Префектура Акіта

Географія

Префектура Акіта розташована у північній частині острова Хонсю, на північному заході регіоні Тохоку. Вона межує на півночі з префектурою Аоморі, на сході з префектурою Івате, а на півдні з префектурами Міяґі та Ямаґата. На заході Акіта омивається водами Японського моря.

Площа префектури Акіта становить близько км². За цим показником вона посідає 6-е місце у країні серед інших префектур.

У префектурі Акіта переважає гористий рельєф. Високі гори на сході, що вкриті хвойними і змішаними лісами, поступово змінюються пагорбами на заході. Основними гірськими масивами є гори Оу, Дева, Тайхей, Шіракамі та пагорби Сасаморі. Зокрема, гори Шіракамі, що багаті первісними буковими лісами, занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО як цінний пам'ятник природи.

Найвища точка префектури — гора Тьокай, яку часто називають «акітською Фуджі»Гора Тьокай розташована на кордоні з префектурою Ямаґата, де знаходиться вершина цієї гори. Найвища точка Тьокай у межах префектури Акіта — 1 775 м..

У центральній частині префектури, у нижній течії річки Омоно, знаходиться рівнина Акіта. Вздовж північного і південного узбережжя розміщенні, відповідно, рівнини Носіро і Хондзьо. У гірський місцевості лежать низини Одате, Такасу, Карін і Йокоте. Рівнинами і низинами протікають річки, які впадають у Японське море. Найбільшими з них є Йонесіро, Омоно та Койосі.

На західному узбережжі префектури знаходиться півострів Оґа, у основи якого лежить озеро Хатіроґата. Свого часу воно було другим за величиною озером Японії, але у 1967—1977 роках його частково осушили. Також в префектурі Акіта розташоване озеро Товада — унікальна водойма у кратері вулкана, Тадзава — найглибше озеро Японії глибиною 423,4 м, і велике озеро Тайхей.

На території префектури розміщено ряд заповідників і парків різних рівнів. Це Національний заповідник вулканічної гряди Товада-Хатімантай, субнаціональні парки півострова Оґа, гори Тьокай і гори Курікома, а також 8 парків префектурного рівня. Кедрові ліси, яким вже більше 200 років, та численні гаї вважаються одними з найкрасивіших зелених куточків Японії.

Префектура Акіта, як і всі інші префектури країни, що виходять на узбережжя Японського моря, багата на опади. Вітри, що дмуть із заходу в долини Акіти, залишають тут весь свій запас вологи, бо з інших трьох сторін префектура оточена високими гірськими хребтами, що не випускають хмар. На 2007 рік середня кількість опадів становила 1,477 мм, а середня температура повітря — 11.9 °C.Дані сайту префектури Акіта .

Історія

Територія сучасної префектури Акіта була заселена у пізньому палеоліті. Протягом періоду Джьомон (10 000 до Р. Х. — 300 до Р. Х.) місцеве населення створило власну мисливсько-збиральницьку культуру. Носії цієї культури вели традиційний спосіб життя до 6 століття, допоки не зіткнулися з політико-господарською експансією Ямато — молодої японської держави. Яматосці називали автохтонів «еміші» і намагалися підкорити їх владі свого монарха.

У 733 році завойовники перенесли на землі сучасної префектури форт Дева і дали йому нове ім'я — замок АкітаІснують дві теорії походження топоніму «Акіта». Згідно з однією з них він походить від японського словосполучення «погані поля» (悪田, акіта), так як ґрунти району сучасної Акіти не були придатними для поливного рисівництва. За іншою теорією, «Акіта» — це пізніша форма словосполучення «підборідні поля» (齶田, аґіта), оскільки гірський рельєф регіону нагадував багато підборідь. З часом «Акіта» стали записувати як «осінні поля» (秋田).. У ньому розміщувалась японська адміністрація, завданням якої була пацифікація місцевих племен. Землі сучасної Акіти були включені до складу провінції Дева, за винятком північно-східної частини, що була згодом інкорпорована до складу провінції Муцу. Для японців панування на новоосвоєних землях проходило не спокійно: у 878 і 939 спалахували великі повстання еміші, у результаті яких замок Акіта декілька разів спалювався. Проте з 10 століття задля зміцнення свого панування японська влада повела курс на включення емішійських вождів до японської знаті і їхніми руками остаточного підкорила собі весь регіон Тохоку.

