із Марією Могилко — донькою конотопського залізничного інженера Пилипа Могилка. Мали чотирьох дітей: Ігор (1932—1986), Світлана (1936—1995), Олег (1938—1941), Валентина (1944—2018); онук — тележурналіст Ростислав Мартинюк.
Журналістська робота
Перша журналістська робота Петра почалася 1930 року коректором і кореспондентом районної конотопської газети «Селянські вісті». Паралельно — активіст конотопського відділення «Асовіяхему».
Отримує призначення до чернігівської комуністичної газети «Молодий комунар» (Конотоп належав тоді до Чернігівської області), де співпрацює із молодими поетами Олексою Десняком, Пилипом Рудем та Абрамом Кацнельсоном. Готує серію репортажів із районів Конотопщини, де влада в цей час проводила масові убивства голодом. Працює згідно з політичною лінією комуністів, які приховували голод.
Восени 1933 року 22-річного журналіста забирають до радянської армії. Петро стає співробітником армійської газети «Дорожник-строитель», а його дружина влаштувалась складальницею у полковій друкарні, подорожуючи пліч-о-пліч три роки по хабаровських сопках з чоловіком. Петру вперше довелось працювати російською мовою і в штабі округу не могли надивуватись гоголівським неологізмам молодого літератора, як тоді називали працівників преси. Згодом виходить книжка П. Носенка про невелику ще історію їх частини, де поважний розділ присвячений і М. Могилко — єдиній жінці-матері у шляхових військах.
Повернувшись 1936 в Україну, Носенко коротко працює у Чернігові, а восени переїжджає в Ромни. Вже у листопаді 1936, після народження дочки Світлани, займає посаду секретаря роменської районної газети, а згодом редактора. Саме він пропонує, затверджену незабаром, назву роменської газети «Прапор Жовтня», перейменовану після війни на «Комуністичним шляхом» (зараз «Вісті Роменщини»).
Будучи редактором самарської (куйбишевської) газети «Боевым курсом» (пілотної частини ескадри важких бомбардувальників), він складає восени 1942 року серію листів (збереглося 17 об'ємних примірників) до дружини в Оренбург з докладним змалюванням обставин приходу німецької армії у вересні 1941 року до Ромен і області. Ці безцінні документи-свідчення, без сумніву, перлюструвались військовою цензурою, але з великими затримками все ж доходили до адресата. Надалі перевірку листів посилено наказом № 0078/42 від 22 червня 1944 року за підписом Берії та Жукова.
П. Носенко, через відсутність плану евакуації установ міста Ромни, потрапив до зони німецької окупації, тоді як голова райради з заступниками, не попередивши підлеглих і не видавши зброї, чкурнули в чисте поле. І тут почався місяць перебування секретаря роменської газети за спиною передових частин Вермахту.
Вибираючись до радянських територій, натикався на кінні підрозділи, що потрапили у оточення і, після переправи у жовтні через Псло, дістався до Охтирки, де випадковість зберегла його від звинувачень у «співпраці» та може ще шок від київської гекатомби сталінських військ. Так чи інакше, Петро Носенко лишився з того часу в чині капітана, не відправлявся на фронт і, зі всього видно, цей епізод тяжів над подальшою долею журналіста.
У льотній частині в Кінель-Черкасах (українська слобода у Поволжі) працює у військовій газеті, а з 1944 року — в Куйбишеві редактором «Боевого курса», також органу військової частини.
Вже після 1945 року, маючи квартиру, грошовиту роботу у великому поволзькому місті, влаштувавши тут і дружину, написав заяву про переведення у невигідне з економічної точки зору місце — в Україну. І командування пішло на зустріч, бо на «тепле» місце було багато претендентів. П. Носенко наголошував, що, попри умовляння друзів залишитись у військах, він за станом здоров'я — приїжджає в Україну. Після коливань — у Дрогобич, чи у Дубов'язівку — обрав останнє (тоді районне містечко Сумської області), де став редактором місцевої газети. Від роботи в Західній Україні відмовився через фактичний стан війни, що тривав там до 1953 року.
Лише 1947 року П. Носенка залучають до роботи в обласній сумській газеті «Більшовицька зброя» (з 53 року — «Ленінська правда», тепер — «Сумщина»). На посаді заступника редактора Петро Григорович перебував до 1971 року, паралельно обіймаючи посаду голови товариства радянсько-болгарської дружби. В останні двадцять років П. Носенко був дружнім з Л. Капустою, Н. Шойхет, Г. Носенко, Ф. Жученком, Є. Василевською, Б. Худенком.
Бібліографія
1929 1. Носенко П. Г. Умови вступу до Конотопського педтехнікуму на 1929—1930 рік / П. Носенко // Селянські вісті. — 1929. — 11 серпня.
2. Носенко П. Г. Пострілом з обріза — соціалістичного наступу глитайні не зупинити! / П. Носенко // Селянські вісті. — 1929. — 29 вересня. Сторінка про загибель голови Городищенської сільради Миколи Григоровича Топишка.
3. Носенко П. Г. Допомагаємо комунам! Конотопське пролетарське студентство на селі / П. Носенко // Комуна. — 1929. — 14 листопада.
1930 4. Зоря. Надолужити прогаяне / П. Носенко // Комуна. — 1930. — 20 грудня. Про студентів Конотопського педтехнікуму, які посилили свою боєпідготовку.
