Лімфоцитоз — гематологічне поняття, що характеризує збільшення кількості лімфоцитів у крові. У гематології цей стан відносять до лейкемічних змін та III групи лейкемоїдних реакцій — лімфоцитарних. При лейкозах лімфоцитарне збільшення елементів крові призводить до розвитку пухлин та лімфолейкозів, при лейкемоїдних реакціях цього не відбувається. Лімфоцитоз не є самостійним захворюванням, як симптом відбувається при багатьох хворобах.
Відносний та абсолютний лімфоцитоз У нормі кількість лімфоцитів складає 20-40 % від усіх лейкоцитів крові. Відносним лімфоцитозом називають такий стан, коли у лейкоцитарній формулі крові кількість лімфоцитів більша за 40 %, тоді як абсолютна кількість за спеціальними підрахунками в нормі — у дорослих до 4 000 в 1 мкл. Якщо окрім процентного відношення збільшується і абсолютна кількість лімфоцитів, то мова йде про абсолютний лімфоцитоз. Звичайно у дітей інші за цифрами показники, що свідчать про лімфоцитоз у них.
Причини Абсолютний лімфоцитоз спостерігають при: деяких гострих вірусних інфекціях, зокрема, при інфекційному мононуклеозі, цитомегаловірусній інфекції тощо; деяких інших гострих інфекціях не вірусного генезу, зокрема, при черевному тифі, паратифах, коклюші, хворобі Шагаса тощо; — при деяких хронічних бактеріальних інфекціях — туберкульозі, бруцельозі тощо; хронічному лімфолейкозі, гострому лімфобластному лейкозі; деяких лімфомах; після спленектомії (видалення селезінки).
Відносний лімфоцитоз спостерігають при: усіх інфекціях у дітей до 2-х років від народження; при гострих вірусних інфекціях — грипі, деяких ГРВІ з тяжким перебігом, кору, вірусному гепатиті A, B, E; хворобах сполучної тканини; хворобі Аддісона; тиреотоксикозі.
Джерела Третяк Н. М. Гематологія: Навчальний посібник. — К.:Зовнішня торгівля, 2005 — С.240 ISBN 966-8517-07-5 Гематология: Новейший справочник / Под общ. ред. К. М. Абдулкадырова. — М.: Эксмо; СПб.: Изд-во Сова, 2004. — 928 с, илл. ISBN 5-699-05074-4