З ослабленням центрального уряду у 11 столітті в усій Японії почали формуватися самурайські громади, які фактично контролювали ситуацію у регіонах. На території сучасної Акіти це були самурайські роди емішійського походження Абе і Кійохара. Однак після міжусобиць 1051—1062 і 1083—1087 років, замість них владу у всьому регіоні захопив рід Фудзівара. Контроль над землями Акіти він доручив своїм васалам — дрібним самурайським родам Каваті, Окава та Юрі.

Наприкінці 12 століття, зі встановленням Камакурського сьоґунату, сьоґунський рід Мінамото перебрав собі землі Акіти і надав їх своїм особистим васалам — родам Наріта, Або, Акімото, Нара, Татібана, Асарі, Хіраґа і Онодера. Володіння старої знаті були конфісковані і лише рід Юрі спромігся зберегти свою батьківщину. Такий порядок тривав до 2-ї половини 16 століття, коли більшість з самурайських родин була об'єднана під проводом роду АндоЗа головування Андо Тікасуе родове ім'я «Андо» було замінене на «Акіта».

У 17 столітті, в результаті битви при Секіґахара та встановлення Едоського сьоґунату була змінена політико-адміністративна карта Японії. Більшість давніх родів Акіти втратили свої володіння і були переведені до провінції Хітаті. На їхнє місце, як покарання, було перекинуто рід Сатаке, який став господарем автономної адміністративної одиниці Кубота-хан. Основою її економіки було видобування залізної руди, міді та продаж деревини криптомерій. Окрім цього хана, існували менші — Камеда-хан роду Івакі та Хондзьо-хан роду Хонґо.Також на території сучасної префектури Акіта існували Ясіма-дзін'я роду Ікома та Нікахо-дзін'я роду Нікахо, а повіт Кадзуно належав Моріока-хан.

Після реставрації прямого імператорського правління, в Японії провели адміністративну реформу 1871 року. На території сучасної Акіти утворили 6 префектурКамеда, Ясіма, Івасакі, Хондзьо, Есасі та власне Акіта., які 13 грудня 1871 року об'єднали у одну — префектуру Акіта. Центром нової адміністративної одиниці стало містечко Кубота, яке з 1889 року отримало статус міста і було перейменоване на Акіта.

Наприкінці 19 — першій половині 20 століття Акіта залишалася переважно сільськогосподарською префектурою, хоча її також заторкнула індустріалізація загальнояпонського масштабу. У 1901 році у префектурному центрі збудували електростанцію, а у 1905 і 1924 роках проклали залізничні шляхи, які з'єднали Акіту з іншими префектурами регіону Тохоку. 1935 року на території префектури Акіта знайшли нафту, що стало поштовхом для розробки нафтових родовищ району Ябасе. Проте господарський розвиток був призупинений вступом Японії у Другу світову війну. Чимало вихідців з префектури загинули на її фронтах, а район Цутідзакі міста Акіта зазнав варварських бомбардувань авіації США.

Друга половина 20 століття позначилась відродженням економіки та демократизацією громадського життя. У 1947 року вперше на всезагальних виборах мешканці префектури обрали префекта Акіти. 1961 року було збудовано аеропорт Акіта, а 1997 року відкрито залізницю для швидкісного потяга сінкасена та швидкісну автостраду Акіта.

Адміністративний поділ Статистичні дані префектури Акіта з площі подано на , з населення — на . (Площа — км², Густота — осіб/км²)

Демографія Префектура Акіта є однією з малозаселених префектур Японії. За даними перепису, проведеного 1 жовтня 2005 року, її населення становило 1 145 501 мешканців, а густота населення — 101 осіб/км². Це 35-а за кількістю населення префектура Японії.

За приблизними підрахунками, проведеними префектурною адміністрацією Акіти, населення префектури на року становить близько осіб, а густота населення — осіб/км².

Акіта має найвищі в країні показники зі скорочення населення. З 2000 по 2005 рік кількість мешканців префектури скоротилась на 3.7%.Дані Служби статистики Японії .

Економіка Станом на 2005 рік валовий внутрішній продукт префектури Акіта дорівнює близько 3,7 трильйонів єн. Доля економіки префектури в загальнояпонському господарстві становить 1%.