5. Зоря. У Дубинці замазують хиби / П. Носенко // Комуна. — 1930. — 20 грудня. Про правління колгоспу с. Дубинка Чернігівського району, яке приховує недоліки.
1931 6. Носенко П. Г. За зловживання з позикою — до кримінальної відповідальності / П. Носенко // Комуна. — 1931. — 20 лютого.
7. Носенко П. Г. Роботу осередку поставити на вдарні темпи / П. Носенко // Комуна. — 1931. — 13 червня.
8. Зоря П. Негайно змити ганебну пляму — ліквідувати прорив у виконанні промфінплану / П. Зоря [П. Носенко], Б. Лісовий, Я. Гартований // Комуна. — 1931. — 28 жовтня.
1932 9. Носенко П. Г. Боротьба за хліб / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 20 лютого. Про активістів села Олексіївки (Лозівщини) Чернігівського району, які організувавши натиск на злісних нездатників хліба, знайшли багато прихованого куркульського хліба.
10. Петро Швидкий. Вчимося у комсомольської комуни організовувати працю / [П. Носенко], Іван Тополя // Комуна. — 1932. — 15 березня.
11. Безносенко Р. Переключимося на літні форми політосвіти / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 8 квітня.
12. Носенко П. Г. Масовою роботою — контрольне завдання перевиконаємо протягом дня / Носенко, Каспін, Каганов, Пащенко // Комуна. — 1932. — 12 червня. Про робітників друкарні, які передплатили нову позику 4-го вирішального року та закликають піти за своїм прикладом колективи — електронні, електромоторного та механічно-збирального цехів механічного заводу.
13. Носенко П. Г. За більшовицьку партійність у роботі преси / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 2 серпня. У газеті «Ударник» друкують вірші російською мовою, попри те, що реципієнти — українці.
14. Носенко П. Г. Місячник цивільної авіації. Трудящі Конотопщини! Збудуємо аеропорт Київщини! / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 18 серпня. Про перспективи будування аеропорту в Києві.
15. Носенко П. Г. По-більшовицькому борімося з побудовою аеропорту Київщини / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 28 серпня. Про збирання коштів на збудування аеропорту Київщини.
16. Носенко П. Г. По-бойовому провести черговий призов / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 18 вересня.
17. Носенко П. Г. Річний план хлібозаготівель виконали / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 4 жовтня. Про Артіль ім. Молотова Шпотівської сільради, що цілком виконала річний план хлібозаготівлі 20 вересня.
18. Носенко П. Г. Голодна смерть безробітних у ПАСШ / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 16 жовтня. Про Північно-Американські Сполучені Штати.
19. Носенко П. Г. Голодний похід американських фермерів і безробітних / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 26 жовтня. Про страйк у Америці.
20. Носенко П. Г. Жовтенко спекулює хлібом / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 16 листопада.
21. Носенко П. Г. Марченко — ворог трудящих / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 16 листопада. Про куркуля Івана Марченко із села Дубянка який зриває хлібозаготівлі.
22. Носенко П. Г. Ворогів народу — покарано / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 16 листопада. Про засудження Пролетарським судом куркулів Клюшного Степана та Кравченко Марії.
23. Носенко П. Г. Викрили куркульські дії / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 19 листопада. Про куркуля Федора Півня з хутора Попівський, Соснівської сільради, який злісно не виконував твердих завдань з хлібозаготівлі.
24. Носенко П. Г. Поліція стріляла на голодних безробітних / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 26 грудня. Про безробітних Берліна, у робітничому районі Пойкельн, які пробували захопити харчові крамниці, щоб роздати харчі безробітним. Поліція розганяла демонстрантів пострілами й гумовими палицями.
25. Носенко П. Г. «Досягнення» ПАСШ / П. Носенко // Комуна. — 1932. — 26 грудня. Про самогубства і випадки вбивства дітей через голод у Північно-Американських Сполучених Штатах.
1933 26. Носенко П. Г. Кінь — підшефний комсомолові. Що вже зробили передові осередки Конотіпщини / П. Носенко // Молодий комунар. — 1933. — 4 січня. Про місячник організації догляду коней оголошений Конотопським РК ЛКСМУ.
27. Носенко П. Г. Опортуністична благодушність — практика роменського комсомолу / П. Носенко, А. Ващенко // Молодий комунар. — 1933. — 7 січня. Заклик судити зривників хлібозаготівлі.
28. Носенко П. Г. Про недоліки в роботі політшкіл цехів Конотіпського ПВРЗ / П. Носенко // Молодий комунар. — 1933. — 7 січня. Про упорядкування роботи політичних шкіл.
29. Носенко П. Г. Здійснити шефство комсомолу над конем / П. Носенко, А. Ващенко // Молодий комунар. — 1933. — 10 січня.
30. Пилип Рудь. Трудова книжка комсомольця — дзеркало його роботи / Пилип Рудь [П. Носенко], Ю. Мироненко // Молодий комунар. — 1933. — 17 січня. Про те, що показала перевірка у Степанівці Буринського району.
31. Носенко П. Г. Ленінський призов / П. Носенко // Молодий комунар. — 1933. — 21 січня.
32. Носенко П. Г. Розпочато чистку Переволочанського осередку / П. Носенко // Молодий комунар. — 1933. — 21 січня. Про відкриті збори комсомольського осередку та їх наслідки.
33. П. Рудь. У Ріпках «тиша і спокій» / П. Носенко // Молодий комунар. — 1933. — 28 січня. Про самоперевірку виробничої ролі комсомольця-колгоспника.