Меморіальний музей Володимира Івасюка — музей у Чернівцях, присвячений Володимирові Івасюку (4 березня 1949—квітень-травень 1979), видатному українському композитору і поету, одному із основоположників української естрадної музики, який трагічно загинув у віці 30 років.
Історія створення музею
Відкриття Меморіального музею Володимира Івасюка (Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка) відбулось 4 березня 1999 року, до 50-річчя від дня народження Володимира Івасюка, за участі першого складу ансамблю «Смерічка» Левка Дутківського, з яким Володимир співпрацював у 1970–1972 роках, Всеукраїнської асоціації естрадних діячів Віктора Герасимова, міністра культури Дмитра Остапенка, відомих українських співаків Павла Дворського, Оксани Савчук, Івана Кавацюка, Ірини Шинкарук.
З того часу меморіальний музей Володимира Івасюка став своєрідним центром популяризації української пісні в її найкращих, найвидатніших зразках, місцем цікавих літературних заходів, конкурсів, концертів, виставок. Музей відвідують гості не лише з України, а й з Канади, Австралії, Німеччини, Франції, Польщі, Японії, Італії, Румунії, Іспанії тощо, залишають в «Книзі відгуків» емоційні записи різними мовами.
Розпорядження про створення установи підписав 26 лютого 1993 року тодішній Представник Президента України в Чернівецькій області Іван Гнатишин на пропозицію діячів культури й мистецтва Буковини з метою гідного вшанування пам'яті видатного українського композитора в чотирикімнатному помешканні письменника Михайла Івасюка (батька Володимира Івасюка), в будинку на розі вулиць Шевченка і Маяковського (з 2022 року - вулиця Івана Дзюби).
Володимир Івасюк прожив у цій квартирі недовго — з червня 1971 по серпень 1972 року, переїхавши згодом у Львів, але ніколи не забував батьківський дім. Саме тут він відсвяткував останній, 30-й, день народження.
Становлення музею проходило важко (Перший директор музею — Парасковія Нечаєва — винесла на собі весь тягар перших років становлення. Її називали «Берегинею Івасюківського музею»).
Багато робіт при ремонті приміщення було виконано на благодійних засадах.
Невеликий колектив співробітників музею, ще до завершення створення стаціонарної експозиції, провів ряд культурних заходів.
Першу свою роботу — виставку «Шкільні роки батька й сина» — музей представив чернівчанам уже в жовтні 1996 року в приміщенні міської дитячої бібліотеки по вулиці Комарова. Експозицію оформили талановиті художники Наталя Ярмольчук і Валерій Гнатюк. Ту виставку відвідало майже 2000 школярів мікрорайону.
До 90-річчя з дня народження письменниці Ірини Вільде, з якою обидва — і Володимир, і Михайло Івасюки — підтримували дружні стосунки протягом багатьох років і, яка назвала Володимира «найкращим твором» письменника (Михайла Івасюка), була відкрита виставка із залученням до музейних експонатів рідкісних книг і автографів із села Веренчанки Заставнівського району Буковини — батьківщини дитинства Ірини Вільде.
У листопаді 1997 року в музеї, у зв'язку з відзначенням 80-річчя з дня народження батька Володимира, був відкритий меморіальний кабінет Михайла Івасюка (він відігравав видатну роль у житті краю як відомий письменник, громадський діяч, учений, фольклорист, педагог). Серед учасників відкриття були письменники Роман Кудлик, Степан Пушик, чернівецькі літератори й учені, та доньки Михайла Івасюка Галина і Оксана.
На фасаді будинку було відкрито пам'ятну дошку, присвячену Михайлу Івасюку (ще в 1989 році, під час проведення першого Всеукраїнського фестивалю «Червона рута», на будинку було встановлено меморіальну дошку на честь Володимира Івасюка — автора надпопулярних «Червоної рути» й «Водограю»).Автор — скульптор Микола Лисаківський.
В березні 1998 року відкрито виставку «Красна пісня на всі голоси» — посвяту «Червоній руті». На цей час в музеї вже була своя аудіо-відеотехніка, придбана за рахунок гранту Міжнародного фонду «Відродження», наданого на проведення конкурсу юних композиторів «Мандрівний музика».
Влітку 1998 року в історії музею відбулась ще одна знаменна подія — на місце було повернуто рояль Володимира Івасюка, що з 1993 року перебував в експозиції Чернівецького обласного краєзнавчого музею.
15 липня 1998 року відбулась урочиста презентація Володиного рояля, на якому вперше зіграла талановита авторка-виконавиця співаної поезії, відома українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури, сьогодні заступниця декана філологічного факультету з навчально-виховної роботи Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Лариса Бережан-Маркуляк.
Саме тоді закінчився ремонт у помешканні квартири й відділу фондів. Не було можливості замовити виконання експозиції професійним музейним дизайнерам — цю роботу прийшлось взяти на себе співробітникам музею. Було збережено інтер'єр кімнати, в якій жив і працював Володимир у 1971–1972 роках, повністю; частково збережено інтер'єр кімнати батьків, а останню виділено для оглядової експозиції про життя й творчість композитора.
З 2019 року експозиція Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка оновлена.
Експозиція музею
Зала № 1. Кабінет Михайла Івасюка Перша музейна кімната – кабінет Михайла Григоровича Івасюка (1917 – 1995), відомого українського письменника, фольклориста, науковця, громадського діяча, голови родини. Експонати робочого кабінету Михайла Івасюка якраз і розповідають про його багаторічну письменницьку працю.
