Кю́сю, або Кюшю (, Kyushu, «дев'ять провінцій») — третій за величиною острів Японського архіпелагу. Омивається на півночі Японським морем, на сході — Внутрішнім японським морем, на півдні — Тихим океаном, і на заході — Східнокитайським морем.
Топонім «Кюсю» позначає як сам острів Кюсю, так і регіон Кюсю, який включає окрім власне острова Кюсю сусідні острови Цусіма, Ікі, Якусіма, Танегасіма, а також острови Амамі. Інколи до регіону Кюсю відносять архіпелаг Рюкю. У давнину регіон Кюсю називався краєм Сайкайдо.
Географія Рельєф Кюсю гористий, хоча на заході острова є невеликі рівнини. На північному заході знаходяться невисокі гори й пагорби (до 1055 м), а на південному сході — гори середньої висоти. Найвищою точкою острова є згаслий вулкан Кудзю (1791 м). Гори складаються, переважно, породами вулканічного походження, гранітами і сланцями. На Кюсю розташований один з активних японських вулканів — Асо (1592 м). Окрім цього, відомими дієвими вулканами є Кірісіма і Сакура-дзіма.
Кюсю відомий своїми термальними джерелами онсен, особливо поблизу міста Беппо та районах поруч з вулканом Асо. Надра острова відомі кам'яним вугіллям, особливо його північна частина. Кюсю належить до сейсмічно небезпечних зон.
Площа острова — 36 737,6 км², площа регіону — 39.9067,3 км².
Клімат острова субтропічний, мусонний. Опади бувають часто, до 3000 мм на рік, особливо влітку під час тайфунів. Середня температура взимку коливається від 0 °C в горах до 10 °C на узбережжі, а влітку — від 15 °C до 26 °C на узбережжі. Узимку, під час мусонів, частими є перепади температур. Теплу погоду на острові забезпечують теплі течії — Куросіо і Цусімська.
Річкова сітка Кюсю густа. Річки бурхливі, але не повноводні. Для флори характерною є висока поясність. Типові рослини нижнього ярусу (до 850 м) — дуби, камелії, магнолії. Вище ростуть сосни і кріптомерії. На верхніх поясах переважають кущі та луги. Південь Кюсю має відмінну від решти острова флору — переважно пальми й папороть.
Фізична карта Кюсю
Адміністративний поділ Острів Кюсю поділений на 7 префектур. До другої половини 19 століття він поділявся на 11 провінцій. Хоча в складі регіону Кюсю є префектура Окінава. Вона займає частину островів Рюкю. Північ островів належить префектурі Каґосіма. ~ЦентрПровінціяПлоща, км²Населення, ос.Густота, ос./км²Код Каґосіма 鹿児島県 Каґосіма Сацума • Осумі JP-46 Кумамото 熊本県 Кумамото Хіґо JP-43 Міядзакі 宮崎県 Міядзакі Хюґа JP-45 Наґасакі 長崎県 Наґасакі Хідзен • Цусіма • Ікі JP-42 Ойта 大分県 Ойта Бунґо JP-44 Саґа 佐賀県 Саґа Хідзен JP-41 Фукуока 福岡県 Фукуока Тікудзен • Тікуґо JP-40 Острови Рюкю (част.) Окінава 沖縄県 Наха Не було 2280,98 1 460 718 640 JP-47
Історія
Кюсю вважають колискою японської державності. За переказами саме цей острів був місцем сходження небесних богів, які дали початок імператорському роду Японії. Інші назви острова — Кюкоку (九国, «дев'ять країн»), Тіндзей (鎮西, «втихомирений Захід») і Цукусі но сіма (筑紫の島, «острів Цукусі»).
Назва острова Кюсю походить від дев'яти провінцій, що розташовувались на острові — Будзен, Бунґо, Хідзен, Хіґо, Сацума, Осумі, Тікудзен, Тікуґо, Хюґа.
Демографія Населення острова Кюсю — 14 779 000 осіб (2003), щільність заселеності — 370,34 осіб/км². Найбільше місто, Фукуока, нараховує понад 1,4 млн осіб. Це місто є важливим політичним і економічним центром Кюсю. Більше півмільйона осіб проживають у Кумамото і Каґосіма. Важливими культурними центрами є міста Нагасакі, Хірадо і Оіта.
Економіка Промисловість Кюсю зосереджена на півночі острова, в той час, як на півдні переважає сільське господарство. Найбільшими індустріальними центрами є Нагасакі, Кітакюсю та Оіта. Переважає хімічна промисловість та металообробка. На півдні вирощують рис, тютюн, батат, а також займаються скотарством, зокрема виводом чорних свиней.
Кюсю з'єднаний з островом Хонсю двома підводними тунелями, автомобільним і залізничним, які прокладені під протокою Каммон.
Префектури Кюсю Фукуока Каґосіма Кумамото Міядзакі Нагасакі Ойта Саґа
Див. також Хоккайдо Шікоку Хонсю
Примітки
Джерела і література 『角川日本地名大辞典』全50巻、東京：角川書店、1987-1990 («Великий словник назв місцевостей Японії видавництва Кадокава». У 50 томах, Токіо: Кадокава сьотен, 1987—1990) Nussbaum, Louis-Frédéric and Käthe Roth. (2005). Japan encyclopedia. Cambridge: Harvard University Press. ; Інститут географії Японії (японською, англійською)