Традиційно первинний сектор — сільське господарство і лісництво — має велику питому вагу в економіці Акіти. Префектура відома на всю Японію вирощуванням першокласного рису сорту акіта-коматі, курей та риб-волосозубів. а також високоякісною деревиною. Також значну долю в економіці Акіти посідає третинний сектор — меншим чином торгівля і комерція, а більше послуги пов'язані з державно-адміністративною роботою. Вторинний сектор економіки в порівнянні з іншими префектурами розвинений слабо, проте за останні пару років стрімкими темпами розвивається виробництво електротоварів.Дані Акітського відділення Японського банку .

Первинний сектор економіки

У префектурі Акіта знаходиться понад 60 тисяч сільськогосподарських дворів, на яких зайнято понад 91 тисяч осіб. Близько 59,5% прибутку від сільськогосподарської продукції, що виготовляється в префектурі, припадає на рис. За обсягами його врожаю Акіта посідає 3-є місце в Японії. На долю молочно-м'ясового виробництва припадає 16% прибутку, на овочеве виробництво — 14,2%, а на фруктове, в якому переважає вирощування яблук, — 4.6%. Завдяки великим врожаям рису, розвинуте виробництво якісного саке.

Лісництво також займає важливе місце у господарстві префектури. Лісові площі Акіти складають понад 833 тисяч га, з яких збирають близько 703 тисяч м3 деревини. Це 7-й показник за кількістю зібраної деревини у Японії. Головним експортним товаром є криптомерія японська. Крім вивезення деревини, важливою галуззю лісництва є вирощування грибів грифоли кудрявої та шіїтаке.Дані сайту префектури за 2005—2007 роки .

Поряд з сільським господарством і лісництвом меншим чином розвинено рибальство. У ньому зайнято близько 1 300 чоловік, які щорічно виловлюють понад 10 000 т риби. Провідною морською культурою є японський волосозуб, розведенням якого активно займають з 1992 року. Окрім цього, Акіта постачає на японський рибок крабів, молюсків, камбал і червоних пагрів.

Вторинний сектор економіки В Акіті знаходиться близько 2 346 промислових підприємств, на яких зайнято понад 76 тисяч осіб. З кінця 1990-х років у промисловості зросла питома вага виробництва електротоварів, електроприладів і запчастинInspec Inc., Акціонерне товариство TDK-MCC. На 2006 рік доля цієї галузі від загального прибутку усіх промислових підприємств префектури склала близько 42%. Менш розвиненими є галузі машинобудування, харчової і деревообробної промисловості. Гірництво і видобуток нафти, які приносили прибуток в Акіту протягом 20 століття, наразі перебувають у повному застої через незначні залишки руд і нафти в регіоні.Дані сайту префектури за 2006 рік .

У префектурі також виготовляють традиційні вироби, які залишаються характерними саме для цих земель впродовж декількох століть. Це акітські ювелірні вироби з тонких срібних дротівЯпонською: акіта ґінсен сайку (秋田銀線細工, あきたぎんぜんざいく)., одатський світлий і заокруглений посуд з криптомерії та сакуриЯпонською: одате маґе-ваппа (大館曲げわっぱ, おおだてげわっぱ)., середньовічний кацуварський посуд лакований лаком урусіЯпонською: кавацура сіккі (川連漆器, かわつらしっき). Село Кацувара сьогодні є районом міста Юдзава., сембокуські вироби з кори берези і сакуриЯпонською: каба сайку (樺細工, かばざいく). та бочки з актійської криптомеріїЯпонською: акіта-суґі окетару (秋田杉桶樽, あきたすぎおけたる)..Дані сайту Традиційні ремесла Японії .

Третинний сектор економіки У префектурі Акіта зафіксовано понад 17 тисяч комерційних крамниць. Кількість зайнятих у них становить понад 98 тисяч осіб. Загальний обсяг продаж на цих підприємствах у 2004 році склав понад 26,260 мільярдів єн.

Транспорт Аеропорт Акіта

Освіта Акітський університет

Культура Два-три рази на місяць в різних місцях префектури та в різних храмах проводяться традиційні свята-карнавали «мацурі», де можна випити, поїсти та розважитись досхочу.