Веслоніс американський, або північноамериканськийУДК 597.2/5(477) Ю. В. Мовчан «Риби України (таксономія, номенклатура, зауваження)» — Збірник праць Зоологічного музею, 2008–2009, № 40 PDF (Polyodon spathula) — прісноводна риба з ряду осетереподібних, єдиний представник монотипового роду Веслоніс (Polyodon). Переважно живе в озері Ері та річці Міссісіпі, а також у деяких річках, що впадають у Мексиканську затоку. Єдиний вид осетроподібних, що живиться планктоном, фітопланктоном і детритом, плаває з постійно відкритим ротом відціджує його зябровими щетинками. Також живиться двостулковими і Ракоподібними.

Довжина сягає 2 м, а маса — 75 кг. Має рострум веслоподібної форми, який складає близько третини всієї довжини тіла. Вважається, що цей ніс має чутливі електрорецептори для виявлення поживиDavid F. Russell, Lon A. Wilkens and Frank Moss, Use of behavioural stochastic resonance by paddle fish for feeding, Nature 402, 291–294 (18 листопада 1999), , а також для навігації під час міграцій до нерестовищ. Нерест починається у квітні — травні, коли температура води рівна +14…+16 °C. Ікру відкладає на ґрунт на глибині близько 5 метрів (82—290 тисяч ікринок). Під час нересту часто утворює великі скупчення.

Через м'ясо та ікру має важливе промислове значення в Північній Америці.

Розмноження Ознакою, яка свідчить про готовність самок до нересту, є опукле, відвисле і м'яке черевце. Самці у переднерестовий період мають добре виражений «шлюбний» наряд, тобто, «перлові» висипи переважно на голові і рострумі. Для визначення готовності самок до нересту застосовують біопсію, тобто щупом, під гострим кутом до поверхні тіла, роблять прокол у черевній порожнині на глибину 6-8 см і дістають кілька ікринок, які на 1-2 хв опускають у киплячу воду. Потім ікринки виймають і розрізають навпіл. За розташуванням зародкового диску визначають ступінь її зрілості. У самок, готових до нересту, ядро лежить щільно біля оболонки. Для стимулювання дозрівання плідників використовують гіпофізи осетрових риб.

Веслоніс північноамериканський в Україні

Перша спроба інтродукції веслоноса із США в Україну відбулася у 1974 р. На початку 1980-х р.р. через аварійну ситуацію весь вирощений матеріал був втрачений. Вдруге ембріони веслоноса були завезені у 1991 р. із Росії, де до того часу вже почалися роботи з відтворення. Спочатку ними займався Одеський рибкомбінат, а з 2000 р. веслоніс з'явився у водоймах рибного господарства «Черкасирибгосп». Станом на 2008 рік багато рибних господарств України займаються вирощуванням веслоносів, а Одеський рибкомбінат, та «Черкасирибгосп» отримали статус репродукторів.

В липні 2023 року в Запоріжжі рибалки спіймали веслоноса у Дніпрі. Оскільки веслоносів в Україні тримають у штучних умовах, рибина могла з’явитися у Дніпрі кількома шляхами: із охолоджувачів Запорізької АЕС в Енергодарі, де їх штучно розводили, зайти із Чорного моря або внаслідок руйнування Каховської ГЕС міг бути зруйнований ставок у Херсоні, де до цього розводили цей вид риб.

Господарське значення

Планктоноїдний веслоніс спокійно уживається в загальних водоймах з іншими рибами: коропом, товстолобом і білим амуром. При цьому має ті ж цінні смакові якості, що й інші осетрові. Енергетична цінність його м'яса близька з м'ясом білуги, делікатесна чорна ікра ні в чому не поступається власне осетровій. А відсутність дрібних кісток і луски, а також високий (понад 60%), вихід м'яса і зручність у переробці дозволяє вважати веслоноса однією з найцінніших прісноводних риб.

Примітки

Посилання Комітет підводного полювання, стрільби по мішенях і фридайвінгу України