Людмила Олексіївна Березіна, в шлюбі Василевська-Березіна літературний псевдонім Дніпрова Чайка (, c. Карлівка (Зелений Яр) —13 березня 1927, с. Германівка) — українська письменниця.
Українська письменниця другої половини ХІХ — початку ХХ століття. Дружина українського громадського діяча, письменника та публіциста Феофана Олександровича Василевського.
Життєпис Народилася у в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (тепер — с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області) в родині священника. Дитинство та молодість провела на півдні України. Закінчивши Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педагогічну діяльність спочатку як приватна вчителька, працювала у сільських школах Херсонської губернії.
В 1885 році в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два вірші Дніпрової Чайки («Вісточка» й «Пісня») та оповідання «Знахарка», яке за своїм характером близьке до запису з народних уст. Дніпрова Чайка працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п'єси, казки, оповідання, нариси. Основні течії її творчості — тяжка селянська доля, життя інтелігенції, революційні події 1905 р.
1885 р. Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона, куди її чоловік був засланий та займав посаду губернського статистика. Вона і тут пише вірші, оповідання, лібрето дитячих опер.
Починаючи з 1887 р., письменниця друкується здебільшого в періодиці Західної України (феміністичний альманах «Перший вінок», журнали «Дзвінок», «Правда», «Зоря»), випускає цикл «Морські малюнки». Особливий інтерес у сучасників і найвищу оцінку критики викликали поезії в прозі («Морські малюнки», «Тень несозданных созданий», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя», «Хвиля»).
Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала казки, вірші, лібрето дитячих опер («Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна»). Твори її для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом. Довгі роки творчі зв'язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української музичної культури Миколою Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор створює свої три дитячі опери, які були написані з 1888 по 1892 рр. («Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна»).
В 1909 р. письменниця захворіла і виїхала на лікування в Одесу, де й перебувала до 1911 р. Невдовзі Дніпрова Чайка тяжко захворіла. Писати змогла вже тільки протягом 1918–1920 рр.
Померла Людмила Василевська-Березіна 13 березня 1927 року в с. Германівці на Київщині. Похована у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2).
Херсонський період Із Херсонщиною пов'язаний значний період життя письменниці. Як писала вона в автобіографії, “пригадую Слобідку Стару, або: Малу Маячку... Отут минуло моє дитинство на половину, бо друга відбулася в Одесі”. На всі вакації дівчина виїздила під Херсон, у села, де правив службу її батько. Це були Мала Маячка і Збур’ївка, – або Гола Пристань, куди на гостини кликав дядько Петро Березін, або Білозерці чи Олешки, де мешкали родичі і друзі.
Закінчивши гімназію, викладала у сільських школах Херсонської губернії.
У 1881 р. стала делегаткою вчительського з’їзду в Херсоні, на якому активно підтримала підсумкову ухвалу про “викладання в школі на рідній мові народу”.
Мешкала у Херсоні у 1885–1887 рр. та 1895–1908 рр. Родина Василевських проживала на вулицях Грецькій, № 15, Гімназичній № 2 й № 12 у власному одноповерховому будинку. Там народились, росли і виховувались їхні діти – Оксана, Наталка та В’ячеслав.
Молоде подружжя, разом із тим, всіляко брало участь у громадському та літературному житті Херсона, створивши активне культурне середовище, куди ввійшла родина Русових – Олександр та Софія, а також Борис Грінченко, Дмитро та Олена Марковичі, Андрій Грабенко-Конощенко та інші. Завдяки херсонській “Громаді” Дніпрова Чайка особисто познайомилася з корифеями української сцени Марією Заньковецькою, Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським, Павлом Саксаганським.
У 1903-1904 рр. письменниця співпрацює з організацією допомоги політичним в’язням Херсонської тюрми. Її дім стає місцем зустрічі місцевих політичних діячів та митців. Людмила Василевська потрапляє до списку неблагонадійних, її заарештовують, а потім за нею встановлюється гласний нагляд поліції.
