Сікоку

Сіко́ку, або Шіко́кудив. Японсько-українські системи транскрипції та транслітерації (, дослівно «чотири провінції») — найменший з чотирьох великих островів Японського архіпелагу. З півночі, сходу й заходу омивається Внутрішнім японським морем, а з півдня — Тихим океаном. Названий на честь чотирьох провінцій острова — Ава, Ійо, Санукі й Тоса. У другій половині 19 століття вони були перетворені на чотири префектури — Токусіма, Ехіме, Каґава й Коті. Слово «Сікоку» має подвійне смислове навантаження. У вузькому значенні ним позначають лише острів Сікоку. У широкому значенні — регіон Сікоку (), який включає, окрім власне острова Сікоку, сусідні малі острови. У давнину регіон Сікоку входив до складу Південноморського краю.

Адміністративний поділ Острів Сікоку поділений на 4 префектури. До другої половини 19 століття він поділявся на 4 провінції. ~ЦентрПровінціяПлоща, км²Населення, ос.Густота, ос./км²Код Ехіме 愛媛県 Мацуяма Ійо JP-38 Каґава 香川県 Такамацу Санукі JP-37 Коті 高知県 Коті Тоса JP-39 Токусіма 徳島県 Токусіма Ава JP-36

Географія

Природа Площа Сікоку — 18 298,86 км². Рельєф острова переважно гористий. Гори, які простягаються з заходу на схід, ділять Сікоку на два субрегіони. Перший, північний, виходить до Внутрішнього японського моря, а другий, південний, — до Тихого океану. Найвищою точкою Сікоку є гора Ісідзуті (1982 м) у префектурі Ехіме. В районі узбережжя переважають рівнини, найбільшою з яких є Токусімська. Річна сітка острова густа. Йосіно є найбільшою водяною артерією острова, протяжність якої сягає 194 км.

Клімат Сікоку відрізняється від субрегіону. У північній частині переважає середземноморський, а у південній — субтропічний мусонний клімат.

Опади бувають частими, особливо влітку на час приходу тайфунів. Завдяки їм збагачуються ліси Сікоку, що вважаються одними з найзеленіших в Японії.

Фізична карта Сікоку

Моря Внутрішнє Японське море (瀬戸内海)Море Харіма (播磨灘) — префектури Токусіма та Каґава.Море Хіуті (燧灘) — префектури Ехіме та Каґава.Море Ійо (伊予灘) — префектура Ехіме.Море Ува (宇和海) — префектура Ехіме.Протока Наруто (鳴門海峡) — префектура Токусіма.Протока Кії (鳴門海峡) — префектура Токусіма.Протока Бунґо (豊後水道) — префектура Ехіме. Тихий океан (太平洋)Затока Тоса (土佐湾) — префектура Коті.

Гори Гори Сікоку (四国山地)Ісідзуті (石鎚山)— 1982 м;префектура Ехіме.~ Найвищий пік Західної ЯпоніїЦуруґі (剣山)— 1955 м;префектура Токусіма.Камеґаморі (瓶ヶ森)— 1896 м;префектури Ехіме та Коті.Міуне (三嶺)— 1893 м;префектури Токусіма та Коті.Сасаґаміне (笹ヶ峰)— 1859 м;префектури Ехіме та Коті. Гори Санукі (讃岐山脈)Рюо (竜王山)— 1060 м;префектури Токусіма та Каґава.

Річки Йосікава (吉野川) — префектура Коті → префектура Каґава.Докі (土器川) — префектура Каґава.Нака (那賀川) — префектура Токусіма.Сіґенобу (重信川) — префектура Ехіме.Хідзі (肱川) — префектура Ехіме.Монобе (物部川) — префектура Коті.Нійодо (仁淀川) — префектура Коті.сіманто (四万十川) — префектура Коті.

Рівнини Рівнина Мацуяма (松山平野) — префектура Ехіме.Рівнина Санукі (讃岐平野) — префектура Каґава.Рівнина Токусіма (徳島平野) — префектура Токусіма.Рівнина Коті (高知平野) — префектура Коті.

Історія Назва острова Сікоку походить від чотирьох «країн», провінцій, які розташовувались на ньому. Цими провінціями були Тоса, Ава, Санукі та Ійо. Остання була однією з найважливіших, за іменем якої інколи називали увесь острів Сікоку — Ійо но футананасіма (伊予之二名島, «двоіменний острів Ійо») або Ійо сіма (伊予島, «острів Ійо»). Окрім цього, Сікоку називали Футанасіма (二名島, «двоіменний острів»).

У результаті адміністративної реформи 1871–1876 років Тоса, Ава, Санукі та Ійо були перетворені відповідно у префектури Коті, Токусіма, Каґава й Ехіме.

Віддавна Сікоку відомий 88 паломницькими храмами, які пов'язуються з діяльністю напівлегендарного буддистського монаха Кукая.

Культура

Суспільство та архітектура Сікоку історично був досить ізольованим і тому довше зберіг оригінальні характеристики Японії, особливо щодо рослинності та деяких архітектурних прийомів. Тут багато буддійських храмів. "Загублений" Сікоку описав американський письменник Алекс Керр, який жив у віддаленому гірському селі поблизу Обоке (大歩危) протягом багатьох років, починаючи з 1970 року. Національний парк Асідзурі-Увакай розташований у південно-західній частині Сікоку.

Демографія На острові Сікоку проживає 4 141 955 чоловік (2005). Більша частина населення мешкає у північних районах. Найбільшими містами є префектуральні центри — Мацуяма, Такамацу, Токусіма, Коті. Сікоку потерпає через старіння населення. Більшість молоді залишає острів, переїжджаючи до Токіо або Осаки.

Економіка Частка господарства Сікоку у всеяпонській економіці не перевищує 3 %. Острів не є економічно інтегрованим. Префектура Ехіме має тісні зв'язки з Хіросімою, префектура Токусіма з Осакою, а префектура Кагава з Окаямою. Північна частина острова, переважно узбережжя Внутрішнього японського моря, є центром важкої промисловості і кораблебудування. На півдні Сікоку переважає сільське господарство. Серед культур, що вирощуються, важливе місце належить мандаринам і винограду. Сприятливий клімат у південних районах острова дає змогу збирати врожай рису двічі на рік.

У 1988 році було збудовано Великий міст Сето, який поєднав Сікоку з островом Хонсю і пришвидшив економічну інтеграцію острова з центральними японськими землями. Мосту з островом Кюсю поки що немає. Через гірський рельєф острова сітка доріг не досить розвинена.

Див. також 4223 Сікоку Кюсю Хоккайдо Хонсю

Джерела і література 『角川日本地名大辞典』全50巻、東京：角川書店、1987—1990 («Великий словник назв місцевостей Японії видавництва Кадокава». У 50 томах, Токіо: Кадокава сьотен, 1987–1990)

Примітки

Посилання

Інститут географії Японії (японською, англійською)