Едуа́рд Га́ртман (; 23 лютого 1842 — 5 червня 1906) — німецький філософ-ідеаліст. Основою сутності вважав абсолютно несвідоме духовне начало — світову волю («Філософія несвідомого»). В етиці розробляв концепцію песимізму (за А. Шопенгауером).

Біографія Народився у Берліні, син прусського майор-генерала , здобув освіту з наміром продовжити військову кар'єру. У 1858 році вступив до гвардійського артилерійського полку прусської армії та відвідував Об'єднану артилерійсько-інженерну школу. Він отримав звання першого лейтенанта, але в 1865 році пішов з армії через хронічну проблему з коліном. Вагався між заняттями музикою та філософією, зрештою вирішив зробити своєю професією філософію і в 1867 році здобув ступінь доктора філософії у Ростоцькому університеті. У 1868 році він офіційно звільнився з армії. Після великого успіху його першої праці «Філософія несвідомого» (1869), публікація якої призвела до того, що фон Гартман був втягнутий у суперечку про песимізм у Німеччині, він відмовився від професорської посади у Лейпцизькому, Геттінгенському й Берлінському університетах. Згодом він повернувся до Берліна. Протягом багатьох років він жив на пенсії, навчаючись як незалежний науковець, виконуючи більшу частину своєї роботи в ліжку, страждаючи при цьому від сильного болю.

Фон Гартман одружився з Агнес Тауберт (1844—1877) 3 липня 1872 року в Шарлоттенбурзі. Після її смерті він одружився з Альмою Лоренц (1854—1931) 4 листопада 1878 року в Бремені. У шлюбі у нього народилося шестеро дітей.

Смерть Помер у Ліхтерфельд-Шаксдорф у 1906 році. Був похований та отримав почесну могилу у Колумбійському цвинтарі у Берліні.

Погляди

За Гартманом, Всесвіт — продукт несвідомої світової «волі» (розвиваючи вчення Артура Шопенгауера). У праці «Феноменологія моральної свідомості» (1879) Гартман закликав до позбавлення від трьох ілюзій, характерних для людського світогляду: ілюзії земного щастя, ілюзії потойбічного щастя й ілюзії досягнення щастя в результаті історичного розвитку. Згадувався Леніним в роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (ПСС, т. 18, с. 61, 302—304).

Основний висновок Едуарда Гартмана такий: Еволюція тягне за собою Всесвіт до знищення шляхом усвідомлення його нерозуму і недоцільності.«Релігійна свідомість людства», 1882

Примітки

Література Гартман, Едуард //

Посилання Философский энциклопедический словарь/Под ред. Л. Ильичева и др. — М.: Сов. Энциклопедия, 1983. Философский словарь: Гартман