Херсонський період був досить плідним у творчому житті Дніпрової Чайки. У 1886 році в белетристичному збірнику «Степ», що вийшов у Херсоні, були надруковані два вірші письменниці «На лимані» та «Зірка».
Вшанування пам'яті На державному рівні
16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «1 листопада - 160 років із дня народження Дніпрової Чайки (справжнє ім’я та прізвище - Людмила Василевська-Березіна) (1861-1927), письменниці»
Інше
На честь письменниці названі: вулиці Дніпрової Чайки у Києві, Кременчуку, Кропивницькому, Львові, Полтаві, Херсоні, Бахмуті; провулок Дніпрової Чайки у Первомайську; Херсонська обласна бібліотека для дітей (з 2013 р.). У селі Зелений Яр Миколаївської області, на території, де колись були церква, церковно-приходська школа та будинок сім’ї священика, 1 листопада 2016 року місцеві жителі встановили пам’ятний знак на честь української письменниці Дніпрової Чайки (Людмили Василевської-Березіної). Цей пам’ятний знак увічнює пам’ять про видатну землячку, яка народилася в цьому селі (раніше відомому як Карлівка) 1 листопада 1861 року. На території, де встановлено пам’ятний знак, також закладено міні-парк, що додає місцю особливого значення для громади. Ця ініціатива є важливим кроком у збереженні культурної спадщини та вшануванні пам’яті видатної письменниці, чиї твори залишили значний слід в українській літературі. Також є вулиця Дніпрової Чайки.
Аудіобібліотека творів
Дніпрова Чайка. Самоцвіти Дніпрова Чайка. "Сестрицям Українкам": https://www.youtube.com/watch?v=71Djn1RaIog Дніпрова Чайка. "Дівочий жаль": https://www.youtube.com/watch?v=izc6FHrTOQI Дніпрова Чайка. "Шпаки": https://www.youtube.com/watch?v=xYragMFuQcM
ЗМІ, художня література, літературознавство Олександр Голобородько. «Василевські». Херсонська обласна газета «Наддніпрянська правда», 12 грудня 1991 року. Немченко І. В. Світло надії: Драматична поема. К.-Херсон: Просвіта, 2007. 15 с. ISBN 978-966-8547-96-6. У творі відображено одну з сторінок життя відомої української письменниці Дніпрової Чайки - перебування її в херсонській тюрмі за протиурядову діяльність у 1900-х рр. Оксана Лущевська про Христофора Колумба, Джона Ньюбері, Чарльза Дарвіна, Дніпрову Чайку, Перл Сайденстрікер Бак] / Оксана Лущевська. К. : Грані-Т, 2010. 93 с. : іл. (Життя видатних дітей). 2000 экз. ISBN 978-966-465-320-3
Примітки
Джерела та література Г. П. Герасимова. Дніпрова Чайка // Я. Ю. Голобородько. Дніпрова Чайка //
Посилання
ДНІПРОВА ЧАЙКА | Людмила Василевська-Березіна | Програма «Велич особистості» | 2016 (ВІДЕО) Страница Л. А. Василевской- Березиной на сайте «Николаев литературный» Поема Дніпрової Чайки «Галина криниця» (З неопублікованого) Художній розвиток Дніпрової Чайки Довідка на сайті Миколаївської дитячої бібліотеки Довідка на сайті Херсонської обласної наукової бібліотеки Іван Немченко «Пропагувала українство, як могла». (Літературна й просвітницька діяльність Дніпрової Чайки) Твори Дніпрової Чайки «Життя у нас таке, що тільки рослині не встидно жити» Журнал «Країна» № 95 за 04.11.2011 Дніпрова Чайка. Твори. Кн. 1 / Дніпрова Чайка. – Київ : Вид. Т-во ”Дзвін”, 1919. – 126, 2 с. Дніпрова Чайка – збирач народних пісень Софрон Круть та Дніпрова Чайка Віртуальна вітальня Дніпрової Чайки Дніпрова Чайка. Вільна птиця