Č, č — літера розширеного латинського алфавіту, утворена буквою C з додаванням гачека, що зазвичай позначає глухий заясенний африкат , який відповідає українській кириличній літері ч.
Походження Символ з'явився в чеському алфавіті у XV столітті в результаті реформ Яна Гуса. З того часу його було введено Людевитом Гаєм до хорватської абетки () у 1830 році. Також літера присутня в словацькій, словенській, боснійській, сербській, чорногорській, латиській та литовській мовах.
Вживання У хорватській, словенській, боснійській та кількох інших мовах Č є четвертою літерою абетки. У чеській, північносаамській, литовській та латиській літера в алфавіті стоїть на п'ятому місці, у словацькій — на шостому.
Є еквівалентом кириличної літери Ч у білоруському латинському алфавіті та в різних проєктах української латиниці, наприклад в історичному проєкті Їречека, хоча в «Абецадло» Йосипа Лозинського для позначення звуку використовується диграф Cz cz з польської мови. є еквівалентом кириличної літери Ч, також може зустрічатися в латинській формі запису російської та болгарської мов. Окрім цього, присутня в затверджених латинських алфавітах сербської, чорногорської та македонської мов.
У фонетичній транскрипції праслов'янської мови символ č використовують для позначення звука [t͡ʃ].
Транслітерації Літера також використовується для передачі латинською абеткою кириличної ч у системах наукової транслітерації та ISO 9, тобто вживається в латинізаціях української, білоруської, македонської, болгарської, сербської та башкирської мов.
Кодування Графема Юнікод LaTeX Č U+010C \v{C} č U+010D \v{c}
Див. також
Діакритичний знак Š — відповідає українській кириличній літері ш. Ž — відповідає українській кириличній літері ж.
Посилання Serbian, Croatian and Bosnian