Електромузи́чні інструме́нти (електрофони) — група музичних інструментів, в яких звук видобувається за допомогою електричних коливань.
В залежності від способу формування цих коливань розрізняють:
Електричні музичні інструменти (електромеханічні) — в яких акустичні коливання (напр. струни) підсилюються і обробляються за допомогою електронної апаратури. Електронні музичні інструменти — у яких коливання електричного струму здійснюється виключно електрогенераторами.
В загальному випадку електромузичний інструмент складається з наступних елементів: Генератор електричних коливань (OSC) Пристрої, що дозволяють грати на інструменті, наприклад клавіатура Пристрої, що дозволяють корегувати тембр звуку Підсилювач, що підсилює електричні коливання Гучномовець, що перетворює електричні коливання в акустичні.
Історичні етапи розвитку електромузичних інструментів
Найпершим електромузичним (електромеханічним) інструментом вважається Музичний телеграф, який сконструював 1876 року американський телеграфіст Еліша Грей. Першим цілковито електромузичним інструментом став телармоніум, який запатентував Таддеус Кахілл 1897 року і який сконструювали 1906 року. Апарат важив 200 тонн, мав довжину близько 19 метрів, містив 145 спеціальних електрогенераторів. Інструмент проіснував до 1916. Записи не збереглися. В 1920 російський винахідник Лев Термен сконструював Терменвокс. Головною частиною терменвокса є два високочастотні коливні контури, настроєні на спільну частоту. Електричні коливання звукових частот створює генератор на електронних лампах, сигнал пропускається через підсилювач і перетворюється гучномовцем у звук. Висота і гучність звуку залежала від магнітного поля навколо антен. 1928 року Моріс Мартено сконструював інструмент — Хвилі Мартено, який мав клавіатуру та кілька допоміжних контролерів. Цей інструмент використовував Олів'є Мессіан в симфонії «Турангаліла» та інших творах. 1935 року побачив світ орган Хаммонда. Призначений спочатку для церковних цілей, як дешевший аналог духових органів, цей інструмент отримав широке застосування не тільки в духовній музиці, але й, починаючи з 1960-х років у рок- та попмузиці. 1952 року сконструйовано перші електрогітари та бас-гітари, що згодом стали знаковими інструментами рок-музики У 1960-х роках в СРСР був розроблений синтезатор АНС, що працював на основі фотооптичного синтезу звуку. В ці ж роки під керівництвом Я.Ксенакіса розроблено музичний комп'ютер UPIC 1963 року сконструйовано мелотрон, попередник сучасних семплерів. 1964 року сконструйовано синтезатор Муґа У 1970-х роках завоювали популярність клавішні електромеханічні інструменти — клавінет та електропіаніно, а також такий інструмент, як вокодер. 1978 року розроблено технологію таблично-хвильового синтезу (Wavetable), що невдовзі знайшла використання у синтезаторах фірм Yamaha, Korg та інших 1983 року розроблено стандарт MIDI, що дав початок створення MIDI-сумісних інструментів У 1990-ті роках з'являється програмне забезпечення для синтезу звуку, зокрема у 1996 році розроблено стандарт VST-інструментів.
Література
Кущ Є. В. Електромузичний інструментарій як еволюційний фактор музичної культури : монографія / Євген Кущ. – К. : НАКККіМ, 2015. – 160 с. Музыка и техника на сайте "membrana"