Відвідувачі музею зможуть відчути дух «інтелігента з мужицькими руками», оглянути цікаві історичні документи років навчання майбутнього письменника у Кіцманському ліцеї-інтернаті «Дімітрі Кантемір» та Чернівецькій гімназії «Мірон Костін», його зошити. Через неспроможність М. Івасюка у 1939 році (Буковина тоді була під владою Румунії) заплатити за навчання в університеті, його відраховують, а восени, перейшовши кордон під Снятином, Михайло потрапляє до рук радянських прикордонників і у сталінських таборах перебуває до 1946 року. Ці події письменник описує у автобіографічному романі у новелах «У царстві вертухаїв», який виданий вже посмертно у 2007 році.Високий стелаж, що складається з 24 метрових полиць, і нині заповнений книгами, які купував, читав, вивчав, досліджував Михайло Івасюк. Креслення цього стелажу зробив Володимир Івасюк. Колись усі книги не вміщалися навіть на цих полицях — у Івасюків була одна з найбільших приватних бібліотек на Буковині. Цінними є рідкісні видання творів Тараса Шевченка 1890 року, підручник «Музична гармонія» Сидора Воробкевича 1869 року (румунською мовою), «Словник іншомовних слів» 1909 року — раритетні книги, яких в Україні одиниці. Приваблюють перші видання творів українських письменників, свого часу заборонені. До прикладу, роман «Мальви»Книга Романа Іваничука «Мальви» з автографом автора, збірка поезій Миколи Руденка «Всесвіт у тобі», давні видання Воробкевича, Богдана Лепкого.Серед великої кількості книг є полички з авторськими виданнями – романи «Вирок», «Червоні троянди», «Серце не камінь», художньо-документальну повість «Монолог перед обличчям сина», книга поезій «Елегії для сина», та ін. Окрім того, Івасюк-старший видав три книжки казок, написав і захистив кандидатську дисертацію про письменника Сильвестра Яричевського, а на схилі життя багато часу й енергії віддав публіцистичній діяльності, відновленню в літературі забутих імен.
З 1966 по 1987 рік Михайло Григорович Івасюк працював на кафедрі історії української літератури Чернівецького державного університету, з 1972 року – кандидат філологічних наук, доцент цієї ж кафедри. Його дуже поважали і шанували студенти, про що свідчать численні листи, вітальні листівки, поетичні посвяти.
Робочий стіл письменника, який обов'язково приверне увагу відвідувачів — це окрема історія: він мандрував за Івасюком з Кіцманя, з квартири на квартиру. На столі — ручка, окуляри, друкарська машинка, однокасетний магнітофон, візитівки, папір нестандартного розміру — саме на такому любив писати Івасюк. Серед великої кількості світлин на стіні, яку письменник називав «мій іконостас» – дорогі серцю та душі Михайла Григоровича люди – дружина, син, доньки, друзі, побратими.
Фотографії були в кожній кімнаті й здебільшого оформлялись у рамки самим Михайлом Григоровичем. Поруч представлені і речі з власного гардеробу письменника, його нагороди та пошанування за письменницьку та сподвижницьку роботу.
Зала № 2. Родинна кімната
У цій кімнаті Михайло й СофіяНе всі знають, що мати Володі — Софія Іванівна — походить саме із Запорізької землі, народилася і виросла в козацькому краї, завжди пишалася тим, ким пишались колись її батьки, брати Павло, Василь, Іван, сестри Євдокія та Марія. Народилася Софія Іванівна 1922 року в селі Нижні Торгаї Нижньо-Сірогозького району на Запоріжжі, і лише злочинна сталінська колективізація, а відтак страшний голодомор змусили її працьовитих батьків податися разом з шістьма дітьми понад Дніпром у пошуках рятунку від голодної смерті чи заслання, щоб згодом опинитися у Бердянську над привітним Азовським морем. Івасюки прожили з 1971 по лютий 1995 року. Тут чимало документів, фотографій того періоду. Для подружжя Івасюків центром їхнього всесвіту були діти, їх здоров'я, освіта, відпочинок, духовне збагачення. Усі троє дітей Івасюків відмінно вчилися в обох школах — середній і музичній — про це засвідчують їхні табелі, грамоти, інші нагороди.
У вітринах представлені збережені з любов’ю речі та документи про роки навчання у школі та вищих навчальних закладах, що належали мамі Володимира Івасюка Софії Іванівні; дитячі зошити, ноти і грамоти Володі та сестричок Галі й Оксани. Цікавою для відвідувачів буде інформація про янгола-охоронця родини, няню Магдалену Порфиріївну Колотелюк.
Зворушливий фотопортрет, подарований батьками Володі на двадцятип’ятиріччя, також є своєрідним мистецьким твором і подобається багатьом шанувальникам творчості композитора з написом на звороті: «Дорогому Володькові, нашій гордості, в день двадцятип’ятиріччя, від тата і мами. 4 березня 1974 року».
Пам’ять про тих, хто творив історію – батьків Софії Іванівни (Івана та Лепистинії Корякіних) та Михайла Григоровича (Григорія та Олександри Івасюків), членів родини – демонструє велика кількість старовинних фотографій.
У родині Івасюків шанували пам’ять про своїх предків, оберігали сімейні реліквії та традиції, передавали їх у спадок як живу мудрість та досвід для наступних поколінь. Поруч із старовинними фотографіями – неординарний мистецький твір заслуженого художника України Василя Шевчука «Янгол з пораненим крилом» (2004), зворушлива посвята генію сучасної української музики.
Представлений в оновленій музейній експозиції родинний кольоровий телевізор «Електрон 714», на якому дивилися новини та з нетерпінням чекали популярних телевізійних програм, де звучали пісні Володі.
Авторська копія триптиху «Червона рута» (2004) львівського художника Миколи Горди, подарована автором Чернівецькому обласному меморіальному музею Володимира Івасюка 4 березня 2005 року, також привертає увагу відвідувачів.