Дзвіниця на Дальніх печерах — одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. в ансамблі Києво-Печерської лаври. Розташована поруч із церквою Різдва Богородиці, відіграє з нею провідну роль в архітектурному ансамблі Дальніх печер. Є надбрамною і входить до системи оборонного муру нижньої Лаври, який прилягає до неї з двох сторінЗвід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Голов. редкол.: В. Смолій та ін.— К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999—2011. Київ: Кн. 1, ч. 3.: С—Я / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. — 2003. — Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — ISBN 966-95478-2-2. (стор. 1401-1402).
Історія Дзвіниця на Дальніх печерах була побудована у 1752 — 1761 роках лаврським майстром Степаном Ковніром за проектом архітектора Петра Нейолова. В 1959—1962 роках дзвіниця була відреставрована. Баня, рами ліхтарів, хрест і шпилі вкриті міддю та позолочені. На позолоту використано близько трьох кілограмів золота.
Архітектура Композицію дзвіниці утворено під впливом Андріївської церкви. Дзвіниця струнка восьмигранна, висотою 41 м і має два яруси. В середній частині нижнього ярусу розміщений арочний проїзд, у бокових частинах — службові приміщення зі сходами, що ведуть нагору. Верхній ярус прикрашений стрункими коринфськими колонами і має чотири арки для розміщення дзвонів. Колись дзвонів було дев'ять.
Усі фасади дзвіниці оздоблено мереживом тонкого ліпного орнаменту, в якому переважають рослинні та стрічкові мотиви. Завершує дзвіницю триярусна висока баня вибагливої форми і стрункі шпилі-обеліски над кутовими контрфорсами.
Примітки
Посилання Офіційний вебсайт Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника