Багне́т або штик — холодна зброя, що кріпиться на дульній частині ствола ручної вогнепальної зброї, призначена для рукопашного бою.
Багнети з'явились упродовж XVII століття, а на межі з XVIII століттям почали використовуватись повсюдно. До появи багнетів для захисту стрільців від кінноти використовували пікінерів у змішаних формуваннях.
Етимологія Слово багнет (за посередництвом ), як і , походить від від міста Байонна. Традиційно вважалось, нібито там було винайдено багнет, однак на це немає жодних доказів. З 16 століття відомо про існування «байоннських кинджалів» і словник «A Dictionarie of the French and English Tongues» (1611) подає слово bayonette в значенні невеликого кинджала або ножа. Думка, що багнет винайдено в Байонні, може походити з поеми Вольтера «Генріада». Слово штик походить від сер.-в.-нім. stich за посередництвом чи . В українській мові нормативними є обидва слова, багнет і штик.
Історія
Найдавніший опис багнета походить з одного китайського манускрипту 1606 року, де було показано рушницю з багнетом, однак про поширення такої зброї нічого не відомо.
Перше надійне свідчення датоване 1647 роком, присутнє в мемуарах французького генерала , опублікованих 1690 року. В них він згадував багнети 1 фут завдовжки, що вставлялись у дуло рушниці. Найімовірніше, подібна практика розпочалась під час Тридцятилітньої війни (1618—1648) — гіпотетично вояки могли в екстрених ситуаціях вставляти кинджали або відламані вістря списів/пік у стволи своїх рушниць для самооборони. Ця ідея могла розвинутись у багнет-затичку.
Спочатку багнет був кинджалом, руків'я якого встромлялося в дуло рушниці, в непримкнутому положенні він зберігався в піхвах. Його також називали «корковим багнетом» (). Головною проблемою була неможливість стрільби з багнетом.
Наприкінці XVII століття (бл. 1670 р.) з'являються багнети з трубкою замість руків'я, а бл. 1700 — шийка між трубкою і лезом. Трубка давала змогу настромляти багнет ззовні дульного отвору, уможливлюючи стрільбу з примкнутим багнетом. У випадках надто великої маси рушниці і багнета (наприклад, на штуцерах, де використовувалися багнети-тесаки) останній примикався лише перед рукопашним боєм.
У Росії 3-гранний багнет з трубкою прийняли на озброєння в 1708 році, наприкінці XIX століття його замінив 4-гранний. У період між світовими війнами використовувалися гранчасті багнети (СРСР, Франція) та клинкові у вигляді ножа або кинджала (Німеччина, Японія та інші), під час Другої світової війни застосовувалися також невід'ємні багнети, які у похідному положенні складалися та фіксувалися вздовж ствола. Відомі багнет-ніж, який кріпиться до автомата, снайперської гвинтівки, та невід'ємний клинковий багнет, що кріпиться до карабіна.
У березні 2010 р. армія США ухвалила рішення відмовитись від багнета та навчання солдат прийомам бою з багнетом. Рішення обґрунтовано тим, що в умовах сучасної війни, багнет більш не є необхідною та надійною зброєю.
Класифікація За формою клинка Голкові Круглий Грановані Тригранний Чотиригранний Клинкові Багнет-тесак Багнет-ніж Інструментальні За способом кріплення Від'ємні Невід'ємні
Див. також Використання багнетів для контролю натовпу
Примітки
Джерела