Перче́м , Перче́м-Кая́ , Перче́м-Оба́  — дугоподібно вигнута протяжна півн.-сх. на півд.-зах. масивна гора з ланцюгом округлих вершин (висотою 576, 571 м), порослих лісом, густішим на півн. схилах; подекуди виділяються скелі. Розташована у Криму, на захід-півд.-захід від м. Судака, на схід від села Веселе. Етимологія З кримськотатарської мови Перчем — чуб, хохол — на центральній вершині група дерев посеред галявини нагадує жмут волосся на лисині.

Історія

Наприкінці XVIII століття Петер-Симон Паллас виявив кар'єри, що досі діють поблизу західних відрогів Перчему. З цих кар'єрів видобували щільний пісковик для виготовлення жорен та інших виробів.

У 1927 році академік Юрій Готьє очолив експедицію до Судака для проведення археологічних досліджень Судацької фортеці та розвідки численних археологічних пам'яток у долині Судака та на схилах довколишніх гір. Під час експедиції А. Фомін виявив руїни храму на південному схилі гори Перчем.

Подальші дослідження проводилися у 1993—1994 роках, які показали, що монастир, розташований під південним схилом вершин Перчем та Лиса, зберігся відносно краще, ніж інші монастирі в долині Судака. Комплекс займав площу 215 квадратних метрів і складався з храму, внутрішнього господарського двору та житла — келії, яка також служила трапезною. Археологи виявили кілька поховань перед входом до храму. Храмова будівля являє собою двоапсидну споруду з вхідним залом на західному фасаді. Стиль будівництва свідчить про те, що на візантійців могли вплинути архітектурні традиції вірмен. Храм був реконструйований у XIII—XIV століттях, а збережена будівля демонструє сліди реконструкції після пожежі, яка майже повністю знищила первісну споруду. Монастир датується VIII століттям і був покинутий у XV столітті, ймовірно, через турецьке вторгнення 1475 року. Протягом наступних століть він повільно руйнувався. У 1993 році під час розкопок на стіні біля входу до церкви було виявлено фреску з ілюстрованою рамкою. Зберігся фрагмент напису на фресці: «…Храм Великомученика і Непогрішного Пантелеймона був збудований з фундаментів працею…». На штукатурці також було знайдено напис: «Господи, допоможи Захарії, пресвітеру і … запечатаний…». Відсутність консервації та захисту розкопаних фундаментів є значною проблемою, оскільки вони швидко руйнуються.

Археолог В. Г. Тур повідомляє про існування щонайменше двох додаткових нерозкопаних релігійних об'єктів у Першемі, спираючись на свої розвідувальні дані. Друга світова війна

Німецькі та румунські війська утримували спостережний пункт на Перчемі. Під час боїв за визволення Судака 14 квітня 1944 року льотчики 979-го винищувального авіаційного полку потопили баржі з відступаючими німцями та розбомбили артилерійську батарею на схилі гори Перчем. Передова група та піхотні підрозділи, за підтримки танків, увійшли до міста Судак.Тимиргазин, А.Д. (2004). Судак: Путешествие по историческим местам. Новый крымский путеводитель. Simferopol: Сонат. ISBN 966-7347-90-7.

Геологія і географія Гори Судака та Нового Світу складені міцними вапняками органічного походження. Це корали, губки, мшанки, що жили колоніями, і водорості, що виділяли вапно. Вони жили в прогрітому з чистою водою море на глибині не більше 40—50 м. Корали витягали кальцій з морської води, відмирали, на них розвивалося нове покоління, так на мілководді навколо островів утворилися скелясті підміщення. Такі рифи були у пізньоюрську епоху на місці нинішнього Судака та Нового Світу 130—150 млн років тому. Потім вони були перекриті глинами і після того, як води океану Тетіс відступили від зачатка Кримських гір, глини, що покривають, ерозували і масиви вапняків опинилися на денній поверхні у вигляді ізольованих гір. Вони зустрічаються в Головній гряді від мису Айя на заході до Чатир-Дагу та Карабі-яйли на сході. Це залишки великого бар'єрного рифу на північній околиці океану Тетіс. Рифи Судака та Нового Світу за своєю виразністю залишаються неперевершеними і цю ділянку Південного узбережжя Криму слід вважати «заповідником копалин рифів».

Утворення гір Судака та Нового Світу пояснює особливі властивості місцевих вапняків. У пористому рифі, що промивається водою, розчинявся вуглекислий кальцій скелетів рифобудівників і відкладався в порожнечах, зміцнюючи коралово-водорослеву споруду. З огляду на це викопні рифи складаються не з пухких структур, а перетворені на міцні мармурові вапняки. Вони легко поліруються до блиску, а химерної форми скам'янілості та зростки кристалів кальциту використовуються як гарний декоративний камінь. Важлива особливість рифових масивів полягає в тому, що вони утворилися згодом ділянках морського дна, що опускаються. З цієї причини потужність рифових масивів досягає багатьох сотень метрів (наприклад, гори Куш-Кая 300—350 м), що у багато разів більше за глибину проживання рифу. Потужні рифи утворилися, якщо швидкість опускання морського дна тривалий час приблизно відповідала швидкості зростання рифу. На південних схилах є виходи інтрузивних тіл — дайки. Пізніше масив зазнав ерозії, проте карстові процеси тут слабші, ніж у інших районах

Джерела Крим. Географічні назви Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Примітки